ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.07.2005 Справа N 6/249
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Удовиченка О.С.
суддів: Коробенка Г.П.
Яценко О.В.
розглянувши ВАТ "Павлоградвугілля"
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 05.04.2005 р.
у справі № 6/249
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ТОВ "Енергія"
до ВАТ "ДХК "Павлоградвугілля"
про стягнення 2 057 641,50 грн.
та зустрічним ВАТ "ДХК "Павлоградвугілля"
позовом
до ТОВ "Енергія"
про стягнення 5 083 636,28 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
ТОВ "Енергія": Процай А. А., Гутнік І.С., Залужна Н. І.
ВАТ "ДХК Вовкотруб О. О., Віцингловську О. М.
"Павлоградвугілля":
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
04.10.2004 року по справі № 6/249 (суддя Коваленко О.О.) у
задоволенні первісного позову ТОВ "Енергія" до ВАТ "ДХК
"Павлоградвугілля" про стягненні заборгованості у сумі 1 920
948,11 грн. відмовлено, зустрічний позов ВАТ "ДХК
"Павлоградвугілля" до ТОВ "Енергія" задоволено, стягнуто з ТОВ
"Енергія" на користь ВАТ "ДХК "Павлоградвугілля" 5 083 636,28
грн. збитків, 8 469,56 грн. пені, 1 700 грн. державного мита та
118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Рішення мотивовано тим, що факт заборгованості відповідача перед
позивачем за первісним позовом у сумі 1 920 948,11 грн.
документально не доведено і не підтверджено, оскільки позивачем
в порушення п. п. 2.4, 3.2, 3.6, 3.7 договорів № 172/2 від
02.01.2003 р., № 0-14 від 02.01. 2003 р., № 08/3-02 від
27.12.2002 р., № 5/04 від 23.04.2002 р., № 36-03 від 20.12.2002
р., № 01-336/ДШ від 2.12.2002 р., № 27-к/03 від 02.01.2003 р., №
128/2 від 01.03.2002 р. та на неодноразові вимоги суду не надано
ні оригіналів, ні завірених ксерокопій первинних документів, які
б документально підтвердили факт належного виконання ним умов
вищезазначених договорів, зокрема залізничні накладні,
посвідчення якості та товарно-транспортні накладні.
В частині задоволення зустрічного позову відповідача вказане
рішення мотивовано тим, що відповідач втратив інтерес до
виконання позивачем зобов'язань в натурі по укладених між
сторонами договорах та сповістив про це ТОВ "Енергія" листом від
15.07.2004 р. за № 8-юр/4283, а тому згідно ст. 612 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
має право стягнути з позивача на свою користь 5 083
636,28 грн. збитків та 8 469,56 грн. пені. Факт відвантаження
позивачеві для переробки вугільної сировини в 2003-2004 роках та
неповернення позивачем відповідачеві вугільного концентрату та
рядового вугілля на вищезазначену суму збитків, підтверджується
оригіналами первинних документів, залучених у ксерокопіях до
матеріалів справи.
Не погодившись з рішенням господарського суду, ТОВ "Енергія"
звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського
суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати
вищезазначене рішення господарського суду та прийняти нове
рішення, яким задовольнити в повному обсязі первісний позов ТОВ
"Енергія" до ВАТ "ДХК "Павлоградвугілля" про стягнення
1920948,11 грн., а у зустрічному позові відмовити.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 06.04.2005р. (у складі колегії суддів: Лотоцької Л.О. -
головуючого, Бахмат Р.М. - доповідача, Євстигнеєва О.С.)
апеляційну скаргу ТОВ "Енергія" задоволено, рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2004р. у
справі № 6/249 скасовано, позов ТОВ "Енергія" до ВАТ "ДХК
"Павлоградвугілля" задоволено у сумі 1 920 948,11 грн., у
задоволенні зустрічного позову ВАТ "ДХК "Павлоградвугілля"
відмовлено повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ТОВ
"Енергія" підтвердила, що відповідач має перед ним
заборгованість у сумі 1 920 948,11 грн., оскільки в матеріалах
справи є оригінал акту звірки взаємних розрахунків від
21.07.2004р., який був підписаний відповідачем за первісним
позовом і скріплений його печаткою, на що господарський суд в
порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не звернув увагу, тобто
не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
В частині відмови в задоволенні у зустрічному позові постанова
мотивована тим, що відповідно до договорів укладених між
сторонами у ТОВ "Енергія" було відсутнє зобов'язання щодо
повернення рядового вугілля в кількості 11 236 тон та 37 304 тон
вугілля на суму заявлених збитків. Заявлена пеня від суми
недопоставленого концентрату у сумі 4 869,40 грн. також не
підлягає стягненню, оскільки листом від 15.07.2004р. за № 8-
юр/4283 ВАТ "ДХК "Павлоградвугілля" відмовився від поставки
концентрату, а стягнення пені за прострочку виконання грошового
зобов'язання п. 6.3 договорів не передбачено. Крім того, у
розрахунку до зустрічного позову не вказано, за який період
нараховується пеня.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, відповідач - ВАТ "Павлоградвугілля" просить постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
06.04.2005р. у справі № 6/249 скасувати, рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 04.10.2004р. залишити без
змін.
