ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.07.2005 Справа N 47/233-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій
В.М., за участю представників відповідача С. Загожі (дов. від 18.
07.05) та О. Фролова (дов. від 18.07.05), розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого
акціонерного товариства “Харківський завод тракторних двигунів”
на постанову від 13.12.2004 року Харківського апеляційного
господарського суду у справі № 47/233-04 за позовом відкритого
акціонерного товариства “Харківський завод тракторних двигунів”
до товариства з обмеженою відповідальність “Вінамекс”
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 1.09.2004 року господарського суду Харківської
області (суддя Ю.Светличний) позов задоволено частково:
зобов’язано відповідача передати позивачу майно загальною
вартістю 172 850 грн. та стягнуто 51 855 грн. упущеної вигоди; в
частині стягнення 20 000 грн. відмовлено.
Постановою від 13.12.2004 року Харківського апеляційного
господарського суду рішення скасовано і в позові відмовлено.
Відкрите акціонерне товариство “Харківський завод тракторних
двигунів” просить скасувати постанову з підстав неправильного
застосування господарським судом статей 42 і 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та залишити рішення
без змін.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового
засідання, проте представники позивача в судове засідання не
з’явилися.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що 7.11.2003 року між
сторонами було укладено договір купівлі-продажу нежитлових
приміщень, які передані відповідачу згідно акта приймання-
передачі від 25.11.2003 року.
Апеляційним господарським судом встановлено, що тексти договору
та акта приймання-передачі не містять застережень про
знаходження в них майна, яке належить позивачу на праві
власності.
Об’єктом віндикаційного позову є індивідуально визначене майно,
яке існує в натурі на момент подання позову. Підставою
віндикаційного позову є обставини, які підтверджують
правомірність вимог про повернення йому майна з чужого
незаконного володіння, тобто факти, що підтверджують право
власності на витребуване майно, вибуття його з володіння
позивача, перебування його у відповідача тощо.
Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те,
що надані позивачем акти не можуть бути належними доказами як
права власності на спірне майно, так і того факту, що майно на
момент звернення з позовом до суду знаходилося у відповідача.
Апеляційний господарський суд не прийняв до уваги твердження
позивача про те, що наявність у відповідача спірного майна
підтверджується “Звітом про оцінку обладнання, яке належить
відкритому акціонерному товариству “Харківський завод тракторних
двигунів”, який наданий фірмою “САБО ЛТД”, оскільки, у звіті
зазначено, що при його виготовленні були використані акти
технічного стану майна, а також те, що при оцінці проводився
огляд обладнання, водночас про те, що таке обладнання
знаходиться у відповідача, в звіті не зазначено.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що в
обґрунтування майнової вимоги позивач посилається на договір
купівлі-продажу від 6.11.2003 року, відповідно якого позивач
продав майно товариству з обмеженою відповідальністю “Наладчик”.
За обставин не доведення позивачем правомірності віндикації
апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про
відмову в задоволенні позовних вимог і в цій частині.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені апеляційним господарським судом на
підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих
доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана
належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань позивача
надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам
статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до уваги не приймаються.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 13.12.2004 року Харківського апеляційного
господарського суду у справі № 47/233-04 залишити без змін, а
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Харківський
завод транспортних двигунів” без задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій