ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2005 Справа N 30/21-05-622
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 22.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Одеської міської ради
на постанову від 13.05.2005
Одеського апеляційного господарського суду у справі
N 30/21-05-622
за позовом Одеської обласної спілки споживчих товариств
до Одеської міської ради, Одеського міського бюро технічної
інвентаризації
про визнання права власності та зобов'язання здійснити
реєстрацію права власності
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника
відповідача сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Позов про визнання права власності на підставі ст. 344
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(набувальна давність) на будинок N 3 по
вул. Торгова у м. Одесі та зобов'язання БТІ здійснити реєстрацію
права власності позивача на цю нерухомість обґрунтовується
наступним.
Рішенням виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих
N 385 від 30.05.1944 "Про надання Одеській облспоживспілці
будівель та приміщень для розміщення" вирішено закріпити як
кооперативну власність за Одеською облспоживспілкою належні їй
будівлі, які використовувалися нею до окупації, зокрема, будинок
N 3 по вул. Торговій у м. Одесі.
Обгрунтовуючи факт володіння будинком протягом 60 років,
позивач посилається на наявність технічного паспорту на будівлю,
виготовленого Міжміським бюро технічної інвентаризації у
1972 році, наявність у книзі реєстрації основних засобів житлового
будинку по вул. Червоної гвардії (зараз Торгова), 3.
Добросовісно володіючи будівлею, позивач сплачував земельний
податок, здійснював роботи по утриманню будинку.
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.04.2005
позовні вимоги задоволені.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
13.05.2005 рішення у справі залишене без зміни.
Рішення та постанова суду мотивовані тим, що відповідно до
ч. 1 ст. 344 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, яка добросовісно
заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти
нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на
це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим
Кодексом.
Одеська міська рада своїх заперечень щодо добросовісності,
відкритості або безперервності та часу володіння позивачем спірним
будинком до суду не надана.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Одеська міська рада
посилається на неправильне застосування судами при ухваленні
оскаржуваних рішень положень статті 344 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з
урахуванням пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення,
виходячи з такого.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
правила статті 344
ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки,
коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності
цим Кодексом.
Отже, на випадок, коли володіння майном почалося більше, аніж
за три роки до набрання чинності Цивільним кодексом України
( 435-15 ) (435-15)
, набувальна давність не застосовується.
Відповідно до положень статті 49 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
володіння майном вважається правомірним,
якщо інше не буде встановлено судом.
Відсутність підстав для визнання за позивачем права власності
на нерухоме майно за набувальною давністю не виключає
правомірності володіння ним нерухомим майном з інших підстав.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.
Рішення від 05.04.2005 господарського суду Одеської Області,
постанову від 13.05.2005 Одеського апеляційного господарського
суду у справі N 30/21-05-622 скасувати.