ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2005 Справа N 5/2973-25/367
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Мачульського Г.А.
суддів : Грейц К.В.
Полянського А.Г.
розглянувши касаційну ДПІ у Галицькому районі м. Львова
скаргу
на постанову від 15.03.2005
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 5/2973-25/367 господарського суду
Львівської області
за позовом ДП “Львівський хлібзавод № 5”
до ДПІ у Галицькому районі м. Львова
Про визнання недійсними податкового повідомлення –рішення і
першої податкової вимоги
за участю представників: Васильєв Ю.М.
- позивача
- відповідача не прибули
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 30.12.2004
року у справі № 5/2973-25/367 (суддя Г. Якімець), залишеним без
змін постановою колегії суддів Львівського апеляційного
господарського суду від 15.03.2005 (у складі головуючого судді
–Р.Марко, суддів С.Бойко, Т.Бонк), позовні вимоги ДП “Львівський
хлібзавод № 5” задоволені, визнані недійсними податкове
повідомлення-рішення № 0006432320/0/04-23-2/32484246/19980 від
01.10.2004 повністю та перша податкова вимога № 1/1136 від
22.10.2004 року в частині визначення суми податкового боргу
позивача за узгодженими податковими зобов'язаннями за платежем
податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до
колективної власності в сумі 109655,93 грн., в т.ч. 24733,93
грн. штрафні (Фінансові)санкції.
Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що відповідно до
пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, до складу валових витрат включаються
суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного
періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною
праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії
(включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених
пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті, в зв’язку з чим позивачем
правомірно віднесено до складу валових витрат кошти на технічне
обслуговування, а не на поліпшення основних засобів. Згідно з
пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовий доход включає доходи
- інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум
безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у
звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно
наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання
неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього
Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та у межах таких операцій між платником
податку та його відокремленими підрозділами, які не мають
статусу юридичної особи, крім випадків, визначених в частині
четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості
несплачених обсягів природного газу" ( 911-15 ) (911-15)
, в зв’язку з чим
позивачем не було занижено валовий доход в грудні 2003 року,
оскільки була відсутня безоплатна передача пшениці 3 класу в
кількості 121 тони на користь ТОВ “4 П”. Крім того, в порушення
приписів п. 1.20 ст. 1, ч. 3 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 6.2.3
п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
відповідачем безпідставно і до закінчення
10-денного терміну надіслано позивачеві першу податкову вимогу
за неузгодженим податковим зобов’язанням
ДПІ у Галицькому районі м. Львова з рішенням та постановою у
справі не згодна, в поданій касаційній скарзі просить їх
скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, за його переконанням,
позивач в порушення пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
зайво включив
до складу валових витрат витрати, пов'язані із поліпшенням
орендованих основних засобів, які на балансі позивача не
обліковувались, тобто не відносились до основних фондів саме
позивача. Направлення першої податкової вимоги було правомірним,
оскільки податкове зобов'язання вважається неузгодженим до
розгляду судом справи, при цьому розгляд справи судом
починається із винесення судом ухвали про порушення справи, а
отже на момент направлення першої податкової вимоги позивачеві
була відсутня інформація про порушення господарським судом
справи за позовом про визнання недійсним податкового
повідомлення –рішення, тобто податкове зобов'язання було
узгодженим.
Позивач проти задоволення касаційної скарги заперечує з мотивів,
викладених у відзиві на неї, і просить рішення та постанову у
справі залишити без змін, як такі, що прийняті у відповідності з
вимогами чинного матеріального та процесуального права.
Представник скаржника своїм процесуальним правом на участь в
судовому засіданні касаційної інстанцій не скористався.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга ДПІ у Галицькому районі м. Львова не підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено комплексну планову
перевірку ДП “Львівський хлібзавод № 5” з питань дотримання
вимог податкового та валютного законодавства за період з
01.07.2003 по 31.03.2004, за результатами якої складено акт №
304/23-2/32484246 від 30.09.2004. На підставі цього акту
податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №
0006432320/0/04-23-2/32484246/19980 від 01.10.2004, яким
позивачеві донараховано суму податкового зобов’язання по податку
на прибуток на загальну суму 110914 грн., де 84922 грн.
–основного платежу, 25992 грн. –фінансових санкцій.
Перевіркою встановлено, що ДП “Львівський хлібзавод № 5” в
порушення пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
зайво включив
до складу валових витрат витрати, пов'язані із поліпшенням
орендованих основних засобів, які на його балансі не перебували.
Крім того, встановлено порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
оскільки ДП “Львівський хлібзавод № 5” занижено валовий доход на
суму 236413 грн. на вартість пшениці 3 класу в кількості 121
тони, безоплатно переданої ним товариству “4 П”, про що свідчать
акт прийому-передачі продукції від 01.12. 2003 та податкова
накладна № 53 від 31.12.2003.
