ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2005 Справа N 27/125
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів : Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому СДПІ по роботі з великими платниками
судовому засіданні податків у м. Дніпропетровську
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 15.02.2005
у справі № 27/125
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ВАТ “Дніпропетровський металургійний
завод ім. Петровського”
до СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Дніпропетровську
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників сторін від:
позивача Володарська В.Г. –за довіреністю від 21.06.2005р.
відповідача Степура Е.В. –за довіреністю від 13.07.2005р.,
Вельма Г.В. –за довіреністю від –19.05.2005р., Стежко Ю.Ю. –за
довіреністю від 25.07.2005р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
07.10.2004 року (головуючий суддя Татарчук В.О., судді –Кеся
Н.Б., Кожан М.П.), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
15.02.2005 року (головуючий суддя Кузнецова І.Л., судді –Ільєнок
Т.В., Сизько І.А.), позов задоволено; визнано недійсними
податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Дніпропетровську № 0000040814/01/5036 від 23.02.2004р., №
0000040814/1/11517 від 21.04.2004р. і № 0000040814/2/16884 від
21.06.2004р. в частині нарахування пені за порушення термінів
розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі
623458919,71грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача
85грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що в
матеріалах справи містяться копії товаросупроводжувальних
документів: рахунків, товарно-транспортних накладних щодо
виконання контракту № 05-01/04/02ВТ від 30.04.2002р. з відтиском
штампу митного органу з вказівкою дати перебування товарів під
митним контролем. На думку суду вказаних документів цілком
достатньо для підтвердження дати фактичного ввезення товару на
митну територію України. Суд також зазначає, що ухвалою суду від
19.03.2001 року порушено провадження у справі про банкрутство
позивача з введенням мораторію, а відповідно до п. 3 ст. 12
Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф,
пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи
неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо
сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у
справі рішення та постанову та відмовити в задоволенні позову,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
права, а саме: статей 1, 2 Закону України “Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, п. 3.3
“Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензії
за експортними, імпортними операціями та лізинговими
операціями”, затвердженої постановою Правління Національного
банку України від 24.03.1999 року № 136 ( z0338-99 ) (z0338-99)
. Зокрема,
заявник зазначає, що банк зняв з контролю імпортну операцію
тільки після надання підприємством вантажної митної декларації,
тому застосування пені є правомірним; судом неправильно
застосована ст. 12 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про
обґрунтованість висновків суду та просить в задоволенні
касаційної скарги відмовити.
Представником позивача заявлено відвід колегії суддів, який
ухвалою Першого заступника Голови Вищого господарського суду
України М.І.Хандуріна від 27.07.2005р. відхилено.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в рішенні господарського суду першої
інстанції та постанові апеляційного господарського суду,
заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні
представників сторін, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Судами було встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м.
Дніпропетровську було проведено документальну перевірку позивача
з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства
за період з 01.01.2002 року по 31.03.2003 року, за результатами
якої складено акт від 08.09.2004 року № 172-02/3-45-05393056.
На підставі даного акту перевірки відповідач прийняв податкові
повідомлення-рішення № 0000040814/01/5036, № 0000040814/1/11517,
№ 0000040814/2/16884, якими ВАТ "Дніпропетровський металургійний
завод ім. Петровського" згідно підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті
4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
, статей 1, 2 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, статей 9, 10
Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93
“Про систему валютного регулювання та валютного контролю”
( 15-93 ) (15-93)
, пункту 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року
№ 319/94 ( 319/94 ) (319/94)
та відповідно до статті 4 Закону України
“Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
визначено суму податкового зобов’язання у вигляді
пені за порушення термінів розрахунків в сфері
зовнішньоекономічної діяльності у вигляді штрафних (фінансових)
санкцій у розмірі 623551987,37 грн. Позивач просить визнати
спірні податкові повідомлення-рішення в частині нарахування пені
в сумі 623458919,71грн.
Судами також було встановлено, що в період з.11.1999 р. по
квітень 2000р. між ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" та комерційним
банком "ПриватБанк" були укладені кредитні договори, на
забезпечення виконання зобов'язань за якими між ВАТ "ДМЗ ім.
.Петровського", КБ "ПриватБанк" та фірмою "St. John Limited"
були укладені договори поруки
16.11.1999р. між ВАТ "ДМК ім. Петровського" та фірмою "St. John
Limited" був укладений імпортний контракт № КІ 384-99/196 на
придбання товариством коксу доменного. На виконання контракту
ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" в період з 10.02.2000р. по
09.03.2000р. було перераховано фірмі "St. John Limited"
передплату в сумі 16400000 дол.США. Товар згідно з вказаним
контрактом фірма "St. John Limited" не поставила і суму
передплати також не повернула.
Також, 31.12.1999р. між вказаними сторонами укладений контракт
від № РЕ 522-99/830 на експорт металопродуклії. На виконання
контракту в період з.01.2000р. по січень 2002р. товариство
відвантажило на експорт на адресу фірми "St. John Limited"
металопродукцію на загальну суму 122731695 дол.США з отриманням
в період з 18.06.2001р. по 01.01.2002р. від контрагента на
валютний рахунок кошти у сумі 35638852 дол.США.
Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні
суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних
операцій встановлено Законом України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
з внесеними
змінами та доповненнями.
Статтею 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
встановлено, що порушення
резидентами термінів передбачених статтями 1 і 2 цього Закону
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, тягне за собою стягнення пені за кожний день
прострочення в розмірі 0,3 відсотка від суми не одержаної
виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній
валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним
курсом Національного банку України на день виникнення
заборгованості.
За змістом ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
імпортні операції
резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки,
повинні бути виконані не пізніше 90 календарних днів з моменту
здійснення авансового платежу, а в разі перевищення цього
терміну потребують індивідуальної ліцензії Національного банку
України.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну
діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
моментом експорту (імпорту) є момент
перетину товаром митного кордону України або переходу права
власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується
від продавця до покупця, а моментом здійснення експортного
(імпортного) контракту є момент, на який здійснено всі обов'язки
за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселів (тратт)
або укладення кредитних угод.
Переміщення через митний кордон (момент перетину кордону) у
відповідності до ст. 15 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
визначається як ввезення на митну територію України, вивезення
або транзит через митну територію України, фактичне переміщення
через митний кордон України товарів та інших предметів.
На виконання умов Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
щодо здійснення
контролю за розрахунками резидентів за експортними, імпортними
та лізинговими договорами Національний банк України постановою №
136 від 24.03.1999 року затвердив Інструкцію “Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті за експортними,
імпортними та лізинговими операціями” ( z0338-99 ) (z0338-99)
, в якій
визначені наступні терміни:
Поставка - поставка продавцем-нерезидентом товару відповідно до
умов імпортного договору (відповідно до Указу Президента України
від 04.10.1994 року № 567/94 “Про застосування Міжнародних
правил інтерпретації комерційних термінів” ( 567/94 ) (567/94)
(зі
змінами та доповненнями) при укладенні резидентами договорів
застосовуються правила ІНКОТЕРМС, підготовлені Міжнародною
торговою палатою);
Здійснення поставки - дата виконання нерезидентом усіх
зобов’язань щодо поставки, покладених на нього за договором.
Відповідно до пункту 3.3 цієї Інструкції ( z0338-99 ) (z0338-99)
банк
знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред’явлення
останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує
здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт,
надання послуг. Якщо цим документом є вантажно-митна декларація,
то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про
цю операцію у реєстрі вантажно-митної декларації.
Таким чином, наявність вантажної митної декларації є
обов’язковим документом для зняття з контролю імпортної операції
у випадку, якщо вантажна митна декларація за умовами контракту є
обов’язковим документом, який підтверджує факт виконання
імпортної операції.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, розрахунки
між позивачем та його контрагентами за експортним та імпортним
контрактами були проведені шляхом взаємозаліку.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну
діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності
мають право укладати будь –які види зовнішньоекономічних
договорів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені
законами України.
Згідно ч. 1 ст. 14 вказаного Закону ( 959-12 ) (959-12)
, всі суб’єкти
зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати
форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з – поміж
тих, що не суперечать законам України та відповідають
міжнародним правилам.
Статтею 217 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням
зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої
не зазначений чи визначений моментом витребування.
При цьому, ст. 218 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
містить положення про неприпустимість зарахування у
випадках, передбачених даною нормою, та в інших випадках,
передбачених законом.
Спеціальним законодавством не забороняється припинення
зобов’язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за
зовнішньоекономічними договорами.
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що
ухвалюючи судові рішення, суди першої та апеляційної інстанції
зобов’язані були, насамперед, з’ясувати дату фактичного перетину
товаром митного кордону України та наявність однорідних вимог
при проведенні взаємозаліку за експортними та імпортним
контрактами з урахуванням договорів, укладених між позивачем,
його контрагентами, а також банком.
Крім того, ні господарським судом першої, ні господарським судом
апеляційної інстанцій не надано оцінку тому факту, що спірні
податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі також статей
9, 10 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного
регулювання і валютного контролю” ( 15-93 ) (15-93)
.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що зі змісту
ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
випливає, що
заборона щодо нарахування перелічених санкцій стосується лише
зобов’язань боржника.
Заборгованість за зовнішньоекономічними контрактами є
дебіторською заборгованістю, тобто заборгованістю на користь
боржника і своєчасно вжиті заходи щодо її погашення поліпшують
(а не погіршують) фінансове становище банкрута.
Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
призваний забезпечити своєчасне повернення
валютних цінностей із-за кордону, і одним із стимулюючих
факторів цього закону щодо експортерів вітчизняної продукції,
які з невідомих причин ухиляються від стягнення боргу зі своїх
контрагентів за зовнішньоекономічним договором, є встановлена
ним пеня.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування
судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з
цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду
справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій
постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-10, 111-11, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську
задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 15.02.2005 року та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 07.10.2004 року у справі № 27/125
скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції.
Головуючий - суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький