ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.04.2005 Справа N 8/2020
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Яценко О.В. (доповідач у справі)
суддів: Кривди Д.С., Кравчука Г.А.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Каштан", м. Радомишль Житомирської області
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 28.12.2004 р.
у справі N 8/2020 господарського суду Житомирської області
за позовом Прокурора Радомишльського району Житомирської
області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного Фонду
України в Радомишльському районі Житомирської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан",
м. Радомишль Житомирської області
про стягнення 24084,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники сторін
від позивача
Затилюк П.І. до р. N 460-08 від 08.04.2005 р.;
Глущенко Т.М. до р. N 543-08 від 14.04.2005 р.
від відповідача
Розпутенко А.Д. дов. N 8 від 19.04.2005 р. та
Роздобудько А.І. - директор
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Житомирської області від
02.09.2004 р. у справі N 8/2020 (суддя Давидюк В.К.) позов
прокурора Радомишльського району Житомирської області в інтересах
держави в особі Управління Пенсійного Фонду України в
Радомишльському районі Житомирської області до товариства з
обмеженою відповідальністю "Каштан", м. Радомишль Житомирської
області про стягнення 24084,00 грн. задоволений частково. Стягнуто
з товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан", м. Радомишль
на користь Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському
районі 17520 грн. боргу за невиконанні роботи, 3206,16 грн. пені.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан",
м. Радомишль в дохід державного бюджету України - 207,26 грн.
державного мита. Стягнуто з товариства з обмеженою
відповідальністю "Каштан", м. Радомишль на користь ДП "Судовий
інформаційний центр" 106,53 грн. за інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням товариство з обмеженою
відповідальністю "Каштан", подало апеляційну скаргу, в якій
просило скасувати рішення господарського суду Житомирської області
від 02.09.2004 р. по даній справі.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
28.12.2004 р. (судді: Шкляр Л.Т.; Гулова А.Г.; Пасічник С.С.) у
справі N 8/2020 рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без
задоволення.
Не погоджуючись з даною постановою товариство з обмеженою
відповідальністю "Каштан", подало до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 28.12.2004 р.
по даній справі, як прийняту з порушенням норм процесуального
права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судами
попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права
дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.04.2002 р. між
Управлінням Пенсійного фонду України в Радомишльському районі
(замовником) та ТОВ "Каштан" (підрядником) було укладено договір
підряду на проведення ремонтних робіт в приміщенні управління за
адресою: м. Радомишль, вул. М. Житомирська, 8, вартість яких
становить 128 тис. грн. та може уточнюватися сторонами (п. 2.1,
п. 3.1, п. 3.2 договору).
Згідно до матеріалів справи, на виконання робіт, передбачених
договором, було складено кошториси. Строк виконання робіт згідно
п. 4.1 договору складає 6 місяців. Початок виконання робіт - з дня
підписання договору.
Замовник до початку виконання робіт перераховує підряднику
аванс у розмірі 30% від договірної ціни, що сторони передбачили в
п. 5.3 договору.
Надалі ж, відповідно до п. 5.2 договору розрахунки за
виконанні підрядником роботи, надані послуги та компенсації
здійснюються замовником на протязі 5 днів після підписання актів
та довідок за формою N КБ-2, N КБ-3 ( v0237202-02 ) (v0237202-02)
.
Крім того, сторони домовились про виготовлення відповідачем
стелажів.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно з платіжних
доручень N 92 від 16.04.02 р., N 106 від 29.04.02 р., N 112 від
08.05.02 р., N 123 від 23.05.02 р., N 129 від 12.06.02 р., N 142
від 17.06.02 р., N 146 від 19.06.02 р., N 166 від 10.07.02 р.,
N 178 від 18.07.02 р., N 181 від 22.07.02 р., N 1188 від
29.07.02 р. та накладної N 1 від 16.09.02 р. позивачем було
перераховано на рахунок позивача всього 84656,00 грн., у тому
числі за виготовлення стелажів 4176,00 грн., та передано
матеріалів на суму 750,00 грн.
Як враховано судами першої та апеляційної інстанції, що
згідно актів виконаних робіт і довідок про їх вартість за формою
N КБ-2в ( v0237202-02 ) (v0237202-02)
, N КБ-3 (за травень - вересень 2002 р.) з
урахуванням висновку експертизи N 2549 від 15.06.2004 р., яка
проводилася за участю представників сторін, та розрахунку вартості
стелажів, загальна вартість робіт, здійснених відповідачем, склала
67190,00 грн., у тому числі по виготовленню стелажів -
3757,00 грн.
