ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2005 Справа N 32/414
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого, Н.О. Волковицької, Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача - Каніковський О.О. - дов. від 26.04.2004 року
відповідача - Курдалевська О.В. - дов. від 10.07.2004 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
06 жовтня 2004 року
у справі N 32/414 господарського суду міста Києва
за позовом Закритого акціонерного товариства інвестиційна
компанія "ІТТ-інвест"
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі
м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
16.07.2004 року N 0000132304/1
В С Т А Н О В И В:
В липні 2004 року Закрите акціонерне товариство інвестиційна
компанія "ІТТ-інвест" звернулося до господарського суду міста
Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському
районі м. Києва про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 16.07.2004 року N 0000132304/1, яким
Взаємному фонду "ІТТ" Закритого акціонерного товариства
інвестиційна компанія "ІТТ-інвест" визначено суму податкового
зобов'язання з податку на прибуток в сумі 367 073,59 грн., в тому
числі основний платіж 183 536,79 грн., штрафні (фінансові) санкції
183 536,80 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі
акта N 18/23-0413/24736036 від 29.04.2004 року про результати
комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового
та валютного законодавства Взаємного фонду "ІТТ" ЗАТ ІК
"ІТТ-інвест" за період з 01.04.1999 року по 01.10.2003 року, яким
встановлено порушення вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9
пункту 5.3 статті 5, частин 2,3 підпункту 7.6.1 пункту 7.6
статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та рішення про результати розгляду скарги
N 14175/10-25-010 від 05.07.2004 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має всі документи,
що підтверджують його статус, як торговця цінними паперами, а
Взаємний фонд Закритого акціонерного товариства інвестиційна
компанія "ІТТ-інвест" є структурним підрозділом позивача без
статусу юридичної особи, який був створений у відповідності до
Указу Президента України від 19.02.1994 року "Про інвестиційні
фонди та інвестиційні компанії" ( 55/94 ) (55/94)
, тому, розмежування
відповідачем господарської діяльності фонду та позивача з метою
оподаткування є не обґрунтованим та помилковим. Крім того, позивач
посилається на те, що представники податкової інспекції помилково
вважають, що тільки після включення до реєстру взаємний фонд буде
мати право користуватися пільгою, передбаченою для інститутів
спільного інвестування, але до реєстру вносяться тільки пайові та
корпоративні, а не взаємні фонди, тобто закритий взаємний фонд
позивача може користуватися пільгою, передбаченою підпунктом 4.2.8
пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до закінчення строку, на який він був
створений.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2004 року
(суддя Хрипун О.О.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 06.10.2004 року (судді:
Шипко В.В. - головуючий, Дикунська С.Я., Сотніков С.В.), позов
задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
від 16.07.2004 року N 0000132304/1 про визначення Взаємному фонду
"ІТТ" Закритого акціонерного товариства "ІТТ-інвест" суми
податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у
розмірі 367073,59 грн. (183536,79 грн. - основний платіж,
183536,80 грн. штрафні (фінансові) санкції). Стягнуто з Державної
податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на користь
Закритого акціонерного товариства інвестиційна компанія
"ІТТ-інвест" 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та
118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Мотивуючи судові рішення господарські суди з посиланням на
підпункт 4.2.8 пункту 4.2 статті 4, підпункт 11.3.1 пункту 11.3
статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, зазначили, що суд вважає помилковим тлумачення
відповідачем положень Закону України "Про інститути спільного
інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)"
( 2299-14 ) (2299-14)
стосовно того, що тільки після включення до реєстру
взаємний фонд буде мати право користуватися пільгою, передбаченою
для інститутів спільного інвестування. Крім того, суд прийшов до
висновку, що не включення позивачем до складу валових доходів у
відповідному періоді доходів від операцій з цінними паперами та
інших доходів з активами, як інституту спільного інвестування, не
суперечить вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств". Також судами встановлено, що позивач має статус
торгівця цінними паперами, а взаємний фонд є структурним
підрозділом позивача та не має статусу юридичної особи.
