ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2005 Справа N 23/86
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенка Г.П. ,
розглянувши матеріали
касаційної скарги СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Запоріжжі
на постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 17.12.2004 р.
у справі господарського суду Запорізької області
за позовом ВАТ “Запорізький електровозоремонтний
завод”
До СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Запоріжжі
Про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Єрмолова І.В. (дов. від 19.01.05 № 2478), Мальцев В.С.
(дов. від 13.12.04 № 4173),
відповідача: Мітєв Ю.В. (дов. від 08.02.05),
В С Т А Н О В И В :
Рішенням від 12.03.05 господарського суду Запорізької області
позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-
рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0000630205/0 від
05.12.2003р. в частині донарахування податку на прибуток в сумі
39890,24 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 125790,36
грн. Цим же рішенням з ДПІ на користь позивача стягнуто 203 грн.
судових витрат.
Постановою від 17.12.04 Запорізького апеляційного господарського
суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись судовими рішеннями, СДПІ у м. Запоріжжі
звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в
позові відмовити, посилаючись на порушення судами п. 5.1, п. 5.9
ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
), п. п. 8, 9 Порядку ведення обліку приросту
(убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів,
сирови ни (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на
складах, в незавершеному вироб ництві і залишках готової
продукції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України
від 11.06.98р. ( z0417-98 ) (z0417-98)
(далі Порядок ( z0417-98 ) (z0417-98)
), ст.ст.
32, 34, 43, 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому
просить в її задоволенні відмовити.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, за результатами комплексної документальної
перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства ВАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" за
період з 01.07.2000р. по 30.06.2003р. СДПІ у м. Запоріжжі
складено акт від 02.12.2003р. № 152320521/01056273, у якому
вказано про порушення позивачем п. 5.1 та п. п. 5.3.3 п. 5.3 ст.
5 Закону № 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
- включено до складу валових
витрат оплата послуг з ре активної електроенергії на загальну
суму 18962, 59 грн., оскільки реактивна електроенергія не є
товаром (робо тою, послугою), оплата за перетоки реактивної
електричної енергії вважається санкцією до споживача активної
електроенергії за недотримання умов договору і не має ніякого
відно шення до компенсації вартості придбаних ним товарів
(активної електричної енергії), така плата не включається до
складу валових витрат споживача електричної енергії. В акті
також зазначено, що перевіркою встановлено заниження
скоригованого валового доходу: за 1 квартал 2003р. в сумі
1316886,80 грн. та завищення скоригованого валового доходу за 2
квартал 2003р. в сумі 1202648,64 грн. чим порушено п. 5.9 ст. 5
№ 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
На підставі вказаного акту СДПІ у м. Запоріжжі прийнято
податкове повідомлення-рішення № 0000630205/0 від 05.12.2003р.,
яким позивачу донараховано податкового зо бов'язання з податку
на прибуток в сумі 173362,83 грн., у т.ч. 45013,59 грн.
основного пла тежу та застосовано штрафні (фінансові) санкції в
сумі 128349,24 грн.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/984-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -
сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (вигото вляються)
таким платником податку для їх подальшого використання у власній
госпо дарській діяльності.
Згідно з пп. 5.2.1 ст. 5 вказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-
яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у
зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,
продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з
урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.8 цієї
статті.
При цьому судами правомірно враховано, що будь-яких обмежень
щодо віднесення до складу валових витрат з оплати вартості реак
тивної електроенергії пункти 5.3-5.8 Закону № 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не містять.
Проте п. 5.11 цієї статті передбачено, що установлення
додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових
витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, не дозволяється.
Пунктом 8.11 Правил користування електричною енергією,
затверджених постановою НКРЕУ N 28 від 31.07.96р. ( z0417-96 ) (z0417-96)
та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р.
за N 417/1442, встановлено, що умови врахування надбавок та
знижок за реактивну поту жність та енергію визначаються в
додатку до договору на користування електричною енергією і
розраховуються електропостачальною організацією за методикою,
затвердженою наказом Міненерго України від 14.11.97 N 37
( z0619-97 ) (z0619-97)
та зареєстрованою в Міністерстві юс тиції України
24.121997 р. за N 619/2423, на підставі замірів реактивної
потужності або роз рахункових значень.
З врахуванням того, що кожне підприємство як споживач
електроенергії, одержуючи від електропостачальної організації
електроенергію, несе витрати по встановленню компенсуючих
установок, збільшуючи капітальні вкладення у засоби компенсації
реактивних потужностей і здійснюючи плату за перетоки реактивної
електроенергії, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого
висновку, що згадані витрати платника податку, пов'язані з
господарською діяльністю і відносяться до складу валових витрат.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
енергія - це електрична або теплова енергія, що
виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною
продукцією, призначеною для купівлі - продажу. В той же час,
вказаним Законом ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
не передбачено поділу
електроенергії на "активну" і "реактивну" і не визначено плати
за перетоки реактивної енергії як штрафної або фінансової
санкції.
Статтею 1 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
також дано поняття терміну постачання електричної енергії, яке
визначається як надання електричної енергії споживачу за
допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної
енергії на підставі договору.
При цьому судами правомірно враховано, що позивач за договором з
електропостачальною організацією придбав електричну енергію, яка
є товарною продукцією та складається з реактивної та активної
складових, а також, що Законом України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
розподіл електроенергії на два види: активну та
реактивну - не передбачено, товарною продукцією є
електроенергія. В поняття електроенергії включається вся
електроенергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики.