Отже, судами вірно встановлено, що відповідач отримав коштів
більше, ніж виконав робіт в передбачений пунктом 4.1 договору
підряду у 6-ти місячний строк, який закінчився 08.10.2002 р.
Згідно гарантійного листа від 31.10.02 р., погодженого з
позивачем, відповідач зобов'язався закінчити до 25.11.02 р. деякі
із вказаних в листі роботи.
Як свідчить листування між сторонами (листи за N 08-553 від
08.05.03 р., за N 25 від 26.05.03 р., а.с. 7-8, 59) останні
погодили питання про розірвання договору підряду, від
08.04.2002 р., та позивач виклав вимогу в порядку ст. 165
ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
в редакції 1963 р. про повернення залишку
коштів, однак, цю вимогу відповідач залишив без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор, звернувшись до
суду з позовом в інтересах держави в особі Управління ПФУ в
Радомишльському районні, просив стягнути з відповідача, окрім
основного боргу, пеню за невиконання умов договору щодо
своєчасного закінчення робіт.
Висновок судів попередніх інстанцій, що аналіз наведених
обставин та зібраних у справі доказів дає підстави констатувати,
щодо наявності боргу відповідача перед позивачем та щодо
правомірного стягнення боргу в заявленій сумі - 17520 грн., є
обґрунтованим і відповідає положенням закону.
Як зазначено судом апеляційної інстанції відносно стягнення
пені, то відповідно до пункту 14.9 договору сторони передбачили
сплату підрядником пені за несвоєчасне закінчення ним робіт у
розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожен день
затримки.
Судами попередніх інстанцій досліджено, що згідно розрахунку
(а.с. 26) позивач обчислив пеню, виходячи з подвійної облікової
ставки НБУ, що є його правом, однак, припустився помилки,
нарахувавши її частково за межами шестимісячного строку позовної
давності, передбаченого ст. 72 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції
1963 р.), за період з 26.11.2002 р. по 10.12.2002 р. (позовна
заява подана 10.06.2003 р.), а тому за вказаний період пеня
стягненню не підлягає.
При розгляді справи судами встановлено, що позивачем не
дотримано умов пункту 5.3 договору: аванс в розмірі 30% від
договірної ціни не було перераховано відповідачу до початку
виконання робіт, тобто до 08.04.2002 р. (п. 4.1 договору), як
вбачається з платіжних доручень (а.с. 32-36).
Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтованого, зменшив
розмір підлягаючої до стягнення пені до 3206,16 грн.
Судом апеляційної інстанції правомірно не прийнято до уваги
доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан", оскільки
судом вже зазначалось, що за погодженням сторін (листи N 08-553
від 08.05.03 р., N 25 від 26.05.03 р.) договір підряду було
розірвано; цей факт встановлено та не заперечувалися сторонами.
Суд попередньої інстанції вірно зазначив, що посилання відповідача
на те, що він погодився на розірвання договору з інших, ніж
позивач, міркувань, не мало в даному випадку суттєвого значення;
до того ж, ТОВ "Каштан" при наявності достатніх підстав не був
позбавлений права вирішувати всі питання, пов'язані з договором, в
установленому законодавством порядку.
Апеляційним судом також зазначено, що експертиза
здійснювалась за участю представників сторін, за її результатами
складено ґрунтовний висновок, крім того, позивач не збільшував
розміру позовних вимог на підставі експертного висновку.
Суд попередньої інстанції дійшов до вірного висновку, що
посилання скаржника про наявність іншого рішення зі спору між тими
ж сторонами, про той, же предмет і з тих же підстав є помилковим,
оскільки рішення господарського суду Житомирської області від
06.02.2003 р. прийнято за результатами розгляду справи
N 15/166/3831, сторонами у якій дійсно виступали управління ПФУ в
Радомишльському районі та ТОВ "Каштан", однак, інші складові
(предмет та підстави) мають суттєві відмінності.
Таким чином, судами попередніх інстанцій у повному обсязі
з'ясовані матеріали справи та вірно застосоване чинне
законодавство.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що Житомирським
апеляційним господарським судом вірно застосовані норми
матеріального та процесуального права і тому підстав для
скасування постанови Житомирського апеляційного господарського
суду у даній справі не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Каштан", м. Радомишль Житомирської області на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 28.12.2004 р. у
справі N 8/2020 залишити без задоволення.
2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 28.12.2004 р. у справі N 8/2020 залишити без змін.