ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2005 Справа N 14/474
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства “Будівельно-промислова фірма
“Донецькжитлобуд” на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 21.04.2005 року у справі № 14/474 за
позовом Відкритого акціонерного товариства “Будівельно-
промислова фірма “Донецькжитлобуд” до Відкритого акціонерного
товариства “Донецький металургійний завод”
про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Донецької області з позовною заявою до відповідача про стягнення
заборгованості в сумі 103 418,51 грн., і 3% річних у сумі 1
831,88 грн., посилаючись на те, що останнім порушено
зобов`язання за договором з оплати за виконані роботи.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив
заявлені вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість
в сумі 57 891,69 грн. і 3% річних 1 231,85 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 31.01.2005
року позов задоволено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
21.04.2005 року зазначене рішення суду першої інстанції
скасовано частково та стягнуто з відповідача на користь позивача
заборгованість в сумі 36 560,49 грн. і 3% річних у сумі 374,25
грн., а в решті судове рішення залишене без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом
порушено і неправильно застосовано норми матеріального та
процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову
скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено
контракт № 3839 від 04.07.2000 року і додаткові до нього угоди.
Відповідно до п. 2.1 зазначеного контракту генпідрядник
(позивач) виконує всі передбачені контрактом роботи власними
силами та притягнутими субпідрядними організаціями та передає їх
замовнику (відповідачу).
П. 5.2 контракту передбачає, що розрахунок за контрактом
проводиться з врахуванням перерахованого авансу, щомісячно по
мірі виконання робіт генпідрядником (позивачем) на підставі акту
форми 2, підписаного замовником (відповідачем) та генпідрядником
(позивачем).
У встановленому умовами контракту порядку позивачем пред’явлена
відповідачу претензія № 13 на суму 103 418,51 грн., у відповіді
на яку відповідач зазначив про необхідність проведення звірки
взаєморозрахунків.
03.12.2003 року між сторонами була проведена звірка розрахунків
і підписано акт звірки, відповідно до якого. Станом на
01.11.2003 року по контракту № 3839 від 04.07.2000 року ВАТ
“Донецький металургійний завод” визнав суму заборгованості у
розмірі 82 087,31 грн. і відмовився від визнання 21 331,20 грн.
Відповідно до ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання
повинні виконуватись належним чином і в установлений строк та у
відповідності до вказівок закону, договору. Одностороння відмова
від виконання зобов'язання не допускається.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав взяті на
себе зобов’язання за спірним договором щодо виконання робіт, а
відповідач зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт
виконав частково, заборгувавши позивачу 57 891,69 грн. При
цьому, місцевий господарський суд, навів належну правову оцінку
висновку судових експертів Інституту економіко-правових
досліджень НАН України від 18.10.2004 року.
У той же час, суд апеляційної інстанції відхиливши висновки
судової експертизи не навів цьому ніякого обґрунтування, і
зробив висновки в частині відмови в позові, які не ґрунтуються
на матеріалах справи і встановлених обставинах.
Таким чином, висновок апеляційного суду щодо скасування рішення
суду першої інстанції та недоведеності частково позовних вимог
не відповідає матеріалам справи і вимогам закону.
Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про
невиконання відповідачем належним чином взятих на себе
зобов’язань з оплати за виконані позивачем роботи та
обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення
заборгованості у сумі 57 891,69 грн.з урахуванням вимог ст. 214
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
щодо 3% річних.
За таких обставин, постанову апеляційного господарського суду не
можна визнати законною й обґрунтованою, і тому вона підлягає
скасуванню, а рішення місцевого господарського суду відповідає
матеріалам справи та вимогам закону, і тому його необхідно
залишити без змін.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Будівельно-
промислова фірма “Донецькжитлобуд” задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
21.04.2005 року скасувати, а рішення господарського суду
Донецької області від 31.01.2005 року залишити без змін.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук