ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2005 Справа N 1/8/1186-5/84
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Генекс", м. Запоріжжя
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 29.12.2004 р.
зі справи N 1/8/1186-5/84 господарського суду Запорізької
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Генекс",
м. Запоріжжя
до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському
районі м. Запоріжжя
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за зустрічним позовом Державної податкової інспекції у
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Генекс",
м. Запоріжжя
про визнання суми 4 401 614,80 грн. податковим зобов'язанням
з податку на прибуток та податку на додану вартість та про її
стягнення
за участю Прокурора Запорізької області
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: не з'явилися
від відповідача за первісним позовом: Рещук О.М. (довіреність
від 17.05.2004 р. N 14179/10-014)
Прокурор: не з'явився
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 25.02.2005 р., надіслана сторонам
у справі - 01.03.2005 р.), проте позивач та прокурор не
реалізували своє процесуальне право на участь у засіданні суду
касаційної інстанції.
Відповідно до частини другої ст. 85, частини першої ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в
судовому засіданні, за згодою сторони, оголошено вступну та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
В С Т А Н О В И В:
Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі
м. Запоріжжя проведена позапланова документальна перевірка
дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою
відповідальністю "Генекс" за 2001 рік, I квартал 2002 р., за
результатами якої складений акт від 30.10.2002 р. за N 63-26-02.
Перевіркою виявлені порушення товариством:
- п. 5.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у вигляді віднесення до складу валових
витрат накладної від 25.12.2001 р. N 15 на відвантаження чавуну
ВАТ "Завод Дніпропрес", яка належним чином не оформлена (відсутній
підпис отримувача); у рядку 12 Декларації за IV квартал 2001 р.
допущена арифметична помилка в сумі 1,7 тис. грн.;
- п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у вигляді заниження податкового
зобов'язання з податку на додану вартість на суму податкового
векселя - 3 478 062,00 грн., який не відображений у стр. 19.2
декларації з ПДВ за вересень 2001 р.;
- ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, а саме порушення строків
розрахунків за експортним контрактом від 11.05.2001 р. N 6902/GDX,
укладеним товариством з ESTABLISSEMENTS METALLURGIOQUES BRUN
FRERES, Париж, Франція, за умовами якого оплата за товар повинна
бути підтверджена документально акредитивом, станом на
01.04.2002 р. оплата за товар на розрахунковий рахунок товариства
не надійшла, сума простроченої дебіторської заборгованості на
момент перевірки складає 546 763,74 грн.
На підставі акта перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі
м. Запоріжжя оформлені податкові повідомлення-рішення від
08.11.2002 р.:
- N 0000342601/0/21156, яким товариству за непрямими методами
визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на
додану вартість у загальній сумі 4 347 579,00 грн. (у т.ч.
основний платіж - 3478063,00 грн., штрафна (фінансова) санкція -
869 516,00 грн.);
- N 0000362601/0/21158, яким товариству визначено суму
податкового зобов'язання за платежем - пеня за порушення термінів
розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у загальній
сумі 416 185,00 грн.;
- N 0000352601/0/21157, яким товариству за непрямими методами
визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на
прибуток у загальній сумі 54036 грн. (у т.ч. основний платіж -
45 030,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 9 006,00 грн.).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Генекс" звернулось
до господарського суду Запорізької області з позовом до Державної
податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про
визнання недійсними вказаних податкових повідомлень-рішень з
підстав невідповідності їх вимогам чинного податкового
законодавства. Так, товариство вважає, що визначення суми
податкового зобов'язання з податку на прибуток здійснено
інспекцією безпідставно, оскільки ВАТ "Завод Дніпропрес" був
оприбуткований чавун, що належить ТОВ "Генекс" за договором від
02.10.2001 р. N 647 і неправомірно використаний заводом на власні
потреби. Стосовно визначення податкового зобов'язання з податку на
додану вартість товариство зазначає про те, що ним у вересні
2002 р. подана до інспекції уточнена податкова декларація з ПДВ за
липень 2001 р., в якій задекларована сума бюджетного відшкодування
у розмірі 7 173 406,00 грн., що значно вище суми, вказаної
інспекцією у податковому повідомленні-рішенні від 08.11.2002 р.
N 0000342601/0/21156. Вважає, що у нього відсутня заборгованість з
податку на додану вартість ще і з тих підстав, що з 01.07.2001 р.
податок на додану вартість при імпорті газу з Росії не
сплачується. Порушення термінів розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності товариство не визнає, посилаючись
на неправомірні дії інспекції, які виразилися в реєстрації
03.08.2001 р. податкової застави та призупиненні з 09.08.2001 р.
руху грошових коштів на рахунках товариства, а тому останнє було
не в змозі розпоряджатися своїми коштами на рахунках і виконувати
всі передбачені умови для відкриття акредитива. Отже, на думку
товариства, у нього були форс-мажорні обставини, які вплинули на
виконання договірних зобов'язань по міжнародному контракту.
25.11.2002 р. ТОВ "Генекс" подано доповнення до позовної
заяви, в якому останнє наводить правове обґрунтування заявлених
позовних вимог та надає судові документи фінансово-господарської
діяльності.
24.12.2002 р. Державною податковою інспекцією у
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до господарського суду
Запорізької області поданий зустрічний позов до Товариства з
обмеженою відповідальністю "Генекс" про визнання в порядку
п.п. 19.3.6. п. 19.3. ст. 19 Закону України від 21.12.2000 р.
N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
"Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" суми 4 401 614,80 грн. податковим зобов'язанням
товариства та про стягнення цієї суми з останнього.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від
25.12.2002 р. зустрічний позов інспекції прийнятий до розгляду
сумісно з первісним позовом, справа призначена до розгляду на
28.12.2002 р.
За правилами ст. 77 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
розгляд справи неодноразово відкладався, в
засіданні суду оголошувалися перерви.
09.01.2003 р. ТОВ "Генекс" подані доповнення до позовної
заяви та відзив на зустрічний позов.
За заявою заступника прокурора Запорізької області від
10.01.2003 р. N 08/1-703-03 останній, на підставі ст. 29
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
повідомив суд про свій вступ у справу.
Під час розгляду справи товариством надавалися чисельні
пояснення по справі.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від
06.02.2003 р. провадження у справі було зупинено на підставі
ст. 79 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
у зв'язку з розглядом господарської справи N 1/4/1090.
Ухвалою в.о голови господарського суду Запорізької області
від 11.02.2003 р. справу N 1/8/1186 передано на розгляд судді
Проскурякову К.В., який ухвалою від 17.02.2003 р. прийняв справу
до свого провадження, привласнивши їй номер 1/8/1186-5/84.
Товариством ухвала господарського суду Запорізької області
від 06.02.2003 р. оскаржена до Запорізького апеляційного
господарського суду, який постановою від 23.04.2003 р. залишив
ухвалу без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Генекс" - без
задоволення.
За касаційною скаргою ТОВ "Генекс" постанова Запорізького
апеляційного господарського суду від 23.04.2003 р., переглянута в
касаційному порядку і постановою Вищого господарського суду
України від 30.07.2003 р. - залишена без змін.
14.11.2003 р. господарським судом Запорізької області
винесена ухвала про поновлення провадження у справі з
11.12.2003 р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
01.07.2004 р. (суддя Проскуряков К.В.) позов ТОВ "Генекс"
задоволений частково, податкове повідомлення-рішення від
08.11.2002 р. N 0000352601/0/21157 - визнане недійсним; податкове
повідомлення-рішення від 08.11.2002 р. N 0000342601/0/21156
визнане недійсним в частині способу визначення податкових
зобов'язань ТОВ "Генекс" з податку на додану вартість на підставі
ст. 8 Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими
методами, затв. Постановою КМУ від 27.05.2002 р. N 697
( 697-2002-п ) (697-2002-п)
із застосуванням методу аналізу інформації про
доходи та витрати платників податків. В іншій частині позову та у
задоволенні зустрічного позову - відмовлено.
Судове рішення в частині задоволення позову про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.11.2002 р.
N 0000352601/0/21157 мотивоване тим, що визначення інспекцією суми
податкового зобов'язання з податку на прибуток лише з тих підстав,
що накладна від 25.12.2001 р. N 15 не містить підпису отримувача і
в акті зустрічної перевірки не відображений факт отримання товару
ВАТ "Завод Дніпропрес", є неправомірним, здійсненим в порушення
приписів п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п. 5.9. ст. 5, п.п. 11.3.1.
п. 11.3. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог судове рішення
мотивоване тим, що:
- товариство скористалося правом, передбаченим п. 11.5.
ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо надання органам митного контролю простого
векселя на суму податкових зобов'язань при ввезенні (пересиланні)
товарів на митну територію України, який оформлюється за власним
бажанням платника податків;
- наявність бюджетної заборгованості не впливає на обов'язок
платника податку сплатити визначену у векселі суму податку на
додану вартість у встановлений строк та належним чином відобразити
його у відповідній податковій декларації; Крім того, з посиланням
на рішення господарського суду у справі N 1/3/655-24/121 суд
визнав належною до відшкодування суму бюджетної заборгованості у
розмірі 367 963,00 грн.;
- надана позивачем до ДПІ уточнена декларація не відповідає
за формою встановленій Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. N 166
( z0250-97 ) (z0250-97)
(з наступними змінами та доповненнями);
- право на збільшення податкового кредиту надають лише
погашені податкові векселі, які відображаються в рядку 12.2
розділу 2 "Податковий кредит" ( z0250-97 ) (z0250-97)
податкової декларації з
податку на додану вартість.
Також судом не прийняті до уваги посилання товариства на
пільговий режим при ввезені природного газу з Росії, виходячи із
встановлених обставин щодо отримання газу від юридичної особи,
зареєстрованої за законодавством США та без наявності сертифікату
про походження товару з Росії. При цьому, судом визнано
неправомірним застосування інспекцією непрямих методів визначення
суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у
зв'язку з чим вимоги товариства про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення N 0000342601/0/21156 задоволенні частково -
щодо способу визначення податкових зобов'язань з цього податку.
Стосовно вимог ТОВ "Генекс" про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення N 0000362601/0/21158 суд,
відмовляючи у позові, виходив із того, що в порушення приписів
Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
грошові кошти на розрахунковий рахунок
товариства не надійшли, товариством не надано жодних належних та
допустимих доказів того, що авізуючий банк, згідно з вказівками
банка-емітента, здійснив фактичне зарахування грошових коштів на
валютний рахунок ТОВ "Генекс", як того вимагає ст. 1 цього Закону.
За апеляційною скаргою ТОВ "Генекс" судове рішення
переглянуто в апеляційному порядку і постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 29.12.2004 р. (судді:
Кагітіна Л.П. - головуючий, Коробка Н.Д., Яценко О.М.) - залишене
без змін.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, ТОВ "Генекс"
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою про її скасування, передачу справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги, товариство, зокрема,
посилається на:
- порушення судом конституційних норм, загальних засад
судочинства, а також порядку, повноважень і свідомої бездіяльності
при здійсненні правосуддя;
- сприяння службовими особами судової влади у Запорізькій
області порушенням міжнародних договорів, принципів загальної
поваги прав людини та принципів сумлінного виконання міжнародних
зобов'язань;
- неправомірність проведення перевірки товариства,
недійсність посвідчень, виданих на службових осіб податкової
інспекції, перевищення терміну проведення перевірки та здійснення
повторної перевірки по одному і тому ж періоду;
- відсутність змоги реалізувати свої законні права щодо
проведення взаємозаліку по зовнішньоекономічному контракту у
зв'язку з неправомірними діями інспекції;
- порушення норм Європейської Конвенції про захист прав і
основних свобод людини 1950 р. ( 995_004 ) (995_004)
, інших міжнародних
договорів, при цьому наводить зміст певних норм Статуту ООН
( 995_010 ) (995_010)
, деяких норм Віденської Конвенції ( 995_118 ) (995_118)
, Статуту
Ради Європи ( 994_001 ) (994_001)
; Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Угод
між Урядами України та Російської Федерації тощо
( 643_009, 997_051 ) (643_009, 997_051)
;
- неврахування судом фактів, встановлених рішеннями
господарського суду з інших справ та практики Європейського Суду;
- відсутність податкового боргу, яка встановлена рішенням
господарського суду у справі N 1/4/1090 та на те, що сума простого
векселя не є обов'язковим внеском (податком), Закон України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачає випадків
виникнення податкових зобов'язань на підставі простого векселя,
пояснює, що при імпорті газу природного товариство взагалі не мало
обов'язку щодо сплати податку на додану вартість, вважає, що
незаконні дії органів державної та судової влади Запорізької
області спрямовані на те, щоб двічі отримати оплату податку на
додану вартість і мають наслідки по ТОВ "Генекс" і його
засновника, який знаходиться в умовах расової дискримінації;
- процесуальні порушення, які мали місце під час розгляду
справи у місцевому господарському суді та суді апеляційної
інстанції, а саме - незаконне втручання в.о. голови господарського
суду в судове провадження по справі, незаконний склад колегії, яка
здійснила апеляційне провадження у справі, так як постанова
винесена в іншому складі колегії суддів, ніж та, що прийняла
апеляційну скаргу до провадження.