Не погоджуючись з постановою, Державна податкова інспекція у
Солом'янському районі м. Києва звернулась до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2004 року по справі
N 32/414, в якій просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду від 06.10.2004 року по справі
N 32/414, прийняти нове рішення, яким в позові Закритого
акціонерного товариства "ІТТ-інвест" відмовити повністю, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального та процесуального права, а саме: статей 101, 104
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4, пункту 5.1 статті 5,
підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Зокрема,
заявник вважає, що в період, за який проводилась перевірка позивач
не мав законних підстав користуватися пільгою по податку на
прибуток, передбаченою підпунктом 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського
суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій, спірне податкове повідомлення рішення прийнято на
підставі акта перевірки від 29.04.2004 року N 18/23-0413/24736036
дотримання вимог податкового та валютного законодавства Взаємного
фонду "ІТТ" ЗАТ ІК "ІТТ-інвест" за період з 01.04.1999 року по
01.10.2003 року, яким встановлено порушення вимог пункту 4.1
статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, частин 2, 3
підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Зокрема, в акті перевірки зазначено, що взаємний фонд "ІТТ"
ЗАТ ІК "ІТТ-інвест" має доходи від здійснення фінансових операцій
з купівлі-продажу цінних паперів на ринку цінних паперів.
Підприємство в перевіряємому періоді визначало об'єкт
оподаткування на загальних умовах, встановлених підпунктом 11.3.1
пунктом 11.3. статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, який визначає дату збільшення валового
доходу по першій події. При цьому, на думку податкової інспекції
не враховано вимоги підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 цього ж
Закону. Крім, цього в акті перевірки зазначає, що підприємство
порушувало підпункт 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 зазначеного Закону,
визначаючи на загальних умовах валові витрати по даті купівлі
цінних паперів, а валовий дохід по даті продажу цінних паперів в
порядку статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств". Згідно підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7
зазначеного Закону підприємство повинно було відображати лише
фінансовий результат по операціям з цінними паперами, а саме
перевищення доходів над витратами, та включати його до валового
доходу.
Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено
загальний порядок визначення дати збільшення валового доходу.
Судами встановлено, що позивач правомірно збільшував валові
доходи у відповідності до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Згідно підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 вказаного Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
з метою оподаткування платник податку веде окремий
облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами
та деривативами.
Абзацом 3 вказаного підпункту ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено, що у
разі коли протягом звітного періоду доходи, отримані (нараховані)
платником податку в зв'язку із продажем (відчуженням) цінних
паперів і деривативів, перевищують витрати, понесені (нараховані)
платником податку в зв'язку із придбанням цінних паперів і
деривативів протягом такого звітного періоду, збільшені на суму
некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих
періодів, прибуток включається до складу валових доходів за
результатами такого звітного періоду.
Пунктом 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що
кошти спільного інвестування інститутів спільного інвестування
(ІСІ), тобто кошти, залучені від інвесторів ІСІ, доходи від
здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за
активами ІСІ не включаються до складу валових доходів. Законом
також дане законодавче визначення інститутів спільного
інвестування, до яких пунктом 1.34 віднесені інвестиційні фонди та
взаємні фонди інвестиційних компаній, корпоративні інвестиційні
фонди та пайові інвестиційні фонди, що створені відповідно до
законодавства.
Взаємний фонд "ІТТ" ЗАТ ІК "ІТТ-інвест" був створений, як
філія позивача, на підставі Указу Президента "Про інвестиційні
фонди та інвестиційні компанії" ( 55/94 ) (55/94)
.
Згідно пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про
інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні
інвестиційні фонди)" ( 2299-14 ) (2299-14)
закриті взаємні фонди
інвестиційних компаній, які були створені у встановленому
законодавством порядку до набрання чинності цим Законом,
здійснюють свою діяльність відповідно до Положення про
інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженого Указом
Президента України від 19 лютого 1994 року N 55/94 ( 55/94 ) (55/94)
"Про
інвестиційні фонди та інвестиційні компанії", протягом строку, на
який вони були створені.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
позивачем до суду надано належним чином засвідчені докази, а саме:
копія Протоколу засідання зборів засновників позивача від
18.01.2000 року N 23, Положення про взаємний фонд "ІТТ" ЗАТ ІК
"ІТТ-інвест" у відповідності з якими взаємний фонд створюється на
строк 15 років. Тобто, взаємний фонд "ІТТ" ЗАТ ІК "ІТТ-інвест" має
право здійснювати свою діяльність до закінчення строку, на який
його було створено, а також має право користуватися пільгою
стосовно податку на прибуток.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що згідно з
положенням про Взаємний фонд "ІТТ" ЗАТ ІК "ІТТ-інвест" фонд був
створений на 4 роки є безпідставним, оскільки законодавство не
забороняє подовження строку діяльності фонду, що й було зроблено
зборами засновників та підтверджено протоколом засідання зборів
від 18.01.2000 року N 23.
З огляду на викладене касаційна інстанція вважає, що рішення
та постанова у справі прийняті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, про
порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та
процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли
свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з
чим судовою колегією не приймаються до уваги.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2004 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
06.10.2004 року у справі N 32/414 господарського суду міста Києва
залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової
інспекції у Солом'янському районі м. Києва - без задоволення.