При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема
ст.ст. 151, 161, 216, 203, 208 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 526, 530, 538, 598, 599, 104, 611, 612, 621,
623, 624 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 4-2, 43,
99, 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши
доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників
сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач - ТОВ
"Енергія" звернувся до господарського суду з позовом про
стягнення з ВАТ "ДХК "Павлоградвугілля" суми заборгованості, що
виникла на підставі 8-ми договорів на переробку вугільної
сировини укладених у 2002-2003 р.р. між позивачем та шахтами,
правонаступником яких є відповідач, а саме:
- договір № 128/02 від 01.03.2002р., укладений позивачем з ДВАТ
шахта "Західно-Донбаська";
- договір № 172/02 від 02.01.2002р., укладений позивачем з ДВАТ
шахта "ім. М.І. Сташкова";
- договір № 36-03 від 20.12.2002р., укладений позивачем з ДВАТ
шахта "Самарська";
- договір № 27-к/03 від 02.01.2003р., укладений позивачем з ДВАТ
шахта ім. Героїв космосу;
- договір № 01-336/ДШ від 23.12.2002р., укладений позивачем з
ДВАТ шахта "Тернівська";
- договір № 0-14 від 02.01.2003р., укладений позивачем з ДВАТ
шахта "Благодатна";
- договір № 5/04 від 23.04.2002р., укладений позивачем з ДВАТ
шахта "Ювілейна";
- договір № 08/313-02 від 27.12.2002р., укладений позивачем з
ДВАТ шахта "Дніпровська".
Предметом вищезазначених договорів згідно п. п. 1.1- 1.3 є
передача відповідачем позивачу вугільної сировини для виконання
комплексу збагачувальних робіт, а саме виготовлення на
підприємстві ТОВ "Енергія" вугільного концентрату та передачі
його відповідачу.
Кількість та якість вугільної сировини та вугільного
концентрату, які сторони зобов'язані відвантажити один одному в
межах дії укладених договорів, чітко встановлені в додатку № 1
та додатку № 2 до цих договорів, які є невід'ємною їх частиною.
(п. 1.2. 1.3 договорів).
Згідно ст. 161 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного в
період дії вищезазначених договорів) зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 2.4
договорів обсяг сировини та концентрату, що постачається,
визначається сторонами по фактичній вазі з урахуванням ваги,
вказаній в залізничних накладних.
Згідно п. п. 3.2, 3.3 договорів датою постачання відповідачем
Сировини враховується дата на залізничній накладній станції
призначення, а строк передачі виробленого позивачем концентрату
зазначений не більше 5 діб з моменту постачання позивачу
сировини.
При цьому, по факту відвантаження Сторони зобов'язані надати
один одному документи, визначенні в п. 3.6 договору, а саме
відповідач ("Замовник") - товарно-транспортну накладну (1
примірник), а позивач ("Виконавець") - сертифікат якості та
товарно-транспортну накладну (1 примірник).
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи, які відповідно до законодавства
повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не
можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на це, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що
оскільки позивачем не надано суду первинних документів, які б
документально підтвердили факт належного виконання ним умов
вищезазначених договорів (зокрема залізничні накладні,
посвідчення якості та товарно-транспортні накладні), вимоги
позивача про стягнення з відповідача 1920948,11 грн.
заборгованості на підставі вищезазначених договорів є
непідтвердженими та необґрунтованими.
В той же час доводи апеляційного суду стосовно того, що
заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 1 920 948,11
грн. підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом акту
звірки взаємних розрахунків від 21.07.2004р., слід визнати
помилковими, оскільки акт звірки взаємних розрахунків не є
первинним документом та згідно ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
може бути належним доказом у справі.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що листом
від 15.07.2004р. за № 8-юр/4283 ВАТ "ДХК "Павлоградвугілля"
повідомило ТОВ "Енергія" про те, що в зв'язку з прострочкою
останнім поставки концентрату на підставі вищезазначених
договорів відповідач втратив інтерес до виконання позивачем
зобов'язань в натурі і вимагає відшкодування завданих збитків,
про що заявив зустрічний позов у даній справі.
Згідно п. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо
внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило
інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття
виконання і вимагати відшкодування збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договорів на
переробку вугільної сировини закінчився 31.12.2003р.
З огляду на це, а також те, що обов'язок ТОВ "Енергія"
виготовити та передати відповідачу вугільний концентрат
передбачений п. 1.3 Договорів, висновок суду апеляційної
інстанції про відсутність такого зобов'язання у ТОВ "Енергія" та
необґрунтованість зустрічного позову є помилковим та таким, що
не відповідає обставинам справи.
Водночас, рішення місцевого суду також не може вважатися
законним та обґрунтованим, оскільки задовольняючи зустрічний
позов ВАТ "ДХК "Павлоградвугілля" в повному обсязі господарський
суд в порушення ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не зазначив у
мотивувальній частині рішення жодних обставини справи та
доказів, на підставі яких прийнято рішення про стягнення на
користь ВАТ "ДХК "Павлоградвугілля" збитків саме у сумі 5 092
105,84 грн.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 04.10.2004р. та постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
06.04.2005р. підлягають скасуванню, а справа направленню на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
врахувати вищевикладене, витребувати у сторін і дослідити
належні докази по даній справі та вирішити спір у відповідності
до норм чинного законодавства.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Павлоградвугілля" задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 06.04.2005р. та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 04.10.2004р. у справі № 6/249
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Головуючий О.С.Удовиченко
Судді Г.П. Коробенко
О.В. Яценко