ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.04.2005 Справа N 1/315-26/101
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В. Кузьменка,
судді І.М. Васищака,
судді В.М. Палій,
розглянувши касаційну скаргу Управління Національного банку
України у Львівській області
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
08.02.2005 р.
у справі N 1/315-26/101
за позовом Територіального управління НБУ у Львівській
області
до Закритого акціонерного товариства санаторій "Карпати"
про визнання недійсним рішення загальних зборів,
за участю представників сторін:
від позивача:
Берназюк Я.О. (довіреність N 18-208/1437-3205 від
01.04.05 р.),
Козярик В.М. (довіреність у справі),
від відповідача: Кадєйкіна Н.В. (довіреність N 16 від
14.04.05 р.),
В С Т А Н О В И В:
Територіальне управління НБУ у Львівській області звернулося
до господарського суду Львівської області з позовом до ЗАТ
"Карпати" про визнання недійсним рішення загальних зборів
господарств-учасників Трускавецького міжгосподарського санаторію
"Карпати" від 25.09.2003 р. з підстав прийняття його з порушенням
вимог чинного законодавства та прав і інтересів позивача, як
дольового учасника у будівництві та експлуатації Трускавецького
міжгосподарського санаторію "Карпати" при його реорганізації в
закрите акціонерне товариство.
Позивач наполягає на тому, що оспорюване рішення прийнято з
порушенням ст.ст. 33, 34, 37 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, ст.ст. 7, 12 Закону України "Про приватизацію
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
, ст. 7 Закону України "Про оцінку
майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"
( 2658-14 ) (2658-14)
, ст. 4 Закону України "Про Національний банк України"
( 679-14 ) (679-14)
.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, вказує на те, що
кошти, внесені позивачем на будівництво санаторію, не є
довгостроковими капіталовкладеннями, а відтак підстав для визнання
банку акціонером немає, а також, згідно з ст. 71 Закону України
"Про національний банк України" ( 679-14 ) (679-14)
Національний банк не
може бути засновником акціонерного товариства.
Рішенням господарського суду Львівської області від
22.09.-13.10.2004 р. (суддя Ю.Б.Деркач) позов задоволено частково:
визнано п. 3.1., п. 3.3. та п. 3.4. рішення загальних зборів
господарств-учасників будівництва та експлуатації Трускавецького
міжгосподарського санаторію "Карпати" від 25.09.2003 р.
недійсними. Стягнуто з відповідача судові витрати. У задоволенні
решти позовних вимог відмовлено.
Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, суд першої
інстанції встановив таке.
Львівське обласне управління Держбанку СРСР на підставі
договорів від 20.11.1978 р. та від 23.02.1989 р. прийняло дольову
участь в будівництві санаторію "Карпати" у м. Трускавець.
У лютому 1991 р. господарствами-учасниками будівництва та
експлуатації санаторію, шляхом об'єднання їх дольових участей у
будівництві створено юридичну особу - Трускавецький
міжгосподарський санаторій "Карпати". Одним з таких учасників став
Національний банк України в особі Територіального управління НБУ у
Львівській області, як правонаступник Українського
республіканського банку Держбанку СРСР на підставі постанови
Верховної Ради УРСР "Про порядок введення в дію Закону УРСР "Про
банки і банківську діяльність" ( 872-12 ) (872-12)
від 20.03.1991 р.
У 2003 році, з метою приведення у відповідність до вимог
чинного законодавства України Статуту санаторію, відповідачем
проводилась підготовча робота до зміни його організаційно-правової
форми, а саме: реорганізація (перетворення) санаторію в закрите
акціонерне товариство, яка передбачала проведення визначення
(розрахунок) часток господарств в статутному фонді санаторію.
25.09.2003 р. відбулися загальні збори господарств-учасників
будівництва та експлуатації Трускавецького міжгосподарського
санаторію "Карпати". На розгляд загальних зборів були винесені
такі питання: звіт про фінансово-господарську діяльність санаторію
за 2002 р.; звіт ревізійної комісії про фінансово-господарську
діяльність санаторію за 2002 р.; про реорганізацію санаторію в
закрите акціонерне товариство; затвердження установчого договору
та статуту санаторію; про обрання органів управління санаторію;
про форму випуску акцій; про отримання кредиту; про розгляд заяви
ТОВ "Укрторгбуд" щодо виходу із складу засновників санаторію; про
виділення путівок господарствам-учасникам будівництва та
експлуатації санаторію.