Колегія суддів зазначає, що згідно з приписами пп. 5.2.1. п.
5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі
–Закон № 334 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
) до складу валових витрат включаються
суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного
періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною
праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії
(включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених
пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду
справи, між відкритим акціонерним товариством "Концерн Хлібпром"
та позивачем було укладено договір оренди № 18/03/01092003/1 від
01.09.2003 року, відповідно до умов якого, позивач прийняв в
строкове платне володіння та користування цілісний майновий
комплекс хлібзаводу і протягом періоду, який перевірявся, на
виконання зобов’язань за цим договором, здійснював його технічне
обслуговування, що полягало в комплексі організаційних та
технічних заходів, пов'язаних із забезпеченням працездатного та
справного стану виробів, установок (систем) під час використання
за призначенням, зберігання та транспортування останніх, шляхом
виконання робіт з огляду, догляду, тестування, перевірки,
заміни, усунення дефекту складових, вузлів і агрегатів, що
виконуються як окремо, так і в сукупності.
Натомість, поліпшенням основних фондів, в т.ч. орендованих,
витрати на яке платники податку мають право протягом звітного
періоду віднести до валових витрат у сумі, що не перевищує 10
відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів
станом на початок такого звітного періоду, у розумінні норми п.
8.7 ст. 8 Закону № 334 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є поточний і капітальний
ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння,
тобто технічне обслуговування не є поліпшенням, в зв’язку з чим,
позивач суми витрат на здійснення технічного обслуговування
орендованих основних фондів у повному обсязі відносив до витрат
сплачених (нарахованих) у зв'язку з підготовкою, організацією та
веденням виробництва, тобто за загальним правилом відповідно до
пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону № 334 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів
першої та апеляційної інстанцій з того приводу, що технічне
обслуговування не є ремонтом та поліпшенням взагалі, та у
розумінні пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
зокрема, тому
кошти, включені до складу валових витрат у вересні 2003р. в сумі
24797 грн., в жовтні 2003р. –4177 грн., в листопаді 2003р. –6215
грн., в грудні 2003р. –3839 грн., в січні 2004р. –4511 грн., в
лютому 2004р. –1629 грн., в березні 2004р. –3021 грн., є власне
сумами витрат на здійснення технічного обслуговування, про що
також свідчать наявні в матеріалах справи акти на списання
товарно –матеріальних цінностей.
Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 5.11 статті 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлення додаткових обмежень щодо віднесення
витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що
зазначені у цьому Законі ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, не дозволяється.
Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що при
продажу пшениці 3-го класу товариству “4 П” позивачем не було
порушено норм пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
що підтверджується договором купівлі-продажу № 12/4П-2,
додатковою угодою № 1 від 01.12.2003 року в рамках
вищезазначеного договору, актом прийому-передачі продукції в
рамках вищезазначеного договору, податковою накладною № 53 від
31.12.2003 року та розрахунком № 1 коригування кількісних і
вартісних показників до податкової накладної від 31.12.03 р. №
53, тобто, з врахуванням здійсненого позивачем 31.12..2003
коригування помилки у вартісних і кількісних показниках фактично
проданої пшениці, безоплатної її передачі на користь ТОВ “4 П”
не відбувалось, що свідчить про відсутність підстав для
збільшення бази оподаткування податком на прибуток, тобто
відсутність факту заниження валового доходу позивача в грудні
2003р. на суму вартості 121 тони пшениці -236413 грн.
При цьому колегія суддів зазначає, що вищевказана операція не є
предметом касаційного оскарження.
Щодо направлення позивачеві першої податкової вимоги № 1/1136
від 22.10.2004, яку додатково включено позивачем до предмету
позову, колегія суддів касаційної інстанції виходить з
встановленого судами попередніх інстанцій факту неправомірного,
до закінчення граничного 10-денного строку сплати узгодженої
суми податкового зобов’язання, надсилання такої вимоги, оскільки
спірне податкове повідомлення-рішення від 01.10.2004 отримане
позивачем 06.10.2004, а позовну заяву про визнання його
недійсним подано до суду 15.10.2004, про що свідчить відмітка
господарського суду Львівської області на першому аркуші
позовної заяви.
Враховуючи наведене колегія суддів констатує, що рішення та
постанова у справі відповідають вимогам чинного матеріального та
процесуального законодавства, підстав для їх скасування або
зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
15.03.2005 у справі господарського суду Львівської області №
5/2973-25/367 залишити без змін, а касаційну скаргу ДПІ у
Галицькому районі м. Львова без задоволення.
Головуючий Г.Мачульський
Судді К.Грейц
А.Полянський