ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2005 Справа N 5/128
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Мачульського Г.М.
суддів : Грейц К.В.
Полянського А.Г.
розглянувши касаційну Державної податкової інспекції у
скаргу Ленінському районі м. Запоріжжя
на рішення від 27.01.2005
господарського суду Запорізької області
у справі № 5/128
за позовом ПП “Дайден”
до Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Запоріжжя
Про визнання недійсної податкової вимоги
за участю представників: Лобікова Д.В.
- позивача
- відповідача не прибули
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.01.2005
(суддя Проскуряков К.В.) позовні вимоги задоволені частково,
визнана недійсною перша податкова вимога ДПІ в Ленінському
районі м. Запорі жжя № 1/1366 від 18.12.2003 в частині
визначення суми податкового боргу в розмірі 19720,72 грн., в
т.ч. 19717,86 грн. плати за придбання торгівельних патентів за
здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу
та пені у розмірі 2,65 грн. В решті, тобто в частині визначення
податкового боргу в сумі 0,21 грн. –пені з податку на прибуток
приватних підприємств, позовні вимоги залишені без задоволення.
Рішення мотивовано тим, що податковим боргом сума недоплати за
торгові патенти може стати лише за умови здійснення суб'єктом
господарювання діяльності, що підлягає патентуванню, в період ча
су, за який не в повному обсязі таким суб'єктом здійснено
оплату, в спірному випадку - лише після 01.01.2004, в той час як
перша податкова вимога винесена відповіда чем ще 18.12.2003.
З відповідача стягнуто судові витрати, оскільки спір виник
внаслідок його не правомірних дій, в т.ч. і витрати на
проведення судово-бухгалтерської експертизи на ко ристь ТОВ
“Юридична фірма “Класик” в розмірі 2040 грн.
Відповідач з рішенням господарського суду не погодився,
звернувся з касаційною скаргою, в якій просить спірне рішення
скасувати в частині стягнення 2040 грн. витрат на проведення
судової експертизи.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що висновок експерта не
відповідає за змістом статті 42 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і не має
доказової сили, проведення судово-бухгалтерської експертизі було
недоцільним, оскільки на момент розгляду справи спірна податкова
вимога позивачем була сплачена, а крім того, позов задоволено
частково, однак витрати на проведення експертизи покладені на
відповідача в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні і в наданому відзиві
на касаційну скаргу проти її задоволення заперечив з мотивів
відповідності рішення суду вимогам ст. 49 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Представник скаржника своїм процесуальним правом на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні правильність
застосування норм процесуального права в рішенні місцевого
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом
встановлено, що 30.12.2003 ПФ “Дайден” отримала першу податкову
вимогу № 1/1366 від 18.12.2003 на суму 19720,72 грн., в т.ч.
19717,86 грн. плати за придбання торгівельних патентів за
здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу,
які складаються з вартості торгових патентів на 1 квартал 2004р.
та одноразової плати за останні 3 місяці дії патентів, та пені у
роз мірі 2,65 грн., також до податкової вимоги включено 0,21
грн. пені по податку на прибуток.
Для роз’яснення питання про фактичне здійснення позивачем плате
жів за придбання торгових патентів на здійснення операцій з
надання послуг у сфері гра льного бізнесу, судом було призначено
у справі судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої
доручено експерту-бухгалтеру Пахомовій О.Є ТОВ “Юридичної фірми
“Класик”.
На ви рішення експертизи судом були поставлені наступні
запитання:
- скільки торгових патентів на здійснення операцій з надання
послуг у сфері граль ного бізнесу були в наявності у ПП „Дайден"
щоквартально протягом 2003 року та чи усі вони сплачені
підприємством?
- коли та скільки торгових патентів на здійснення операцій з
надання послуг у сфері грального бізнесу придбало ПП „Дайден” на
1 квартал 2004 року та чи усі вони оплачені підприємством?
- чи підтверджується первинними бухгалтерськими документами та
відповідає вимо гам бухгалтерського та податкового обліку ПП
„Дайден” викладені ним у позовній заяві обставини щодо оплати
вказаних патентів?
За результатами проведення судово-бухгалтерської експертизи
експертом-бухгалтером надано висновок № 0211-04 від 20.12.2004,
відповідно до якого:
- ПФ “Дайден” мала в наявності протягом 2003 року патенти в
наступній кількості: в 1 кварталі - 47 шт., в 2 кварталі –47
шт., в 3 кварталі –39 шт., в 4 кварталі –44 шт., за які була
здійснена оплата в повному обсязі;
- ПФ “Дайден” в 1 кварталі 2004 р. мала 47 патентів, оплачені в
повному обсязі;
- вирішення питання про те, чи мав позивач станом на 18.12.2003
заборгованість за сплати за торгові патенти залежить від
висновку суду щодо застосування змін до Закону України “Про
патентування деяких видів підприємницької діяльності”
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, внесених Законом України “Про державний бюджет
України на 2004 рік” ( 1344-15 ) (1344-15)
, яким з 01.01.2004 збільшено
вартість торгового патенту, зокрема, на здійснення діяльності з
надання послуг у сфері грального бізнесу.
Суд дійшов висновку, що хоча зміни щодо розміру вартості
торгових патентів на надання послуг у сфері грального бізнесу
вступили в дію лише з 01.01.2004,однак, перша офіційна
публікація Закону України “Про державний бюджет України на 2004
рік” відбулася в газеті “Урядовий кур'єр” N228 від 03.12.2003,
тобто на дату оплати торгових патентів на 1 квартал 2004 року -
16.12.2003 позивач мав змогу ознайомитися з зазначеною
публікацією та сплатити вартість торгових патентів згідно з
вимогами ст. 5 Закону України “Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
до 15.12.2003 за новими
збільшеними ставками.
Проте, приймаючи рішення, суд враховував, що згідно приписів
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед
бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
виставлення першої податкової вимоги можливе лише на
узгоджену суму податково го зобов'язання, однак, судом
встановлено, що відповідач не довів, що платник податку здійснив
узгодження суми податкового зобов’язання шляхом подачі
декларації (розрахунку), як і доказів надси лання ним позивачеві
податкового повідомлення та узгодження визначеної в ньому суми в
апеляційному порядку.
Також суд під час прийняття спірного рішення виходив з того, що
відповідальність суб'єктів підприємницької дія льності за
порушення вимог Закону України “Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
встановлена у ст. 8
цього Закону ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
у вигляді нарахування пені на суму
податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх
наявності) з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки
Національ ного банку України на день виникнення такого
податкового боргу або на день його (частини) погашення, залежно
від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний
календарний день прострочення у його сплаті, а до дня сплати
штрафів, визначених цією статтею, а також до придбання торгового
патенту або оформлення пільгового торгового патенту, діяльність
відповідних су б'єктів підприємницької діяльності зупиняється.
Таким чином, вказаним законом не передбачено такої
відповідальності платника по датків за неповне внесення чергових
платежів як донарахування суми податкового бор гу, а до повної
сплати вартості патентів могла бути зупинена діяльність позивача
з 01.01.2004, оскільки, як підтверджено експертизою і
встановлено судом, до 31.12.2003 усі чинні патенти були ним
оплачені.
Згідно з п. 19 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
до загальнодер жавних податків і зборів, в т.ч.
належить і плата за торговий патент на деякі види під
приємницької діяльності.
Однак, для правовідносин, що складаються між суб'єктами
господарювання та дер жавною при сплаті вартості торгових
патентів на здійснення деяких видів підприємниць кої діяльності
характерним є те, що плата за патент, яка вноситься до бюджету,
одночасно означає як узгодження податкового зобов'язання, так і
його погашення. За невиконання цієї умови суб'єкт господарювання
зобов'язаний сплатити пеню та під загрозою штрафу не має права
здійснювати діяльність, яка підлягає патентуванню. При цьому,
будь-які де кларації таким суб'єктом не подаються.
В той же час, у разі, коли податковий орган все ж таки встановив
порушення платником податків порядку оплати торгових патентів,
то відповідно до підпункту „г” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №
2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
він має право визначити суму податкового
зобов'язання такого платника податків та надіслати йому
податкове повідомлення згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №
2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Таким чином, суд встановив, що позивач мав доплатити різницю від
підвищення вартості торгових патентів, однак відповідач не мав
права направляти першу податкову вимогу.
В зв’язку з викладеним щодо розподілу витрат на проведення
експертизи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до приписів частини 2 статті 111 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не допускаються посилання у касаційній скарзі на
недоведеність обставин справи, отже, заперечення скаржника з
того приводу, що висновок експерта не має доказової сили не може
бути предметом розгляду в суді касаційної інстанції, оскільки по
суті є встановленням доказів, що не відноситься до компетенції
суду касаційної інстанції.
Як вбачається з касаційної скарги, скаржник наполягає на
незаконності судового рішення в частині покладення на нього
витрат на проведення судової експертизи, оскільки на момент
розгляду справи спірна податкова вимога була оплачена, предмет
позову був відсутній, а, отже, проведення експертизи було
недоцільним.
Колегія суддів зазначає, що за час дії першої податкової вимоги
для позивача могли настати негативні наслідки у вигляді
податкової застави та інших пов’язаних з нею обставин, що могло
завдати шкоди охоронюваним законом інтересам позивача, а, крім
того, як вказано в рішенні, відповідач не надав суду належних і
допустимих доказів погашення позивачем вказаної у спірній
податковій вимозі суми податкового боргу.
Доводи скаржника щодо покладення на нього повної суми витрат за
умови часткового задоволення позову не приймаються судовою
колегією, оскільки згідно з матеріалами справи, експертиза
проводилась саме по питанням, що стосуються наявності патентів,
повноти та своєчасності їх оплати. Податкова вимога визнана
судом недійсною саме в частині нарахування 19720,72 грн. плати
за придбання торгових патентів на здійснення операцій з надання
послуг у сфері грального бізнесу повністю, а не в частині
нарахування податкового боргу в сумі 0,21 грн. –пені з податку
на прибуток приватних підприємств. Отже, позовні вимоги, що
стосувались плати за придбання торгових патентів повністю
задоволені, тому відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
витрати на проведення судової експертизи
покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення
господарського суду Запорізької області у справі таким, що
відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, підстав
для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2005 у
справі № 5/128 залишити без змін, а касаційну скаргу ДПІ у
Ленінському районі міста Запоріжжя залишити без задоволення.
Головуючий Г.Мачульський
Судді К.Грейц
А.Полянський