Колегією суддів наведена частина доводів, які містяться в
касаційній скарзі товариства і можуть розглядатися у суді
касаційної інстанції.
До Вищого господарського суду України 12.04.2005 р. надані
пояснення товариства щодо міжнародної Угоди про співробітництво у
сфері зовнішньоекономічної діяльності від 15.05.1992 р., щодо
застосування Віденської Конвенції "Про право міжнародних
договорів" 1969 р. ( 995_118 ) (995_118)
, щодо обґрунтованості судового
рішення та застосування норм матеріального і процесуального права
по даній справі.
У поданому до Вищого господарського суду України відзиві на
касаційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись на
врахування Запорізьким апеляційним господарським судом всіх
обставин справи та відповідність висновків суду нормам чинного
законодавства. Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення
фактичних обставин та правильність їх юридичної оцінки в
оскаржуваному судовому акті, заслухавши заперечення представника
інспекції, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку
про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке:
Згідно з приписами статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі попередніми судовими
інстанціями.
Проведеною державною податковою інспекцією у
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя перевіркою виявлено, що
при імпортуванні природного газу з Росії за вантажно-митною
декларацією (надалі ВМД) від 04.07.2001 р. N 125525 ТОВ "Генекс"
оформило простий вексель від 04.07.2001 р. N 693135373233 про
сплату державній податковій інспекції податку на додану вартість у
сумі 3 478 062,00 грн. зі строком сплати 28.09.2001 р. Зазначений
вексель відображений товариством у податковій декларації з ПДВ за
липень 2001 р. У вересні 2002 р. товариство не відобразило в
декларації з ПДВ суму за цим векселем, в зв'язку з чим останній
вважається не погашеним.
Під час ввезення товарів на митну територію України податок
на додану вартість сплачується платниками згідно із Законом
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Цим
Законом встановлено, що об'єктом оподаткування є операції
платників податку із ввезення (пересилання) товарів на митну
територію України. База оподаткування для імпортованих товарів,
визначена у п. 4.3. ст. 4 цього Закону. Датою виникнення
податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів на
митну територію України є дата оформлення ввізної ВМД із
зазначенням у ній суми податку на додану вартість, що підлягає
сплаті. При здійснені імпортних поставок, суми нарахованого
податку на додану вартість підлягають сплаті одночасно зі сплатою
ввізного мита і митних зборів.
Відповідно до п. 11.5. ст. 11 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платники податку при ввезені
(пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним
бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму
податкового зобов'язання (далі податковий вексель), один примірник
якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається
органом митного контролю на адресу органу державної податкової
служби за місцем реєстрації платника податку, а третій - надається
платнику податку. Сума, зазначена у податковому векселі
включається до суми податкових зобов'язань платника податку у
податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з
дня надання такого векселя органу митного контролю. При цьому,
податковий вексель вважається погашеним, а сума податку,
визначеного у векселі, окремо до бюджету не сплачується та
враховується у розрахунках податкових зобов'язань за результатами
податкового періоду, в якому вексель погашено.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 р.
N 1104 ( 1104-97-п ) (1104-97-п)
затверджений Порядок випуску, обігу та
погашення векселів, які видаються на суму податку на додану
вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію
України. За приписами цього Порядку податковий вексель складається
на суму податкового зобов'язання, тобто на суму податку на додану
вартість, яка нарахована і має бути сплачена при ввезенні
(пересиланні) товарів на митну територію України. Вексель
видається на повну суму податкового зобов'язання, нарахованого за
ВМД, і окремо для кожної ВМД.
ТОВ "Генекс", оформивши ВМД при ввезенні природного газу на
митну територію України, зазначило у ній суму податку на додану
вартість, що підлягає сплаті та згідно з нормами пункту 11.5
ст. 11 Закону України N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
оформило
податковий вексель на суму цього податку. Після включення суми
податкового векселя до суми податкових зобов'язань у податковій
декларації з ПДВ, вексель вважається погашеним. Сума податку на
додану вартість, зазначена в податковому векселі, у визначених
законом випадках включається до суми податкового кредиту платника
податку, який видав цей вексель у звітному податковому періоді, що
настає за тим звітним податковим періодом, в якому вексель було
погашено і відображається в декларації окремим рядком.
