ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2005 Справа N 38/350
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий,
судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Ресурс-2", м. Київ (далі - ТОВ "Ресурс-2")
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.02.2005 зі справи N 38/350
за позовом ТОВ "Ресурс-2"
до Київського міського територіального відділення
Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі - Київське
відділення АМК України)
про визнання недійсним рішення.
Судове засідання проведено за участю представників:
ТОВ "Ресурс-2" - Паська О.В., Гордієнка В.В., Дворака М.Є.,
Київського відділення АМК України - Шумєєвої Г.В.,
Довгопол І.М.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Ресурс-2" звернулося з позовом про визнання недійсним
рішення Київського відділення АМК України "Про припинення
порушення законодавства про захист економічної конкуренції та
накладення штрафу" від 23.07.2004 N 27/6-П/ДСК.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2004
(суддя Власов Ю.Л.) позов задоволено. Рішення суду мотивовано
хибністю висновку Київського відділення АМК України про
узгодженість дій позивача з іншими суб'єктами господарювання щодо
визначення роздрібних цін на світлі нафтопродукти у квітні
2004 року, оскільки нафтопродукти реалізовувалися позивачем на
виконання своїх зобов'язань за договором комісії від 01.08.2001
N 5/132001/08 (далі - Договір) за мінімальними цінами,
встановленими ТОВ "Укргазресурс" у протоколах узгодження умов
реалізації цих нафтопродуктів.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
11.02.2005 (колегія суддів у складі: суддя Коробенко Г.П. -
головуючий, судді Андрієнко В.В., Полянський А.Г.) рішення
місцевого господарського суду з даної справи скасовано; у
задоволенні позову відмовлено. У прийнятті названої постанови
апеляційний суд виходив з того, що оскільки за умовами Договору
остаточна ціна продажу нафтопродуктів визначається саме ТОВ
"Ресурс-2", непоодинока синхронність зміни роздрібних цін на
світлі нафтопродукти учасниками цього ринку, у т.ч. й позивачем,
свідчить про вчинення ТОВ "Ресурс-2" антиконкурентних узгоджених
дій у сфері реалізації нафтопродуктів. Крім того, оспорюване
рішення Київського відділення АМК України стосувалося прав і
обов'язків інших суб'єктів господарювання, не залучених до участі
у справі, що є підставою для скасування рішення місцевого суду
відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ
"Ресурс-2" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції
та залишити в силі рішення місцевого господарського суду з даної
справи, посилаючись на неправильне застосування судом норм
матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає про порушення
судом глави 69 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі -
ЦК України) та Закону України "Про захист економічної конкуренції"
( 2210-14 ) (2210-14)
(далі - Закон), оскільки ТОВ "Ресурс-2" не має права
змінювати встановлену комітентом ціну реалізації майна, що
виключає можливість вчинення позивачем узгоджених дій стосовно
встановлення цін на нафтопродукти.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши
пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України
дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 01.08.2001 ТОВ "Укргазресурс" (комітент) та ТОВ "Ресурс-2"
(комісіонер) було укладено Договір, за умовами якого позивач
зобов'язався реалізовувати належні комітентові нафтопродукти за
цінами, не нижчими ніж ті, що вказані комітентом в протоколі
узгодження умов реалізації;
- на виконання Договору у квітні 2004 року ТОВ "Ресурс-2"
здійснювало реалізацію нафтопродуктів споживачам за встановленими
комітентом мінімальними цінами;
- за результатами моніторингу зміни роздрібних цін на світлі
нафтопродукти на АЗС м. Києва Київським відділенням АМК України
було виявлено факт синхронного збільшення рівня таких цін 24
суб'єктами господарювання, у тому числі й ТОВ "Ресурс-2", у квітні
2004 року;
- 07.05.2004 Адміністративною колегією Київського відділення
АМК України було видано розпорядження N 11/6-р про початок
розгляду справи N 9-6/05.2004 за ознаками вчинення суб'єктами
господарювання, до кола яких належить ТОВ "Ресурс-2",
антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації
світлих нафтопродуктів шляхом встановлення цін продажу
нафтопродуктів, які можуть призвести до обмеження конкуренції на
цьому ринку;
- 23.07.2004 відповідачем було прийнято рішення N 27/6-П/ДСК,
яким визнано дії учасників названого ринку щодо одночасного
підвищення роздрібних цін на світлі нафтопродукти
антиконкурентними узгодженими діями та застосовано до зазначених
суб'єктів господарювання заходи майнової відповідальності, в тому
числі стягнуто з ТОВ "Ресурс-2" 1500 грн. штрафних санкцій.
Причиною спору з даної справи стало питання про неправомірне,
на думку позивача, стягнення з ТОВ "Ресурс-2" передбачених
частиною другою статті 52 Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
економічних санкцій
за підвищення ціни на світлі нафтопродукти, що реалізовувалися
позивачем за договором комісії.
Відповідно до пункту 1 статті 50 Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
вчинення
антиконкурентних узгоджених дій є порушенням законодавства про
захист економічної конкуренції.
Статтею 5 Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
визначено, що узгодженими діями
є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі,
прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка
інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність)
суб'єктів господарювання. Особи, які чинять або мають намір чинити
узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій. А за змістом статті 6
Закону антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які
призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження
конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями визнаються
узгоджені дії, які стосуються, зокрема, встановлення цін чи інших
умов придбання або реалізації товарів. Вчинення антиконкурентних
узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність
згідно з законом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та обґрунтовуючи
відмову у задоволенні позову, апеляційний господарський суд
послався на те, що підвищення позивачем цін на світлі
нафтопродукти одночасно з іншими суб'єктами господарювання
протягом квітня 2004 року свідчить про узгодженість дій учасників
ринку світлих нафтопродуктів у територіальних межах м. Києва щодо
встановлення роздрібних цін на названий товар та є по суті
порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що
тягне за собою застосування заходів майнової відповідальної,
передбачених частиною другою статті 52 Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
. Проте,
на думку Вищого господарського суду України, зазначена правова
оцінка обставин справи є невірною з урахуванням такого.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, фактично
позивач здійснював реалізацію належних ТОВ "Укргазресурс"
нафтопродуктів на виконання договору комісії.
Статтею 1011 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що за договором
комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням
другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька
правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. При цьому
істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер
зобов'язується продати або купити майно, згідно з частиною третьою
статті 1012 ЦК України є умови про це майно та його ціну.
За приписами статті 1014 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
комісіонер
зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для
комітента, і відповідно до його вказівок. А частиною третьою
статті 1017 ЦК України передбачено, що комісіонер, який продав
майно за нижчою ціною, повинен сплатити різницю комітентові, якщо
комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за
погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші
збитки.
Отже, з огляду на наведені норми закону місцевий
господарський суд з урахуванням встановлених ним обставин справи
дійшов вірного висновку про те, що оскільки в даному разі
безпосереднім суб'єктом формування цін на світлі нафтопродукти є
саме ТОВ "Укргазресурс", причиною підвищення позивачем цін на
названий товар є виконання останнім своїх зобов'язань за
Договором, а не домовленість з іншими учасниками ринку роздрібної
торгівлі світлими нафтопродуктами, що виключає можливість
застосування до позивача штрафних санкцій за вчинення
антиконкурентних узгоджених дій.
Водночас, як було встановлено апеляційною інстанцією,
оспорюване рішення Київського відділення АМК України було прийнято
стосовно прав та обов'язків й інших суб'єктів господарювання, не
залучених до участі у справі, що унеможливлює здійснення перевірки
відповідності повного змісту цього рішення вимогам чинного
законодавства в даному судовому провадженні. Відтак з урахуванням
статті 59 Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
, за якою підставами для зміни,
скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного
комітету України є, зокрема, невідповідність висновків, викладених
у рішенні, обставинам справи, а також порушення або неправильне
застосування норм матеріального чи процесуального права,
оспорюване рішення відповідача підлягає визнанню недійсним лише в
частині, що порушує законні права ТОВ "Ресурс-2".
За таких обставин Вищий господарський суд вважає за необхідне
з огляду на досліджені попередніми інстанціями фактичні обставини
справи частково задовольнити позовні вимоги ТОВ "Ресурс-2" про
визнання недійсним рішення Київського відділення АМК України від
23.07.2004 N 27/6-П/ДСК, скасувати оскаржувану постанову
апеляційної інстанції та змінити відповідним чином рішення
місцевого господарського суду з даної справи.
Керуючись статтями 111-7 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Ресурс-2" задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.02.2005 зі справи N 38/350 скасувати.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2004 зі
справи N 38/350 змінити, виклавши пункти 1, 2 його резолютивної
частини в такій редакції:
"1. Позов задовольнити частково.
2. Рішення Київського територіального відділення
Антимонопольного комітету України від 23.07.2004 N 27/6-П/ДСК у
справі N 9-6/05.04 "Про припинення порушення законодавства про
захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнати
недійсним в частині, що стосується визнання дій товариства з
обмеженою відповідальністю "Ресурс-2" щодо підвищення роздрібних
цін на світлі нафтопродукти на початку квітня 2004 року порушенням
законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вчинення
антиконкурентних узгоджених дій та стягнення з товариства з
обмеженою відповідальністю "Ресурс-2" 1500 грн. штрафу".
4. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва
від 14.12.2004 зі справи N 38/350 залишити без змін.