ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2005 Справа N 28/31
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого, Н.О. Волковицької, Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача - Клименко О.В. - дов. від 11.04.2005 року
Краєва Т.В. - дов. від 11.04.2005 року
відповідача - Бурківська Н.Л. - дов. від 10.01.2005 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
05 жовтня 2004 року
у справі N 28/31 господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт
Сервіс Осокорки"
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі
м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень -
від 05.11.2002 року N 1403-23/1-30728850-29681,
N 1403-23/1-30728850-29681; від 13.12.2002 року N 0006782301/1,
N 000677301/1
В С Т А Н О В И В:
В січні 2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"Софт Сервіс Осокорки" звернулося до господарського
суду міста Києва з позовом до Державної податкової
інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень - від 05.11.2002 року
N 1403-23/1-30728850-29681, від 05.11.2002 року
N 1403-23/1-30728850-29681; від 13.12.2002 року N 0006782301/1,
від 13.12.2002 року N 000677301/1, якими позивачу визначено суму
податкового зобов'язання: з податку додану вартість на загальну
суму 33 116,21 грн. (в тому числі 26 098,38 грн. основний платіж,
7 017,83 грн. штрафні (фінансові) санкції); з податку на прибуток
в сумі 41 245,35 грн. (в тому числі 32 986,68 грн. основний
платіж, 8 258,67 грн. штрафні (фінансові) санкції).
Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі
акта від 28.10.2002 року N 96/210 про результати перевірки
дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою
відповідальністю "Софт Сервіс Осокорки" за період з
21.02.2000 року по 01.07.2002 року, яким донараховано податкових
зобов'язань по податку на додану вартість 26 098,38 грн. та по
податку на прибуток 32 986,68 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що бухгалтером товариства було
допущено помилку, яка полягала у неправильному відображенні
взаєморозрахунків з комітентом по договору комісії N 052000/08 від
28.04.2000 року та договору купівлі-продажу N 06/т04-22 від
29.04.2000 року, так відповідно ПСБО взаєморозрахунки по договору
комісії необхідно було вести на бухгалтерському рахунку 683
"Розрахунки з іншими кредиторами", а по договору купівлі-продажу -
на рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками". В той
же час, вищезазначені взаєморозрахунки з Акціонерним товариством
закритого типу "Софт-Сервіс" були проведені по рахунку 685, в
результаті чого і було отримане згорнуте сальдо по двох договорах.
Таким чином, попередня оплата, здійснена по договору
купівлі-продажу, у обліку була відображена як оплата за
реалізований комісійний товар, в той час, як по даній позиції
існувала заборгованість. Після виявлення помилки в січні 2001 року
вона була самостійно виправлена позивачем. Крім того, позивач
посилається на те, що ні перевіряючими, ні керівництвом державної
податкової інспекції не було прийнято до уваги ту обставину, що
самостійно виявивши відхилення у визначенні валового доходу
Товариством з обмеженою відповідальністю "Софт Сервіс Осокорки"
зазначені суми були включені до складу валових доходів в
наступному періоді - III кварталі 2001 року.
21.02.2003 року позивач подав уточнення до позовних вимог, в
яких просив: визнати недійсним податкове повідомлення рішення
Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва
N 1403-23/1-30728850-29681 від 05.11.2002 року, яким визначено
суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану
вартість на загальну суму 33 116,21 грн., з яких 26 098,38 грн. -
основний платіж та 7 017,83 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Дарницькому районі м. Києва N 1403-23/1-30728850-29681 від
05.11.2002 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за
платежем податок на прибуток на загальну суму 41245,35 грн., з
яких 32986,68 грн. - основний платіж та 8258,67 грн. - штрафні
(фінансові) санкції; податкове повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва N 0006772301/1
від 13.12.2002 року, яким визначено суму податкового зобов'язання
за платежем податок на додану вартість на загальну суму
33 116,21 грн.; податкове повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва N 0006782301
від 13.12.2002 року, яким визначено суму податкового зобов'язання
за платежем податок на прибуток на загальну суму 41245,35 грн.;
другу податкову вимогу Державної податкової інспекції у
Дарницькому районі м. Києва від 07.02.2003 року N 2/136.