Облік активної і реактивної енергії здійснюється приладами
обліку, оплата за ці види енергії здійснюється на підстав
рахунків енергопостачальника. Оскільки, перетік реактивної
електроенергії виникає внаслідок порушення балансу
електромагнітних процесів в електроустаткуванні споживача і є
об'єктивно існуючим при роботі електроустаткування явищем, то
оплата, як компенсація втрат енергопостачальної організації,
покладена на споживачів активної електроенергії, у зв’язку з чим
суди дійшли обгрунтованого висновку, що компенсація реактивної
потужності є невід'ємним процесом поставки електроенергії.
З врахуванням того, що перетоки реактивної енергії є об'єктивно
існуючим явищем, без якого неможливий процес виробництва та
робота електроустаткування, яке використовується в господарській
діяльності платника податків, плата за перетоки реактивної
електроенергії безпосередньо пов'язана з веденням виробництва,
відповідно обгрунтованим є висновок судів, що витрати у вигляді
плати за її перетоки слід включати в податковому обліку позивача
згідно з п. п. 5.2.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у
валові витрати.
Колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до
уваги також і той факт, що правомірність віднесення плати за
перетоки реактивної енергії також підтверджується "Правилами
користування електричної енергії" ( z0417-96 ) (z0417-96)
у новій
редакції, де плата за компенсацію перетікання реактивної
електроенергії є плата за послуги, які електропередавальна
організація змушена надавати споживачу, якщо він експлуатує
електромагнітно незбалансовані електроустановки.
Судами також з’ясовано, що перевіркою правильності визначення
валового доходу встановлено заниження скоригованого валового
доходу: за 1 квартал 2003 року в сумі 1316886, 80 грн.,
завищення коригованого валового доходу за 2 квартал 2003 року в
сумі 1202648, 64 грн. чим порушено п. 5.9. ст. 5 Закону № 334/94-
ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає також
правомірними висновки судів щодо неправомірності такої позиції
ДПІ.
Пунктом 9 Порядку "Запаси" передбачено таке визначення терміну
"запаси" - запаси - це сировина, основні й допоміжні матеріали,
комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені
для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг,
обслуговування виробництва і адміністративних потреб, молодняк
тварин і тварини на відгодівлі, малоцінні та швидкозношувані
предмети, незавершене виробництво та готова продукція.
Згідно п. 5.9. ст. 5 Закону № 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
платник
податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової
вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних
паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів,
напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на
складах, у незавершеному виробництві та залишках готової
продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення,
зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з
цим Законом ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(за винятком тих, що отримані
безкоштовно). Вказаною нормою закону під "запасами" розуміються
товари (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів),
сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів,
малоцінних предметів.
За таких обставин обгрунтованим є висновок судів про те, що
зазначене в законі визначення терміну "запасів" не відповідає
цьому ж терміну, наведеному в Порядку 9 "Запаси", а відтак
податковий облік приросту (убутку) незавершеного виробництва та
готової продукції не ведеться.
Отже, твердження податкової інспекції, що перерахунку згідно п.
5.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
повинні підлягати не тільки сировина, матеріали,
напівфабрикати, але й будь-які інші товари за їх балансовою
вартістю безпідставні
Колегія суддів Вищого господарського суду України зважає також
на те, що із змісту п. 5.9. ст. 5 Закону № 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у розрахунку приросту (убутку) беруть участь
тільки ті запаси, що придбаваються платником податків і витрати
на таке придбання включаються до складу валових витрат.
Незавершене виробництво і готова продукція не придбаваються, а
виготовляються. Тому вони не беруть участь у розрахунку приросту
(убутку) у повній сумі, а от матеріали, які придбані
підприємством, а потім використані для виробництва готової
продукції, беруть участь, так як були саме придбані
підприємством.
Судами також обгрунтовано взято до уваги, що до і після
01.01.2003 року в розрахунок приросту (убутку) включаються не
залишки незавершеного виробництва та готової продукції (в
повному обсязі), а тільки запаси, що знаходяться в складі такого
незавершеного виробництва та готової продукції, що
підтверджується також листом Державного комітету з питань
регуляторної політики і підприємництва № 7444 від 22.12.2003
року ( v7444563-03 ) (v7444563-03)
, а також новою формою декларації про
прибуток підприємств, затвердженою наказом ДПАУ від 29.03.2003
року № 143. У додатку К1/1 до декларації про прибуток залишилося
визначення "балансова вартість запасів... на складах (місцях
збереження), у незавершеному виробництві, у готовій
продукції...".
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з
висновком судів попередніх інстанцій щодо невірно визначеної ДПІ
суми штрафних санкцій.
Судами встановлено, що згідно акту перевірки, контролюючим
органом було виявлено заниження податку на прибуток у 2 кварталі
2001 року на суму 4473, 39 грн., отже штрафна санкція повинна
складати не більше 2236, 70 грн., тоді як відповідачем
застосовано до позивача штрафну санкцію в розмірі 4473, 39 грн..
(тобто 100% від суми податку на прибуток).
Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 – ПІ
( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли контролюючий орган самостійно
донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за
підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту
4.2 статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, такий платник податків
зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми
недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з
податкових періодів, установлених для такого податку, збору
(обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на
який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом,
на який припадає отримання таким платником податків податкового
повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти
відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати,
незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Таким
чином, розмір штрафної санкції пов'язується саме з розміром
донарахованого контролюючим органом податкового зобов'язання
платника податків.
За таких обставин постанову Запорізького апеляційного
господарського суду прийнято обгрунтовано при правильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 17.12.04 Запорізького апеляційного господарського
суду у справі № 23/86 залишити без змін.
Головуючий: Божок В.С.
Судді: Костенко Т. Ф.
Коробенко Г.П.