ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2005 Справа N 20-12/246-8/375
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В., Черкащенко М.М.
розглянув касаційні скарги приватного підприємства "Юг
Кримпак"
на постанову від 24.12.2004
та на постанову від 12.01.2005 Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі N 20-12/246-8/375 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом відкритого акціонерного товариства "ДніпроАзот"
до приватного підприємства "Юг Кримпак"
про стягнення 167856,05 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Дружина Т.Г. дов. N 5/016юр від 16.06.04
від відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
В червні 2004 року відкрите акціонерне товариство
"ДніпроАзот" звернулося до господарського суду з позовом до
приватного підприємства "Юг Кримпак" про стягнення заборгованості
в сумі 145 848,10 грн., пеню в розмірі 18 124,19 грн., 3% річних в
сумі 3 883,76 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що відповідно до
умов укладеного між сторонами договору від 18.04.2003 року
N 680/3-53 поставив відповідачу одноразовий посуд на загальну суму
213 718,96 грн., за який останній розрахувався частково в сумі
67 870,86 грн., отже сума заборгованості складає 145 848,10 грн.
Рішенням господарського суду М.Севастополя від 11.10.04,
підписаним 23.11.04 (суддя Ткаченко М.І.) позов задоволено
частково.
Стягнуто з ПП "Юг Кримпак" заборгованість в сумі
145 848,10 грн., пеню в сумі 10 177,41 грн., 3% річних в сумі
3883,76 грн. та судові витрати.
В частині стягнення пені в сумі 7946,78 грн. відмовлено.
Задовольняючи позов в частині стягненні основного боргу,
господарський суд виходив з того, що заборгованість відповідача в
сумі 145 848,10 грн. підтверджена матеріалами справи і не сплачена
останнім у встановлений в договорі строк.
Задовольняючи позов частково в частині стягнення пені в сумі
10 177,41 грн. господарський суд виходив з положень ст. 72 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, якими встановлені скорочені строки позовної давності
за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю
в 6 місяців у зв'язку з чим стягнув пеню в розмірі 10 177,41 грн.
за період з 07.01.2004 по 06.07.2004.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 24.12.2004 (судді: Плут В.М. - головуючий, Гонтарь В.І.,
Щепанська О.А.) рішення змінено.
Позов задоволено частково.
Стягнуто з ПП "Юг Кримпак" на користь позивача заборгованість
в сумі 145848,10 грн., 11818,10 грн. пені, 3883,76 грн. річних та
судові витрати.
В частині стягнення з ПП "Юг Кримпак" пені в сумі
6306,09 грн. відмовлено.
Змінюючи рішення в частині стягнення пені, апеляційний
господарський суд виходив з арифметичної помилки застосованої
судом першої інстанції та з того, що судом першої інстанції
неправильно застосована норма ст. 72 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, до даних
відносин повинні застосовуватися норми Цивільного ( 435-15 ) (435-15)
та
Господарського кодексів України ( 436-15 ) (436-15)
.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 12.01.2005 року (судді: Плут В.М. - головуючий,
Прокопанич Г.К., Щепанська О.А.) апеляційне провадження у справі
припинено у зв'язку з тим, що спір по даній справі вирішений.
Разом з тим зазначав, що рішення суду першої інстанції від
11.10.2004, що набрало законної сили та постанова апеляційної
інстанції від 24.12.04 можуть бути оскарженні виключно в
касаційному порядку відповідно до ст. 107 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В касаційних скаргах приватне підприємство "Юг Кримпак"
просить скасувати постанови від 24.12.2004 року та від 12.01.2004
року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції,
посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального
права.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційні скарги не
підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовими
інстанціями, 18.04.2003 між приватним підприємством "Юг Кримпак"
(Покупець) та відкритим акціонерним товариством "ДніпроАзот"
(Продавець) було укладено договір N 680/3-53 на поставку
одноразового посуду, згідно умов якого позивач поставив на адресу
відповідача товар на загальну суму 213 718,96 грн., що
підтверджується накладними та відповідними довіреностями, виданих
позивачу відповідачем для отримання одноразового посуду.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення
заборгованості за неналежне виконання умов договору поставки
продукції N 680/3-53 від 18.04.03.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Господарськими судами встановлено та відповідачем, ні в суді
першої інстанції під час розгляду справи ні в апеляційній
інстанції не спростовано, що на час вирішення спору приватне
підприємство "Юг Кримпак" за отриману продукцію розрахувалося
частково в сумі 67 870,86 грн. у зв'язку з чим за ним рахується
борг в сумі 145 848,10 грн., який підтверджується актом звірки
сторін від 01.12.2003 року.
Стягуючи основний борг в сумі 145 848,10 грн. господарський
суд першої інстанції виходив з наявних у справі доказів, які
підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем на дату
прийняття рішення.
Разом з тим, переглядаючи справу в апеляційній інстанції за
скаргою відкритого акціонерного товариства "ДніпроАзот" та
залишаючи рішення господарського суду в частині стягнення
основного боргу без змін, суд другої інстанції, відповідно до
ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно розглянув справу за
наявними у ній доказами і перевірив законність і обґрунтованість
рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на неприйняття
господарськими судами доказів які підтверджують зменшення суми
основного боргу (акту звірки між сторонами від 30.11.04) не
приймається касаційною інстанцією до уваги враховуючи: по-перше
межі перегляду справи в касаційній інстанції передбачені ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а по-друге не подання цих доказів під час
розгляду справи до суду першої і апеляційної інстанції та не
обґрунтувавши неможливість їх подання до судових інстанції.
Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що законодавство
не позбавляє приватного підприємства "Юг Кримпак" права надати до
державної виконавчої служби докази, не прийняті господарськими
судами, які свідчать про часткову оплату в сумі 2000 грн.
відповідачем існуючої заборгованості.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
Господарськими судами встановлено, що договір на поставку
одноразового посуду, укладений між сторонами, подібних застережень
не містить, а законом не встановлена інша форма відповідальності
за невиконання зобов'язань по даним правовідношенням.
Отже, господарські суди, враховуючи наведене, правомірно
стягнули на користь позивача 3% річних в сумі 3 883,76 грн.
Відповідно до п. 2.3 договору N 680/3-53 оплата за
відвантажену партію товару здійснюється відповідачем не пізніше
14 календарних днів з моменту відвантаження.
Господарськими судами встановлено, що відвантаження
одноразового посуду відповідно до п. 1.1 договору позивачем на
адресу відповідача була здійснена по накладним N РН-439 від
23.06.2003, N РН-504 від 18.07.2003, N РН-643 від 17.09.2003 року
відповідачем було сплачено 67870,86 грн., по іншим накладним
оплата не здійснювалась.
Статтею 549 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, визначено,
що пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен
передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у
разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,
невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
нарахування штрафних
санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не
встановлено законом або договором, припиняється через шість
місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи наведені норми цивільного і господарського
законодавства та п. 2.3 договору N 680/3-53, пеня підлягає
обчисленню по накладним: N РН-439 від 23.06.2003 - за період з
08.07.03 по 07.01.2004, N РН-504 від 18.07.05 - за період з
02.08.2003 по 01.02.2004., N РН-643 від 17.09.2003 за період з
02.10.03 по 01.04.2004 року.
З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний Кодекс України
( 435-15 ) (435-15)
.
Статтею 258 цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що позовна
давність на стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена в один
рік.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суд
всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі
обставини справи в їх сукупності; належним чином проаналізували
зобов'язальні відносини сторін, разом з тим встановили неналежне
виконання приватним підприємством "Юг Кримпак" зобов'язань та
керуючись нормами Цивільного ( 435-15 ) (435-15)
і Господарського кодексів
( 436-15 ) (436-15)
(враховуючи п. 4 Перехідних положень) та правилами про
позовну давність підставно і обґрунтовано задовольнили позовні
вимоги стягнувши заборгованість в сумі 145 848,10 грн., 3% річних
в сумі 3 883,76 грн. та пені в сумі 11818,10 грн.
Касаційна інстанція зазначає, що Севастопольський апеляційний
господарський суд правомірно припинив апеляційне провадження у
справі на підставі чого виніс постанову від 12.01.2005, оскільки
апеляційна скарга від приватного підприємства "Юг Кримпак"
надійшла після перегляду справи в апеляційній інстанції.
Наказом Голови Вищого господарського суду України від
10.12.2002 року N 75 затверджено Інструкцію з діловодства в
господарських судах України ( v0075600-02 ) (v0075600-02)
(із змінами та
доповненнями внесеними наказами ВГСУ від 17.11.2003 N 57, від
25.10.2004 N 64), яка встановлює єдину систему організації
діловодства, порядок роботи з процесуальними документами, і носить
обов'язковий характер при веденні діловодства в системі
господарських судів України (пункт 1.1 Інструкції).
Розділом третім цієї Інструкції ( v0075600-02 ) (v0075600-02)
встановлений
порядок проходження судових документів та формування справ.
Зокрема, п.п. 3.5.1 п. 3.5 визначено, що ухвала про порушення
провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається
службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з
повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення
ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт
неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням
встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом
оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення
та залучення до матеріалів справи.
Листом від 22.03.2005 N 38-7435 Севастопольський апеляційний
господарський суд повідомив Вищий господарський суд України, що
ухвали про прийняття до апеляційного провадження від 17.12.04 та
від 04.01.2005 сторонам у справі були надіслані 17.12.2004 та
04.01.2005, в підтвердження чого надав реєстр на відправлення
рекомендованої кореспонденції.
Враховуючи той факт, що ухвали про прийняття до апеляційного
провадження була направлені сторонам у відповідності до вимог
Інструкції з діловодства в господарських судах ( v0075600-02 ) (v0075600-02)
рекомендованою кореспонденцією (поштове повідомлення про
неодержання ухвали не повернулося до господарського суду), а
скаржник не надав касаційній інстанції доказів неодержання ухвали
про прийняття до апеляційного провадження - довідки з пошти,
доводи приватного підприємства "Юг Кримпак" про неналежне його
повідомлення про час слухання справи не заслуговують на увагу.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду в
Севастопольському апеляційному господарському суді було рішення
господарського суду м. Севастополя від 11.10.2004 року, яке було
прийнято 11.10.2004, а повний текст підписано 23.11.2004, а тому
відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в судовому
засіданні 11.10.04 було оголошено вступну і резолютивну частину
рішення, яке було підписано 23.11.04.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованих
висновків суду і не заслуговують на увагу.
За таких обставин, прийняті у справі судові рішення
відповідають матеріалам справи та вимогам закону, підстав для її
скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги приватного підприємства "Юг Кримпак"
залишити без задоволення, а постанови від 24.12.2004 і від
12.01.05 Севастопольського апеляційного господарського суду та
рішення від 11.10.2004 господарського суду м. Севастополя у справі
N 20-12/246-8/375 без змін.