22.01.2004 року позивач подав уточнення позовних вимог, в
яких просив визнати частково недійсними податкові
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому
районі м. Києва по податку на прибуток N 1403-23/1-30728850-29681
від 05.11.2002 року та N 0006782301/1 від 13.12.2002 року на суму
40 297,50 грн., в тому числі 32 354,78 грн. - основний платіж,
7 942,72 грн. - штрафні санкції та визнати частково недійсними
податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Дарницькому районі м. Києва по податку на додану вартість
N 1403-23/1-30728850-29681 від 05.11.2002 року та N 0006772301/1
від 13.12.2002 року на суму 29968,64 грн., в тому числі
24000,00 грн. - основний платіж, 5968,64 грн. - штрафні санкції.
Уточнення зроблені позивачем з врахуванням висновків
судово-бухгалтерської експертизи.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2004 року
(суддя Борисенко І.В.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 05.10.2004 року (судді:
Муравйов А.В. - головуючий, Сотніков С.В., Кот О.В.), позов
задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва:
N 1403-23/1-30728850-29681 від 05.11.2002 року в частині
визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму
40297,50 грн. (з яких 32 354,78 грн. основного платежу та
7 942,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій; N 0006782301/1 від
13.12.2002 року в частині визначення податкового зобов'язання по
податку на прибуток на суму 40297,50 грн. (з яких 32 354,78 грн.
основного платежу та 7 942,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
N 1403-23/1-30728850-29681 від 05.11.2002 року в частині
визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість
на суму 29 968,64 грн. (з яких 24 000,00 грн. основного платежу та
5 968,64 грн. штрафних (фінансових) санкцій; N 0006772301/1 від
13.12.2002 року в частині визначення податкового зобов'язання по
податку на додану вартість на суму 29 968,64 грн. (з яких
24 000,00 грн. основного платежу та 5 968,64 грн. штрафних
(фінансових) санкцій. Стягнуто з Державної податкової інспекції у
Дарницькому районі м. Києва на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю "Софт Сервіс Осокорки" 203,00 грн. судових
витрат.
Мотивуючи судові рішення господарські суди першої та
апеляційної інстанцій з посиланням на пункти 1.6, 1.7 статті 1,
статтю 4, підпункт 11.3.1 пункт 11.3 статті 11 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, підпункт 7.5.1
пункту 7.5, пункт 7.9 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зазначили, що суд дійшов висновку,
що позовні вимоги позивача щодо неправомірності донарахування
відповідачем податкових зобов'язань по податку на прибуток та
податку на додану вартість є обґрунтованими, а тому оспорювані
податкові-повідомлення-рішення підлягають визнанню недійсними в
частині визначення податкового зобов'язання:
- по податку на прибуток по основному платежу у сумі
32 352,78 грн.;
- по податку на додану вартість по основному платежу у сумі
24 000,00 грн. У зв'язку з тим, що суд не погоджується з
висновками відповідача викладеними в акті перевірки щодо
донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на
прибуток та по податку на додану вартість за основним платежем у
вказаних сумах, то, відповідно, відсутні підстави для застосування
до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 7 942,72 грн. та
на суму 5 968,64 грн. Крім того, суд прийшов до висновку, що
відповідачем не надано суду беззаперечних доказів на підтвердження
тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх
заперечень проти позовних вимог про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень та висновків судово-бухгалтерської експертизи.
Не погоджуючись з постановою, Державна податкова інспекція у
Дарницькому районі м. Києва звернулась до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2004 року по справі
N 28/31, в якій просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду від 05.10.2004 року по справі
N 28/31 повністю та прийняти нове рішення по справі - в позові
відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування судами норм матеріального та процесуального права, а
саме: статті 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1
пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7,
пункту 4.7 статті 4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Зокрема, заявник вважає, що згідно
наданих для перевірки документів кредиторська заборгованість
Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Сервіс Осокорки"
перед закритим акціонерним товариством "Софт Сервіс" на дати
виписування податкових накладних була відсутня, а тому вказані
суми податку на додану вартість повинні бути включені тільки до
складу податкових зобов'язань декларації по податку на додану
вартість відповідних періодів та до складу валового доходу
декларації про прибуток підприємства".
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, посутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського
суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, спірні
податкові повідомлення рішення, з врахуванням результатів
оскарження в адміністративному порядку, прийняті на підставі акта
перевірки від 28.10.2002 року N 96/210 дотримання вимог
податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю
"Софт Сервіс Осокорки" за період з 21.02.2000 року по
01.07.2002 року, у якому зокрема зазначено, що в порушення
підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3
статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивачем були занижені валові доходи: в I кв.
2000 року - у сумі 2160,60 грн.; в I кв. 2001 року - у сумі
48316,27 грн.; в II кв. 2001 року - у сумі 59532,9 грн. та
несплачені податкові зобов'язання по податку на прибуток в сумі
32986,7 грн. (в тому числі: I кв. 2000 року - 631,9 грн., I кв.
2001 року - 48316,27 грн., II кв. 2001 року - 17859,82 грн.).
Статтею 4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено, що валовий доход - загальна
сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого
(нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах, як на території України, її
континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні так
і за її межами.
Відповідно підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 зазначеного
Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, валовий доход включає: загальні доходи від
продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та
обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а
також доходи від продажу цінних паперів (крім операції з їх
первинного випуску (розміщення) та операції з кінцевого погашення
(ліквідації).
Згідно підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою
збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на
податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій,
що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця
(замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату
товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу
товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі
платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки
у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата
відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного
надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Як встановлено судами, позивачем в результаті самоперевірки
по податку на прибуток, було виявлено помилку в нарахуванні
податку на прибуток у I та II кварталі 2001 року і самостійно
виправлено її у III кварталі 2001 року, що підтверджується
уточнюючою декларацією про прибуток (гр. 9) дохід за III кв.
2001 року в сумі 242,1 тис. грн. при фактичному доході за цей
період 167,1 тис. грн., тобто, платник податку самостійно
скоригував невідображений у попередніх періодах податок на
прибуток. Також, в результаті самоперевірки позивачем у
зазначеному періоді було виявлено відхилення по валовим витратам
(заниження валового доходу у I, II кв. 2001 року), але таке
відхилення було виправлене позивачем самостійно, а суми занижених
валових доходів у відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
включені до складу валових доходів у наступному звітному періоді,
що підтверджено наданою позивачем декларацією по податку на
прибуток за III кв. 2001 року.
Також судами встановлено, що позивач частково визнав
правомірність донарахування йому податку на прибуток в сумі
631,90 грн. та штрафні санкції в сумі 315,95 грн. (за помилку в
нарахуванні податку на прибуток у II кв. 2000 року) та самостійно
сплачено зазначені суми, що підтверджується платіжними дорученнями
від 17.12.2002 року NN 3439, 3440.
Крім того, судами досліджено, та взято до уваги висновки
судово-бухгалтерської експертизи від 10.09.2003 року N 3501/3502,
призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від
25.02.2003 року по даній справі, які зводяться до того, що
заниження позивачем податкових зобов'язань по податку на прибуток
у вказаних в акті перевірки періодах підтверджуються частково, а
саме: у II кв. 2000 року на суму 632,00 грн., у I кв. 2001 року на
суму 11,6 тис. грн., у II кв. 2001 року на суму 12,2 тис. грн.
Також судами встановлено, що позивач за 2001 рік склав та
подав 09.08.2002 року до податкової інспекції уточнену декларацію
про прибуток у зв'язку з виявленням самостійно помилок внаслідок
самоперевірки.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої та
апеляційної інстанцій дійшов вірного висновку, що донарахування
відповідачем податкового зобов'язання по податку на прибуток є
неправомірним та необґрунтованим.
Судами встановлено, що в акті перевірки відповідачем
зазначається (п. 2.5), що позивачем в порушення пункту 4.7
статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, до складу податкового кредиту були віднесені суми
комісійної винагороди від ЗАТ "Софт-Сервіс" по взаємозаліку, що
проведений у січні 2001 року у сумі 11666,67 грн., у березні
2001 року у сумі 2333,33 грн., в грудні 2001 року у сумі
10000 грн., в той час, як на дату виписування податкових накладних
була відсутня кредиторська заборгованість. Таким чином в порушення
підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" до складу податкових зобов'язань по податку на
додану вартість за березень 2001 року не було включено суму
2098,38 грн. по акту виконаних робіт із ЗАТ "Софт-Сервіс".
Судова колегія, вважає за необхідне зазначити, що ведення
податкового обліку зобов'язань та кредиту по податку на додану
вартість суб'єктами підприємницької діяльності передбачено Законом
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до пункту 1.6 статті 1 названого Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податкове зобов'язання - це загальна сума податку,
одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому
періоді), що визначена цим Законом.
Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право
зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно
з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що датою
збільшення податкового кредиту вважається дата здійснення першої з
подій: або дата списання коштів із банківських рахунків платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а
в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника
податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для
робіт, послуг - дата фактичного отримання платником податку
результатів робіт, послуг.
Згідно пункту 7.9 статті 7 названого Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковим періодом для визначення оподаткування податком на
додану вартість для позивача вважається місяць.
У відповідності з вимогами пункту 6.1 статті 6 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
операції позивача з
продажу товарів (робіт, послуг) оподатковуються за
загальновстановленою ставкою 20%.
Як встановлено судами, бухгалтером позивача було допущено
помилку, яка полягала в неправильному відображенні
взаєморозрахунків з комітентом по договору комісії від
28.04.2000 року N 052000/08 та договору купівлі-продажу від
29.04.2000 року N 06/т04-22. Взаєморозрахунки по договору комісії
необхідно вести на бухгалтерському рахунку 685 "Розрахунки з
іншими кредиторами", а по договору купівлі-продажу - на
рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними поставщиками". Всі
взаєморозрахунки з ЗАТ "Софт-Сервіс" проводились по рахунку 685, в
результаті чого було отримано загальне сальдо по двох вказаних
договорах. Таким чином, попередня оплата, яка була здійснена по
договору купівлі-продажу, відображалась як оплата за реалізований
товар, в той час коли за даним договором існувала заборгованість
та при виявлені у січні 2001 року вказаної помилки, вона була
виправлена позивачем самостійно, але уточнююча декларація до
податкової інспекції позивачем не подавалась, так як зазначені
помилки не впливали на податковий облік, а мали значення лише для
бухгалтерського обліку.
Судами також встановлено, що позивач частково визнав факт
заниження податку на додану вартість у липні 2000 року та ним
самостійно сплачено донараховані за актом перевірки суми основного
платежу по податку на додану вартість в сумі 2098,38 грн.
(платіжним доручення від 17.12.2002 року N 3437) та штрафні
санкції в сумі 1049,19 грн. (платіжним доручення від
17.12.2002 року N 3438).
Крім того, судами досліджено, та взято до уваги, що
відповідно до висновку зазначеної судово-бухгалтерської експертизи
заниження та завищення позивачем податкових зобов'язань по податку
на додану вартість у вказаних в акті перевірки періодах
підтверджуються частково, а саме: за липень 2000 року - заниження
підтверджується повністю; за серпень 2000 року - завищення
підтверджується повністю; за січень, березень та грудень
2001 року - заниження податку на додану вартість не
підтверджується. Таким чином, судово-бухгалтерською експертизою
встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки, про
заниження позивачем податку на додану вартість та про завищення
податкового зобов'язання по податку на додану вартість
підтверджуються лише частково.
Отже, господарські суди надавши оцінку наданим доказам в їх
сукупності, правомірно не погодились з висновками відповідача, про
заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на додану
вартість у січні, лютому, грудні 2001 року та дійшли законних та
обґрунтованих висновків про те, що оскільки у відповідача не було
підстав для донарахування позивачу податкових зобов'язань по
податку на прибуток та податку на додану вартість, то відповідно
застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним та
необґрунтованим.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що матеріали
справи свідчать про те, що господарські суди першої та апеляційної
інстанцій в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно
розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх
сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку
обставинам, викладеним в акті перевірки, на підставі якого
прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, та дійшли
обґрунтованого висновку, про їх невідповідність нормам чинного
законодавства, а тому правомірно визнали їх недійсним. Крім того,
належним чином дослідивши заперечення відповідача проти позову,
суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність ним
обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень
(стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, керуючись законом, суди підставно
задовольнили позовні вимоги. Як наслідок, прийняті судами рішення
та постанова відповідають положенням статей 84, 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 року N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" зі
змінами та доповненнями.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
судами норм матеріального права при прийнятті рішення та постанови
не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в
зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових
рішень колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2004 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
05.10.2004 року у справі N 28/31 господарського суду міста Києва
залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової
інспекції у Дарницькому районі м. Києва - без задоволення.