ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2005 Справа N 7/276-2004
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенка Г.П. ,
розглянувши матеріали
касаційної скарги Хустської ОДПІ Закарпатської області
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 23.03.2005 р.
у справі господарського суду Закарпатської
області
за позовом ПП Кизим М.М.
До Хустської ОДПІ Закарпатської області
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з’явились,
відповідача: не з’явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 09.11.04 господарського суду Закарпатської області
позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення -
рішення Хустської ОДПІ у Закарпатській області від 25.08.2004р.
№ 0000582333/0 з посиланням на пп. 5.2 2 п. 5.2 ст. 5 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№
2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
), оскільки у
двадцятиденний термін відповідачем не було прийнято вмотивоване
рішення за скаргою платника податків, така скарга вважається
задоволеною на користь приватного підприємця.
Постановою від 23.03.05 Львівського апеляційного господарського
суду згадане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Хустська ОДПІ звернулась
до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою і
просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові
відмовити, посилаючись на те, що судами не застосовано норму,
яка підлягала застосуванню, а саме, пп. 4.4 Положення про
порядок подання та розгляду скарг платників податків органами
державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України
від 02.03.01 № 82 ( z0238-01 ) (z0238-01)
(далі Положення ( z0238-01 ) (z0238-01)
).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, за результатами перевірки з питань контролю за
здійсненням позивачем розрахункових операцій у сфері готівкового
та безготівкового обігу, Хустської ОДПІ складено акт від
12.08.2004р. № 011758/198/23-2, в якму вказано, що у торговому
комплексі „Старий дуб" по вул. Шевченка, 138 у смт. Міжгір'я,
який належить позивачу, за 12.08.2004 року виявлено
невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення
розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора
розрахункових операцій, яка склала суму 110 грн., внаслідок чого
позивачем було порушено п. 13 cт. 3 Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від
01.06.00 № 1776-ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
(далі Закон № 1776-ІІІ
( 1776-14 ) (1776-14)
). Крім того, в акті зафіксовано порушення позивачем
вимог cт. 6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний
збір" від 26.12.1992р. № 18-92 ( 18-92 ) (18-92)
(далі Декрет ( 18-92 ) (18-92)
)
- відсутність копії чинної декларації на наявні у місці торгівлі
сигарети “Прилуки Особливі” виробництва ВАТ “Прилуки”.
На підставі вказаного акту Хустською ОДПІ прийнято податкове
повідомлення - рішення від 25.08.2004р. 0000582333/0, яким до
позивача застосовано штрафні санкції на загальну суму 2040 грн.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням -
рішенням, позивач подав до податкового органу скаргу від
10.09.2004р., яка рішенням Начальника Хустської ОДПІ від
23.09.2004р. за № 10019/П/10 була залишена без розгляду, в
зв'язку з порушенням приватним підприємцем десятиденного строку,
встановленого п. п. 5.2.2. п. 5.2. cт. 5 Закону № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
, для її подання.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що абз. 5 вказаної
вище норми Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що якщо відповідно до
закону контролюючий орган самостійно визначає податкове
зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними з
порушенням податкового законодавства, що має місце в даному
випадку, такий платник податків має право на адміністративне
оскарження рішень контролюючого органу протягом тридцяти
календарних днів від дня отримання податкового повідомлення або
відповіді контролюючого органу на скаргу, замість десятиденного
строку, визначеного у абзаці першому цього підпункту.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
висновок судів помилковим, оскільки поза їх увагою судових
інстанцій залишився той факт, що в даному випадку мало місце не
встановлення податкового зобов’язання за причинами не
пов’язаними з порушенням податкового законодавства, як це
передбачено вказаною нормою Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, а нарахування
штрафних санкцій в межах встановленої компетенції за порушення,
які за своєю правовою природою не є податковими.
У цьому зв’язку судами не враховано пп. 4.4. Положення
( z0238-01 ) (z0238-01)
, згідно якого зазначений у пп. 4.3 цього пункту
тридцятиденний строк для оскарження поширюється на суми
податкового зобов’язанння із земельного податку, нарахованого
громадянам –власникам земельних ділянок та землекористувачам, на
суми податкового зобов’язання з прибуткового податку з громадян,
нарахованого фізичним особам –суб’єктам підприємницької
діяльності, громадянам, іноземним громадянам та особам без
громадянства на підставі подання ними декларацій про очікувані
або про фактично одержані доходи, на рішення про розподіл суми
податкових зобов’язань або податкового боргу між платниками
податків, що виникають внаслідок реорганізації, установлення
солідарної відповідальності за сплату податкових зобов’язань
платника податку, що реорганізується, поширення права податкової
застави на всі активи платника податків, який створюється шляхом
об’єднання інших платників податків.
В той же час, строк оскарження визначених органами ДПС штрафних
санкцій встановлено пп. 4.6 Положення ( z0238-01 ) (z0238-01)
в десять
календарних днів.
З огляду на викладене вказані судові рішення підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд для вирішення
спору із дотриманням вимог закону.
Керуючись ст. 107, ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 09.11.04 господарського суду Закарпатської області
та постанову від 23.03.05 Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 7/276-2004 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Закарпатської області.
Головуючий: Божок В.С.
Судді: Костенко Т. Ф.
Коробенко Г.П