Як встановлено судом під час розгляду справи, товариство
надало уточнену податкову декларацію з ПДВ за липень 2001 р., в
якій самостійно в розділ "Податковий кредит" внесло додатковий
рядок - 12.5 ( z0250-97 ) (z0250-97)
, визначивши його як "Розрахунки векселем
з бюджетом згідно Женевської конвенції 1930 р." ( 995_009 ) (995_009)
та
відповідно віднесло до податкового кредиту суму -
3 478 063,00 грн.
Женевською Конвенцією запроваджений Уніфікований закон про
переказні векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
і який
застосовується лише в тій частині, що відповідає природі простого
векселю, але з обмеженнями, встановленими Законом України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та Постановою Кабінету
Міністрів України від 01.10.1997 р. N 1104 ( 1104-97-п ) (1104-97-п)
.
Господарським судом правомірно не прийняті до уваги
твердження товариства в частині необхідності застосування до даних
правовідносин приписів Уніфікованого Закону про переказні векселі
та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
, оскільки питання оформлення
податкового векселя врегульовано нормами Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998 р. N 13
( 13-98-п ) (13-98-п)
"Про реалізацію Угоди між Урядом України та Урядом
Російської Федерації про вільну торгівлю" було запроваджене
пільгове оподаткування податком на додану вартість російських
товарів, які ввозяться на Україну.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2001 р. N 745
( 745-2001-п ) (745-2001-п)
"Про внесення змін до пункту 1 Постанови Кабінету
Міністрів України від 05.01.1998 р. N 13" було встановлено
конкретний перелік російських товарів, звільнених від податку на
додану вартість при їх ввезені на територію України, а саме нафти
сирої, газового конденсату природного, газу природного в
газоподібному стані, неопромінених паливних елементів (твелів),
стрижнів з вигоряючими поглиначами... Основною умовою для
отримання пільги під час розмитнення було підтвердження походження
товарів з митної території Російської Федерації і призначення
таких товарів для митної території України.
З урахуванням умов Угод між Урядом України та Урядом
Російської Федерації "Про вільну торгівлю" 24.06.1993 р.
( 643_009 ) (643_009)
, "Про створення зони вільної торгівлі", 15.04.1994 р.
( 997_051 ) (997_051)
та Правил визначення країни походження товарів
( 997_484 ) (997_484)
, згідно з якими товар вважається таким, що походить з
країни експорту лише у разі, коли цей товар не тільки відповідає
встановленим цим Правилами критеріям походження та іншим вимогам,
але й закуповується безпосередньо у підприємства, фірми,
зареєстрованих у встановленому порядку в країні експорту, суд
вірно зазначив, що імпортований товариством товар не відповідає
вимогам, встановленим для товарів з походженням з митної території
Росії та призначеним для споживання на митній території України.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судами під час її
розгляду контракт купівлі-продажу природного газу від
18.04.2001 р. N 03-208/01 укладений з юридичною особою по
законодавству США - ITERA INTERNATIONAL ENERGY L.L.C., яка є
експортером (відправником) природного газу, про що зазначено в
вантажно-митній декларації. За відсутності сертифікату про
походження товару, суд обґрунтовано дійшов висновку про
неросійське походження імпортованого природного газу.
Свою незгоду з висновками суду стосовно правомірності
нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності за податковим
повідомленням-рішенням від 08.11.2002 р. N 0000362601/0/21158
товариство обґрунтовує відсутністю з його боку порушень Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та форс-мажорними обставинами.
Судом при вирішені спору наявність форс-мажорних обставин не
встановлена.
Порядок розрахунків з нерезидентами в іноземній валюті
визначений Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
. Відповідно до ст. 1 цього Закону
виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх
валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати
заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше
90 календарних днів, з дати митного оформлення (виписки вивізної
вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі
експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності - з моменту
підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання
робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.
Порушення резидентами термінів, передбачених ст.ст. 1, 2 Закону
України від 23.09.1994 р. N 185/94-ВР тягне за собою стягнення
пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми
неодержаної виручки.
Господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову в частині
визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення,
виходив із того, що на виконання експортного контракту від
11.05.2001 р. N 6902/GDX товариство здійснило постачання продукції
своєму контрагенту - нерезиденту. За умовами контракту оплата має
бути безвідкличною та підтвердженою документально акредитивом,
який має бути відкритий щомісячно для оплати кількості від 600
метричних тон +- 5% за згодою продавця. Акредитивним договором,
який є додатком до контракту від 11.05.2001 р., оплата за
експортований товар мала надходити на рахунок товариства від
нерезидента у вигляді річного револьверного безвідкличного та
підтвердженого Commerzbank AG Germany банком акредитиву.
Розрахунки за зовнішньоекономічними договорами (контрактами)
можуть здійснюватися відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв
для документарних акредитивів в редакції 1993 р. ( 988_003 ) (988_003)
у
вигляді документарного акредитиву, термін якого означає будь-яку
угоду, згідно з якою банк-емітент, діючи на прохання і на підставі
інструкції клієнта (заявника) або від свого імені повинен провести
платіж третій особі (бенефіціару), або її наказу чи акцептувати і
оплатити переказні векселі (тратти); уповноважує інший банк
провести такий платіж або уповноважує інший банк негоціювати проти
передбачених документів при дотриманні строків та умов акредитива.
У разі, якщо документи не відповідають переліку, що є в
акредитиві, банк відмовляє платити за такими документами. І тільки
виконання всіх умов, обумовлених в акредитиві, зумовлює здійснення
за ним платежу.
В процесі розгляду справи судом встановлено, що авізуючий
банк - АКБ "Індустріал Банк" 22.06.2001 р. повідомив товариство
про авізування документарного акредитиву на загальну суму
2116800 німецьких марок з датою закінчення 31.12.2001 р., а
25.06.2001 р. банк повідомив про зміни в умовах документарного
акредитиву, зокрема його суми - 4233600 німецьких марок. За
повідомленням АКБ "Індустріал Банк" на валютні рахунки позивача
упродовж строку 22.06.2001 р. - 01.10.2001 р. кошти не надходили.
По авізованому Запорізькою філією Першого Українського
Міжнародного банку, на обслуговування до якої перейшло товариство,
безвідкличному документарному акредитиву, 13.11.2001 р. були
направлені документи до банка-емітента для оплати, який
19.11.2001 р. надіслав відмову в оплаті наданих документів у
зв'язку з наявністю в них відмінностей з умовами та вимогами
акредитиву. 28.11.2001 р. повернуті документи були передані ТОВ
"Генекс". За повторно направленими до банка-емітента документами
18.01.2002 р. надійшла відмова у їх оплаті.
За актом перевірки відвантаження товару на експорт відбулося
в період з 01.11.2001 р. по 07.12.2001 р. Направлений на адресу
Запорізької філії Першого Українського Міжнародного банку лист
товариства 14.11.2001 р. з проханням надати документи по
акредитиву до банка-емітента свідчить про те, що на цей момент
акредитив не був відкритий.
Завершальним етапом акредитиву, як однієї із форм міжнародних
розрахунків, має бути переказ коштів з одного банківського рахунку
на інший за допомогою, як правило, систем електронних переказів.
Акредитив є підтвердженим тільки після отримання достовірного
повідомлення з банкукореспондента про те, що він насправді надав
підтвердження до цього акредитива.
За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про
відсутність фактичного зарахування валютних грошових коштів на
валютний рахунок ТОВ "Генекс", а відповідно - про порушення
останнім вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків
в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та про правомірність нарахованої
інспекцією пені.
Решта наведених у касаційній скарзі доводів не є підставою
для скасування судових актів та виходить за межі компетенції
Вищого господарського суду України.
Доводи скаржника в частині порушення головою апеляційного
господарського суду своїх повноважень, шляхом видачі розпорядження
про зміну колегії суддів, приписів п. 4 ст. 20, ч. 1 ст. 99
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
є помилковими, оскільки
основні засади правосуддя - рівність учасників процесу перед
законом і судом, змагальність, гласність та колегіальність,
порушені не були. Розпорядження видане відповідно до повноважень,
передбачених ст. 28 Закону України "Про судоустрій України"
( 3018-14 ) (3018-14)
.
Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції
вважає, що судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи,
а тому судові рішення відповідають чинному законодавству і
підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
29.12.2004 р. зі справи N 1/8/1186-5/84 - залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Генекс", м. Запоріжжя - залишити без задоволення.