Розглядаючи питання про реорганізацію Трускавецького
міжгосподарського санаторію "Карпати" в закрите акціонерне
товариство, загальні збори прийняли рішення про не включення
Львівського обласного управління НБУ до складу засновників ЗАТ
санаторію "Карпати". Однією з підстав не включення позивача до
складу засновників ЗАТ, як вказано у протоколі N 1 від
25.09.2003 р. (а.с.56-60 т.1), стало не узгодження розміру вкладу
Львівського обласного управління НБУ.
Пунктом 3.1. вказаного протоколу прийнято рішення:
"Реорганізувати Трускавецький міжгосподарський санаторій "Карпати"
в закрите акціонерне товариство. Затвердити установчий договір та
статут ЗАТ санаторію "Карпати".
Пунктом 3.3. протоколу прийнято рішення: "Враховуючи те, що
згідно п. 1. ч. 1 ст. 71 Закону України "Про Національний банк
України" ( 679-14 ) (679-14)
НБУ не може бути засновником акціонерного
товариства, а також те, що не узгоджено розмір вкладу Львівського
обласного управління НБУ в статутному фонді санаторію, не включати
Львівське обласне управління НБУ до складу засновників ЗАТ
санаторію "Карпати". Після визначення Фондом державного майна
України розміру вкладу Львівського обласного управління НБУ в
будівництво санаторію, засновником з боку держави виступить Фонд
державного майна України, на який покладено функції по управлінню
державним майном".
Пунктом 3.4. протоколу прийнято рішення: "Провести випуск
акцій санаторію в документарній формі".
Визнаючи недійсними пункти 3.1., 3.3., 3.4. рішення загальних
зборів господарств-учасників будівництва та експлуатації
Трускавецького міжгосподарського санаторію "Карпати" від
25.09.2003 р., суд першої інстанції виходив з того, що прийняте
рішення про реорганізацію Трускавецького міжгосподарського
санаторію "Карпати" в закрите акціонерне товариство санаторій
"Карпати" та затвердження його установчих документів, призвело до
порушення права держави бути суб'єктом права власності, в особі її
уповноважених органів (ст. 3 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
та позбавило її права бути держателем акцій ЗАТ
санаторій "Карпати" (ст. 25 Закону України "Про власність").
Такий висновок суд першої інстанції обґрунтував наступним:
- частиною 2 ст. 4 Закону України "Про Національний банк
України" ( 679-14 ) (679-14)
передбачено, що Національний банк є юридичною
особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної
власності і перебуває у його повному господарському віданні;
- відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку
майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"
( 2658-14 ) (2658-14)
проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку
виділення частки у спільному майні, в якому є державна частка
(частка комунального майна). Така оцінка майна проводиться
суб'єктом оціночної діяльності (ст.ст. 3, 5 Закону) на підставі
договору (ст. 10 Закону). За результатами проведення оцінки майна
суб'єктом оціночної діяльності складається звіт про оцінку майна
(акт оцінки майна) (ст. 12 Закону);
- з огляду на приписи ст. ст. 10, 11 названого Закону
( 2658-14 ) (2658-14)
, замовником на проведення такої оцінки міг бути лише
відповідач, який всупереч вимогам даного Закону, не вирішив
питання про проведення оцінки майна, незважаючи на те, що у
статутному фонді є частка держави в особі Національного банку
України. Проведення оцінки майна дало б можливість виділити пай
(частку) держави в статутному фонді санаторію і при проведенні
реорганізації (перетворенні) встановити кількість акцій
пропорційно визначеному оцінкою паю (частки);
- статутний фонд становить 12 670 000,0 грн., який поділений
на 253400 штук простих іменних акцій. Дана кількість акцій
розподілена між 26-ма акціонерами. Такий акціонер, як Фонд
державного майна України, чи інший державний орган, який наділений
правом виступати акціонером від імені держави, в установчих
документам відсутній.
Отже, за висновком суду першої інстанції, при відсутності
оцінки майна, для визначення паю (частки) дольової участі держави
в статутному фонді відповідача, розгляд питання про проведення
реорганізації (перетворення) санаторію в закрите акціонерне
товариство є таким, що суперечить інтересам держави та вимогам
Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну
оціночну діяльність в Україні" ( 2658-14 ) (2658-14)
.
Одночасно суд першої інстанції зазначив у своєму рішенні про
те, що, хоча ст. 71 Закону України "Про Національний банк України"
( 679-14 ) (679-14)
і забороняє Національному банку України бути акціонером
або учасником банків та інших підприємств, установ, однак,
вирішення питання щодо передачі паю (частки) НБУ в статутному
фонді відповідача іншим особам, відноситься виключно до права
позивача, як власника такого паю (частки) (Закон України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
.
Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що
всупереч ч. 4 ст. 12 Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР"
( v8998400-88 ) (v8998400-88)
від 26.05.1988 р. із змінами та пункту 5.2.
Статуту Трускавецького міжгосподарського санаторію "Карпати"
(а.с.61-71 т.1) позивача було виключено із складу учасників
санаторію "Карпати" без його відповідної заяви про вихід із складу
учасників санаторію.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
08.02.2005 р. (головуючий, суддя Л.Л. Давид, судді Г.М. Гнатюк,
Н.М. Кравчук) рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено
нове рішення про відмову у позові.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що
оспорюване рішення прийнято у відповідності до ч. 2 ст. 15 Закону
України "Про кооперацію" за N 1087-IV ( 1087-15 ) (1087-15)
від
10.07.2003 р., який діяв на момент проведення загальних зборів
членів кооперативу, яке передбачає, що вищим органом управління
кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До їхньої
компетенції належить, зокрема, визначення розмірів вступного та
членського внесків та паїв; прийняття рішень щодо володіння,
користування та розпорядження майном; прийняття рішення про
реорганізацію або ліквідацію кооперативу.
Доводи позивача про недотримання відповідачем порядку
визначення його частки в статутному фонді санаторію "Карпати",
судом апеляційної інстанції визнано безпідставними, оскільки
відповідачем в основу розрахунку розміру частки позивача покладено
висновок аудиторської фірми "Волинькоопаудит" (а.с.18 т.1), що не
суперечить наказу ФДМУ за N 1800 ( z0626-00 ) (z0626-00)
від 30.08.2000 р.
"Про затвердження порядку визначення часток, що належать державі в
статутних фондах підприємств, створених за участю недержавних
суб'єктів господарювання".
У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
від 19.09.1991 р., вкладами
учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди,
обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, земельні
ділянки відповідно до Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
,
права користування водою та іншими природними ресурсами,
будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у
тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, у тому
числі в іноземній валюті. Частина 2 цієї статті визначає, що
порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах
товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 названого Закону ( 1576-12 ) (1576-12)
відповідачем, на підставі п. 3.2., 5.2, Статуту Трускавецького
міжгосподарського санаторію "Карпати", було здійснено розрахунок
розміру вкладу позивача в будівництво. З метою забезпечення
достовірності та повноти формування даних щодо порядку та розміру
внесків господарствами-учасниками до роботи залучено незалежну
аудиторську фірму "Волинкоопаудит".
У відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про
Національний банк України" ( 679-14 ) (679-14)
НБУ є юридичною особою, має
відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і
перебуває у його повному господарському віданні, однак, у
відповідності до ч. 1 ст. 71 названого Закону Національному банку
забороняється бути акціонером або учасником банків та інших
підприємств і установ.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про
те, що приймаючи оспорюване рішення, відповідач діяв у межах своєї
компетенції та у відповідності до чинного законодавства.
Висновок суду першої інстанції про те, що рішенням загальних
зборів порушено право держави бути суб'єктом права власності в
особі її уповноважених органів та позбавлено їх права бути
держателем акцій, суд апеляційної інстанції визнав помилковим,
оскільки дане рішення не стосується визначення розміру частки
позивача у майні відповідача, а пунктом 3.3. рішення передбачено,
що після завершення визначення розміру вкладу позивача,
засновником з боку держави виступить ФДМУ, на який покладено
функції з управління державним майном.
Закон України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
пов'язує участь у товаристві власне з вкладом до статутного фонду.
При відсутності чітко визначеного розміру такого вкладу неможливо
включити позивача до складу засновників закритого акціонерного
товариства санаторію "Карпати".
Суд апеляційної інстанції вказав також на невірне трактування
судом першої інстанції пункту 3.3. рішення в частині виключення
позивача з кооперативу, оскільки дане рішення стосується лише не
включення Львівського обласного управління НБУ до складу
засновників ЗАТ санаторію "Карпати" на підставі ч. 1 ст. 71 Закону
України "Про Національний банк України" ( 679-14 ) (679-14)
.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції,
позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що
ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права,
залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на порушення
судом апеляційної інстанції ст.ст. 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та неправильне застосування ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 41 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ч. 2 ст. 4, ст. 71 Закону України "Про
Національний банк України" ( 679-14 ) (679-14)
, ст.ст. 33, 34, 37 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст.ст. 3, 5, 7, 10, 11 Закону
України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну
діяльність в Україні" ( 2658-14 ) (2658-14)
, ст.ст. 4, 12, 13 Закону України
"Про кооперацію" ( 1087-15 ) (1087-15)
, ст.ст. 4, 73 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, Декрету Кабінету Міністрів
України "Про управління майном, що є у загальнодержавній
власності" від 15.12.1992 р. N 8-92 ( 8-92 ) (8-92)
, Порядку визначення
части, що належить державі у статутному фонді підприємств,
створених за участю недержавних суб'єктів господарювання,
затвердженого наказом ФДМУ від 30.08.2000 N 1800 ( z0626-00 ) (z0626-00)
.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що
підлягає задоволенню з таких підстав.
