ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2005 Справа N 17/134
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Солодовніков А.В., Марікуца О.Б.
від відповідача: не з’явився
розглянувши касаційну скаргу Західно-Донбаської об’єднаної
державної податкової інспекції
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 24.11.2004р.
у справі № 17/134 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Прокурора м. Павлоград в інтересах держави в особі
Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції
до Дніпропетровського обласного орендно-підрядного
спеціалізованого підприємства “Дорожник”
про звернення стягнення на активи боржника у розмірі 367795,97
грн.,
В С Т А Н О В И В:
Прокурор м. Павлоград в інтересах держави в особі Західно-
Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції звернувся
до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до
Дніпропетровського обласного орендно-підрядного спеціалізованого
підприємства “Дорожник” про звернення стягнення на активи
боржника у розмірі 367795,97 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
19.08.2004р. (суддя Т.Г.Стрелець), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
24.11.2004р. (судді: В.В.Швець, І.В.Тищик, Л.М.Білецька), в
задоволені позовних вимог прокурора м. Павлоград відмовлено.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Західно-Донбаська об’єднана державна податкова інспекція подала
касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення
Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2004р.
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 24.11.2004р. та задовольнити позовні вимоги. Свою вимогу
Західно-Донбаська об’єднана державна податкова інспекція мотивує
тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції
неправильно застосовано норми матеріального права, а саме п.
1.6. ст. 1, п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Західно-
Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції підлягає
задоволенню частково.
Відповідно до частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка
доказів господарським судом повинна ґрунтуватись на всебічному,
повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи.
Господарський суд першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в
позові, мотивували свою позицію тим, що примусовий порядок
стягнення на активи платника податків встановлений лише щодо
неузгодженого податкового боргу, а в даному випадку сума
заборгованості по оспорюваним податкам є узгодженою.
Проте з таким висновком господарського суду першої та
апеляційної інстанції погодитися не можна з огляду на таке.
Як встановленого господарським судом, станом на 20.05.2004р.
відповідач мав податковий борг до бюджету на загальну суму
376795,97 грн., який утворився у зв’язку із несвоєчасною сплатою
ним податкових зобов’язань, визначених в податкових деклараціях
та розрахунках податків наданих до податкового органу.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
активи
платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок
погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В
інших випадках платники податків самостійно визначають
черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок
активів, вільних від застави зобов’язань забезпечення боргу. Як
передбачено пунктом 1.7 статті 1 названого Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
,
активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні
цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом
власності або повного господарського відання. Згідно з пунктом 5
статті 48 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
положення
щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч
і не є власником, але володіє майном на праві повного
господарського відання. Приписами статті 41 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
закріплений принцип захисту будь-кого від
протиправного позбавлення права власності.
Відповідно до приписів пункту 6.3 статті 6 Закону України “Про
платіжні системи та переказ грошей в Україні” ( 2346-14 ) (2346-14)
порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються
Національним банком України. Умови відкриття рахунків та
особливості його функціонування передбачаються в договорі, що
укладається між банком і його клієнтом –власником рахунку.
Згідно з пунктом 1.39 статті 2 названого Закону ( 2346-14 ) (2346-14)
примусове списання грошей –це списання грошей, що здійснюється
стягувачем платника на підставі встановлених законом виконавчих
документів у випадках, передбачених законом, а згідно з пунктом
1.40 вищевказаної статті стягувачем є особа, яка може бути
ініціатором переказу грошей з рахунка платника на підставі
виконавчих документів, визначених законом. Приписами пункту 20.1
статті 20 цього ж Закону ( 2346-14 ) (2346-14)
визначено, що ініціатором
переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання
переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні
та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що
отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом
виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
Виходячи із наведених законодавчих приписів, стягнення коштів з
рахунку клієнта шляхом направлення органами державної податкової
служби платіжних вимог допускається лише у випадках, коли про це
прямо зазначено у договорі, який укладається між банком та
клієнтом при відкритті рахунку. Таким чином, органи державної
податкової служби мають право звертатися до господарських суду з
позовами до платника податків про стягнення податкового боргу за
рахунок активів за наявності податкового боргу за узгодженим в
порядку, передбаченому пунктами 5.1, 5.2 статті 5 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені
попередніми судовими інстанціями, а саме щодо підтвердження
заявленої до стягнення суми податкового боргу, а також до якого
рівня бюджету вона підлягає стягненню, рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд
до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду
справи Господарському суду Дніпропетровської області необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі
фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають
юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в
залежності від встановленого, правильно визначити норми
матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних
правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове
рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Західно-Донбаської об’єднаної державної
податкової інспекції задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
19.08.2004р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24.11.2004р. у справі № 17/134
скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського
суду Дніпропетровської області.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.