ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2005 Справа N 25/343
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.
суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.12.2004
у справі N 25/343 господарського суду м. Києва
за позовом Приватного підприємця П.Л.С.
до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Панова Л.С.
від відповідача: Радкевич С.О.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.10.2004 у справі
N 25/343 (суддя Морозов С.М.), залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2004 (судді
Коваленко В.М., Вербицька О.В., Малетич М.М.) позов задоволено:
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Солом'янському районі м. Києва від 05.08.2004 N 0029271720/0.
Стягнуто з ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на користь
позивача витрати по оплаті державного мита у розмірі 85 грн. та
118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
У касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського
суду від 13.12.2004, рішення господарського суду м. Києва від
18.10.2004 у справі N 25/343 та постановити нове рішення, яким у
задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне
застосування апеляційним господарським судом п.п. 15.1.1 п. 15.1
ст. 15, п. 17.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що 05.08.2004 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
прийнято податкове повідомлення-рішення N 0029271720/0, яким
відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
до позивача за
затримку на 1 календарних днів граничного строку сплати
податкового зобов'язання у розмірі 28,80 грн. застосований штраф у
розмірі 5,76 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо законності
і обгрунтованості вимог позивача з огляду на наступне.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено і матеріалами справи підтверджено, що податкове
повідомлення-рішення від 05.08.2004 N 0029271720/0 надіслане
приватному підприємцю П.Л.С. за несвоєчасну сплату податкового
зобов'язання зі сплати пені у сумі 28,80 грн., яке виникло у
позивача внаслідок здійснення перерахунку на основі декларації про
доходи за 2000 р. з граничним строком сплати 15.03.2001.
Відповідно до перерахунку податків приватного підприємця
П.Л.С. за 2000 р. від 14.02.2001 позивачу донараховано пеню у
розмірі 28,80 грн.
Згідно з обліковою карткою платника прибуткового податку з
підприємницької діяльності приватного підприємця пеню у розмірі
28,80 грн. донараховано 15.03.2001.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання -
це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або
державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у
строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податковий борг (недоїмка) - це
податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх
наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене
в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у
встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого
податкового зобов'язання.
Пунктом 1.4 ст. 1 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено,
що пеня - це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму
податкового боргу (без урахування пені), що справляється з
платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового
зобов'язання.
Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
штрафна санкція
(штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від
суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних
санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з
порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними
законами.
Згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли платник
податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання
протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник
податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім
днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми
податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно,
наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої
суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків
погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних
за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків
погашеної суми податкового боргу.
05.08.2004 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва податковим
повідомленням-рішенням N 0029271720/0 позивачу визначено податкове
зобов'язання зі сплати штрафних санкції у розмірі 5,76 грн. за
несплату узгодженого в адміністративному порядку
15.03.2001 податкового зобов'язання зі сплати пені у розмірі
28,80 грн. відповідно до Перерахунку та облікової картки платника
податків.
Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
сплата (стягнення)
штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до
сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Згідно з п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
за винятком випадків,
визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має
право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника
податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення
1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання
податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація
була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо
протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму
податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від
такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації
не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Враховуючи вищезазначене, висновки господарського суду
апеляційної інстанції щодо пропуску відповідачем строків давності,
встановлених п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідають вимогам
чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з
чим підстав для скасування постанови апеляційного господарського
суду не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 13.12.2004 у справі N 25/343 - без змін.