Львівське обласне управління Держбанку СРСР на підставі
договорів від 20.11.1978 р. та від 23.02.1989 р. прийняло дольову
участь в будівництві санаторію "Карпати" у м. Трускавець.
У лютому 1991 р. господарствами-учасниками будівництва та
експлуатації санаторію шляхом об'єднання їх дольових участей у
будівництві створено юридичну особу - Трускавецький
міжгосподарський санаторій "Карпати". Відповідно до Статуту
Трускавецький міжгосподарський санаторій "Карпати" є кооперативною
організацією.
25.09.2003 р. відбулися загальні збори господарств-учасників
будівництва та експлуатації Трускавецького міжгосподарського
санаторію "Карпати", на яких було прийнято рішення, зокрема,
реорганізувати Трускавецький міжгосподарський санаторій "Карпати"
в закрите акціонерне товариство; затвердити установчий договір та
статут ЗАТ санаторію "Карпати", а також прийняли рішення про не
включення Львівського обласного управління НБУ до складу
засновників ЗАТ санаторію "Карпати".
В силу ст. 28 Закону України "Про кооперацію" ( 1087-15 ) (1087-15)
реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення)
кооперативу відбувається за рішенням загальних зборів членів
кооперативу у порядку, визначеному законодавством та статутом
кооперативу.
Відповідно до ст. 6.1. Статуту Трускавецького
міжгосподарського санаторію "Карпати", реорганізація і припинення
діяльності санаторію проводиться за рішенням зборів уповноважених
представників господарств-учасників після розгляду цього питання у
виконкомі обласної Ради народних депутатів і управління сільського
господарства облвиконкому (а.с.70).
Проте, матеріалами справи не доведено, що питання про
реорганізацію кооперативу розглядалося у виконкомі обласної Ради
народних депутатів і управління сільського господарства
облвиконкому, як то передбачено положенням Статуту.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
(чинному на момент прийняття спірного рішення
загальних зборів, оформленого протоколом N 1 від 25.09.2003 р.
(а.с.56-60 т.1), господарське товариство є одним з видів
підприємств.
Акціонерне товариство, в силу ст. 1 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, належить до господарських
товариств, які створені на засадах угоди юридичними особами і
громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької
діяльності з метою одержання прибутку.
Так, відповідно до ст. 4 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
установчі документи - установчій договір
та статут, повинні містити, зокрема, розмір та порядок утворення
статутного фонду.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 названого Закону ( 1576-12 ) (1576-12)
порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах
товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та
професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та
громадського регулювання, забезпечення створення системи
незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави
та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових
прав та використання її результатів визначаються Законом України
"Про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінку діяльності в
Україні" ( 2658-14 ) (2658-14)
.
Також цим Законом ( 2658-14 ) (2658-14)
встановлюються випадки
обов'язкового проведення оцінки майна (ч. 6 ст. 3 Закону).
Так, в силу ст. 7 названого Закону ( 2658-14 ) (2658-14)
, проведення
оцінки майна є обов'язковим у випадку реорганізації підприємств
(господарських товариств) з державною часткою майна (часткою
комунального майна). Згідно ст. 12 названого Закону, висновки про
вартість майна повинні міститися у звіті про оцінку майна (акт
оцінки майна), зміст, форма, порядок складання, затвердження та
строк дії якого встановлюється Кабінетом Міністрів України. Судом
першої інстанції не встановлено, що така оцінка здійснювалась.
Порядок визначення розміру частки держави в статутних
(пайових) фондах підприємства, що були створені за участю
недержавних суб'єктів господарювання та до статутного (пайового)
фонду яких здійснювались державні внески, регламентовано у Порядку
визначення часток, що належать державі в статутних фондах
підприємств, створених за участю недержавних суб'єктів
господарювання, затверджених наказом ФДМУ від 30.08.2000 р. N 1800
( z0626-00 ) (z0626-00)
.
Посилання суду апеляційної інстанції на висновок аудиторської
фірми "Волинькоопаудит", як на доказ дотримання відповідачем
порядку визначення частки позивача в статутному фонді санаторію
"Карпати", колегія суддів вважає безпідставним, оскільки цей
висновок не відповідає вимогам пункту 17 названому вище Порядку
( z0626-00 ) (z0626-00)
, відповідно до якого результати роботи з визначення
вартості часток держави та недержавних засновників (учасників)
оформлюються комісією складанням акта (в 4 примірниках) згідно з
додатком 7 до цього Порядку, що затверджується органом
приватизації.
В силу пункту 2 цього Порядку ( z0626-00 ) (z0626-00)
, розрахунок
розміру державної частки в статутному фонді (пайовому) фонді
підприємства здійснюється комісією, створеною органом приватизації
відповідно до пункту 2.2. Положення про порядок
передприватизаційної підготовки підприємств ( 1301-98-п ) (1301-98-п)
, у
статутних фондах яких є державна частка.
Утім, судом апеляційної інстанції не встановлено, і не
доведено матеріалами справи, що визначення частки НБУ в майні
санаторію "Карпати" (а.с.120 т.1), здійснювалось правомочною
комісією, створеною відповідно до вимог вказаного вище Порядку
( z0626-00 ) (z0626-00)
.
Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, обставини справи,
які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком
суду першої інстанції про те, що розгляд питання про проведення
реорганізації (перетворення) санаторію в закрите акціонерне
товариство без проведення оцінки майна в установленому законом
порядку та без визначення паю (частки) дольової участі держави в
статутному фонді відповідача, є таким, що суперечить інтересам
держави та вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав
та професійну оцінку діяльності в Україні" ( 2658-14 ) (2658-14)
.
Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої
інстанції про те, що рішення загальних зборів в частині не
включення Львівського обласного управління НБУ до складу
засновників ЗАТ санаторію "Карпати", що фактично є виключенням із
складу учасників кооперативу (санаторію) поза його волею, було
прийнято з порушенням вимог пункту 5.2. Статуту Трускавецького
міжгосподарського санаторію "Карпати", що, з врахуванням не
визначення належним чином паю (частки) НБУ, позбавить можливості
провести з ним належний розрахунок, у випадку його виходу із
складу учасників (засновників).
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його
вимогам чинного законодавства та/або невідповідність визначеній
законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою
умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з
прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом
інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
(Роз'яснення Президії Вищого арбітражного сулу України N 02-5/35
( v5_35800-00 ) (v5_35800-00)
від 26.01.2000 р. "Про деякі питання практики
вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів
державних чи інших органів").
Колегія суддів вважає, що відповідачем було порушено вимоги
статей 3, 4, 25, 33, 34, 37 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, що виразилось у прийнятті ним незаконного рішення, яке
призвело до порушення права держави бути суб'єктом права
власності, в особі її уповноважених органів, у даному випадку в
особі позивача, та позбавило її права бути держателем акцій ЗАТ
санаторій "Карпати". Також спірним рішенням було порушено право
позивача, як власника паю (частки) в статутному фонді санаторію
"Карпати", самостійно вирішувати питання про його передачу іншим
особам.
Посилання суду апеляційної інстанції на пункт 3.3. спірного
рішення, яким передбачено, що після завершення визначення розміру
вкладу позивача, засновником з боку держави виступить ФДМУ,
колегія суддів вважає помилковим, оскільки судом апеляційної
інстанції не було враховано приписи пункту 7 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній
власності" від 15.12.1992 р. N 8-92 ( 8-92 ) (8-92)
, яким зупинено дію
пункту 1 постанови Верховної Ради України від 14 лютого 1992 р.
"Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у
державній власності" ( 2116-12 ) (2116-12)
у частині повноважень Фонду
державного майна України та заборони передачі функцій по
управлінню майном, що є загальнодержавною власністю, іншим органам
державного управління.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про Національний
банк України" ( 679-14 ) (679-14)
, Національний банк України є юридичною
особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної
власності і перебуває у його повному господарському віддані.
Враховуючи, що господарським судом Львівської області
встановлено факт невідповідності пунктів 3.1., 3.3., 3.4 рішення
загальних зборів господарств-учасників будівництва та експлуатації
Трускавецького міжгосподарського санаторію "Карпати" від
25.09.2003 р. вимогам чинного законодавства та факт порушення прав
та охоронюваних законом інтересів Національного банку України в
особі територіального управління у Львівській області, колегія
суддів вважає рішення таким, що відповідає обставинам справи, і що
судом правильно застосовані норми матеріального права, тому
підстав для скасування рішення суду першої інстанції у суду
апеляційної інстанції не було.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу Управління Національного банку України у
Львівській області задовольнити.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
08.02.2005 р. у справі N 1/315-26/101 скасувати, залишивши в силі
рішення господарського суду Львівської області від
22.09.-13.10.2004 р.