ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
12.04.2005 Справа N 21/258
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
за участю представників <...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк" (далі - АКБ
"Правекс-Банк) на постанову Вищого господарського суду України від
11 січня 2005 року у справі за позовом АКБ "Правекс-Банк" до
Національного банку України (далі - Нацбанк України) про
зобов'язання надати індивідуальну ліцензію на вивезення за межі
України банківської платини, В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2004 року АКБ "Правекс-Банк" звернувся у
господарський суд міста Києва з позовною заявою до Нацбанку
України про зобов'язання Нацбанку України надати індивідуальну
ліцензію на вивезення за межі України банківської платини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 7 листопада 2003 року
позивач звернувся до Нацбанку України із заявою про надання
ліцензії на вивезення за межі України з митним оформленням на
Бориспільській митниці стандартних зливків у вигляді банківської
платини з метою зарахування їх на кореспондентський рахунок
N 0835-819111-44-2, відкритий у банку "Кредит Свист" (Швейцарія)
(до заяви були додані підтвердження банку "Кредит Свист" вказаного
кореспондентського рахунка позивача та копія дозволу, наданого
Нацбанком України, на здійснення операцій з валютними цінностями).
16 грудня 2003 року на адресу позивача надійшла відповідь Нацбанку
України про відмову в наданні такої ліцензії з підстави наявності
висновку Головного управління по боротьбі з організованою
злочинністю Міністерства внутрішніх справ України щодо заперечення
проти надання такої ліцензії АКБ "Правекс-Банк".
Позивач вважає, що така відмова Нацбанку є необґрунтованою та
такою, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, а,
крім того, завдає значних матеріальних збитків.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що
відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
систему валютного регулювання та валютного контролю"
( 3453-15 ) (3453-15)
порядок, терміни видачі ліцензій, перелік документів,
необхідних для її одержання, а також підстави для відмови у видачі
визначаються Нацбанком України, а також на те, що повідомлення
Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС
України щодо заперечення проти надання такої індивідуальної
ліцензії є достатнім обґрунтуванням прийнятого Нацбанком України
рішення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23 липня
2004 року позов задоволено.
Рішення мотивовано тим, що стаття 18 Закону України "Про
організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"
( 3341-12 ) (3341-12)
не передбачає обов'язку Нацбанку України відмовити у
наданні індивідуальної ліцензії за наявності висновків спеціальних
органів по боротьбі з організованою злочинністю щодо цього, а лише
означає, що Нацбанк України повинен врахувати їх при прийнятті
такого рішення.
Крім того, норма, закріплена у п. 7.6 Правил надання
уповноваженим банкам індивідуальних ліцензій на вивезення за межі
України банкнот іноземних держав, банківських металів та на право
переказування за межі України іноземної валюти для оплати
банківських металів і спеціальних дозволів на ввезення в Україну
бланків чеків та порядок ввезення в Україну банкнот іноземних
держав і банківських металів, затверджених постановою Правління
Нацбанку України від 6 серпня 2003 року N 327 ( z0753-03 ) (z0753-03)
, не має
імперативного характеру, оскільки надання індивідуальної ліцензії
на вивезення за межі України банківського металу є правом саме
Нацбанку України з урахуванням усіх обставин, наданих документів
та отриманих висновків.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
26 жовтня 2004 року рішення суду першої інстанції у справі
залишено без змін з тих же підстав.
Постановою Вищого господарського суду України від 11 січня
2005 року рішення та постанову судів першої та апеляційної
інстанцій у справі скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що позивач звернувся до суду за
способом судового захисту, що не передбачений чинним
законодавством України.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування
оскарженої постанови Вищого господарського суду України від
11 січня 2005 року з підстав застосування судом
нормативно-правового акта, що суперечить Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, та виявлення різного застосування судом
одного й того ж положення закону в аналогічних справах.
10 березня 2005 року колегією суддів Верховного Суду України
за касаційною скаргою АКБ "Правекс-Банк" порушено провадження з
перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського
суду України від 11 січня 2005 року у справі N 21/258.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача
і відповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Декрет Кабінету Міністрів України N 15-93 ( 3453-15 ) (3453-15)
"Про
систему валютного регулювання і валютного контролю" визначає режим
здійснення валютних операцій на території України, загальні
принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і
функції банків та інших кредитних установ України в регулюванні
валютних операцій, права і обов'язки суб'єктів валютних відносин,
порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за
порушення валютного законодавства. Пунктом 2 статті 2 вказаного
Декрету встановлено, що резиденти і нерезиденти мають право
здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених
цим Декретом та іншими актами валютного законодавства, підпунктом
"а" пункту 4 статті 5 цього Декрету передбачено, що операції з
вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних
цінностей, крім спеціально обумовлених, потребують індивідуальної
ліцензії Нацбанку України на здійснення разової валютної операції
на період, необхідний для здійснення такої операції.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили,
що на момент подання АКБ "Правекс-Банк" заяви про надання
індивідуальної ліцензії на вивезення за межі України банківської
платини відповідні відносини комерційних банків та Нацбанку
України було врегульовано Правилами надання уповноваженим банкам
індивідуальних ліцензій на вивезення за межі України банкнот
іноземних держав, банківських металів та на право переказування за
межі України іноземної валюти для оплати банківських металів і
спеціальних дозволів на ввезення в Україну бланків чеків та
Порядком ввезення в Україну банкнот іноземних держав і банківських
металів, затвердженими постановою Правління Нацбанку України
N 327 ( z0753-03 ) (z0753-03)
від 6 серпня 2003 року.
Згідно з цими Правилами ( z0753-03 ) (z0753-03)
надання індивідуальної
ліцензії на вивезення за межі України банківського металу є правом
Нацбанку України, який з урахуванням всіх обставин, наданих
документів та отриманих висновків приймає рішення про надання чи
відмову в наданні індивідуальної ліцензії.
За висновками господарських судів першої та апеляційної
інстанції відмова Нацбанку України у наданні АКБ "Правекс-Банк"
відповідної ліцензії є неаргументованою і незаконною.
Скасовуючи судові рішення, Вищий господарський суд України
виходив з того, що АКБ "Правекс-Банк" звернувся до суду за
способом судового захисту, що не передбачений чинним
законодавством.
Проте з такими висновками не можна погодитись.
Згідно з пунктом 6 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів
України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"
( 3453-15 ) (3453-15)
відмова у видачі Нацбанком України ліцензії може бути
оскаржена в суді або арбітражному суді.
Статтею 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначено, що
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у
державі.
Судами встановлено, що причиною виникнення спору у справі
стало питання щодо правомірності відмови Нацбанку України у видачі
АКБ "Правекс-Банк" індивідуальної ліцензії на вивезення за межі
України банківської платини.
Отже, між сторонами виник спір щодо правомірності дій
Нацбанку України, котрий відповідно до статті 12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
підлягає розгляду в господарських судах.
Відтак, суд касаційної інстанції незаконно і необґрунтовано
скасував рішення першої інстанції та апеляційної інстанції, які
дійшли обґрунтованого висновку про те, що Нацбанк України
необґрунтовано відмовив позивачу в наданні індивідуальної ліцензії
на вивезення за межі України банківської платини.
Тому постанова Вищого господарського суду України підлягає
скасуванню, а постанова апеляційної інстанції - залишенню в силі.
Виходячи з викладеного та керуючись ст. 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу акціонерного комерційного банку
"Правекс-Банк" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 11 січня
2005 року у справі N 21/258 скасувати, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2004 року залишити
в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.