ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2005 Справа N 38/288-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів : Борденюк Є.М.
Харченка В.М.
розглянувши касаційну ПП Алексанян І.Є.
скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 27.05.2005
року
у справі за позовом ПП Алексанян І.Є.
до Харківського державного університету
мистецтв ім. І.П. Котляревського
третя особа РВ ФДМУ по Харківській області
Про визнання права оренди та зобов‘язання укласти догові оренди
В С Т А Н О В И В:
у жовтні 2004 року, приватний підприємець Алексанян І.Є.
звернулась до суду з позовом про визнання за нею права
користуванням нежитловим приміщенням, площею 15,8 м2 у будинку №
11/13 на пл Конституції м. Харкова на умовах оренди відповідно
до договору № 2 від 01.08.1999 року посилаючись на те, що
відповідач не визнає цього права, незважаючи на продовження дії
цього договору на новий п‘ятирічний термін.
Заявою від 28.02.2005 року позивач доповнив позовні вимоги про
зобов‘язання відповідача укласти з ним новий договір оренди
спірного приміщення.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.12.2004
року до участі у справі у якості третьої особи залучено
Регіональне відділення Фонду державного майна України по
Харківській області, а рішенням того ж суду від 04.03.2005 року
договір оренди № 2 від 01.08.1999 року визнано поновленим на
новий строк до 01.08.2009 року.
У задоволенні вимог щодо укладання нового договору оренди
відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
27.05.2005 року рішення господарського суду першої інстанції
скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач посилається на неправильну правову
оцінку апеляційним судом обставин справи, неправомірність
відмови у позові і просить постанову апеляційного суду
скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної
скарги судова колегія вважає, що постановлені у справі судові
рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню з
направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд,
виходячи із наступного.
Постановляючи про скасування рішення суду першої інстанції і
відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд зазначав,
визначений позивачем спосіб захисту свого права шляхом
поновлення договору оренди не відповідає способам захисту прав
визначених ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Проте, погодитись з наведеними мотивами відмови у позові не
можна, оскільки відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
кожна особа має право на захист свого цивільного
права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а
предметом спору і були вимоги про визнання права на користування
приміщення на умовах оренди, яке відповідачем оспорюється.
Обраний позивачем спосіб захисту своїх цивільних прав і
інтересів шляхом визнання права та припинення з боку відповідача
дії, які порушують це право не суперечить ст. 16 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, а тому посилання апеляційного суду на недотримання
позивачем форми захисту, як на причину відмови у позові не можна
визнати обґрунтованим, а постанову апеляційного суду законною.
Не може залишатись без змін і рішення суду першої інстанції, так
як покладені в його основу висновки зроблені без повного та
всебічного з‘ясування дійсних обставин справи.
Відповідно до ст. 283 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
до відносин оренди
застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей, передбачених цим
Кодексом.
Стаття 764 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визначає, що
якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення
строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця
протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк,
який був раніше встановлений договором.
Заперечуючи проти заявлених вимог і не визнаючи за позивачем
права на користування спірним приміщенням відповідач зазначав,
що листами № 495/1 від 06.04.2004 року, № 701 від 02.06.2004
року, № 818 від 30.06.2004 року, № 883 від 08.07.2004 року, №
928 від 22.07.2004 року, № 966 від 02.08.2004 року попередив
позивача про припинення договору оренди від 01.08.1999 року по
закінченні строку, на який він укладався і необхідності
звільнення орендованого приміщення та заявив позов про виселення
позивача, провадження по якому порушено ухвалою господарського
суду Харківської області від 14.09.2004 року.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 139 –141) позивач не
оспорював отримання ним листів № 883 від 08.07..2004 року, № 701
від 02.06.2004 року та № 966 від 02.08.2004 року у яких його
попереджалось про необхідність звільнення орендованого
приміщення.
Але розглядаючи спір суд на зазначені вище обставини, які
посвідчують заперечення відповідача проти продовження договору
оренди суд уваги не звернув, належної правової оцінки їм не дав
і не врахував, що надаючи право орендодавцю висувати свої
заперечення проти продовження дії договору законодавець не
обмежує його у часі, а лише визначає крайній строк їх висування,
а тому постановлене судом рішення не можна визнати законним.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене,
повно та всебічно з‘ясувати дійсні обставини справи і в
залежності від встановленого постановити обґрунтоване і законне
рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2005
року та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 27.05.2005 року скасувати, а справу направити на новий
судовий розгляд у іншому складі суддів.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М. Борденюк
В.М. Харченко