ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2005 Справа N 11/349-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу Приватного підприємця С.О.В.
на постанову від 21.12.04 Харківського апеляційного
господарського суду
у справі N 11/349-04 господарського суду Харківської області
за позовом Приватного підприємця С.О.В.
до Куп'янської районної державної адміністрації
про припинення господарського зобов'язання У справі прийняли
участь представники
позивача: не з'явилися
відповідача: не з'явилися
Рішенням господарського суду Харківської області від
11.10.2004 позов задоволено, припинено господарське зобов'язання
по договору оренди земельної ділянки від 23.08.2002, укладеному
між сторонами щодо сплати орендної плати за 2003 рік на суму
4238 грн. 10 коп. Рішення мотивоване ст. 205 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, де зазначено, що господарське
зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення
обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не
передбачено законом (суддя М. Черленяк).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
21.12.2004 рішення місцевого суду скасовано. В позові відмовлено з
тих підстав, що відповідно ст. 21 Закону України "Про оренду
землі" ( 161-14 ) (161-14)
орендна плата за землю - це платіж, який орендар
вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою незалежно
від результатів господарської діяльності (колегія суддів у складі:
Ю. Філаток, В. Іваніна, В. Лакіза).
В поданій касаційній скарзі позивач - приватний підприємець
С.О.В. просить скасувати постанову апеляційної інстанції та
залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на те, що
судом не взяті до уваги умови п.6 договору оренди земельної
ділянки від 23 серпня 2002 року про звільнення від договірного
зобов'язання внаслідок надзвичайних обставин, а також те, що факт
форс-мажорних обставин встановлений рішенням суду від 8 вересня
2004 року по справі N 11/300-04 і не потребує доказування.
Апеляційним судом неправильно застосована ст. 21 Закону України
"Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, ст. 205 ч. 1 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, безпідставно не надано належної оцінки доказам
про загибель посівів озимої пшениці.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить припинити
господарське зобов'язання по договору оренди земельної ділянки від
23.08.2002, укладеному між сторонами щодо сплати орендної плати за
2003 рік на суму 4238 грн. 10 коп. у зв'язку з форс-мажорними
обставинами. Позов обґрунтовує ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та
ст.ст. 20, 205 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Між сторонами укладений договір оренди земельної ділянки від
23.08.2002 загальною площею 55,5 га, в тому числі ріллі 55,5 га із
земель запасу для ведення позивачем товарного
сільськогосподарського виробництва строком на 20 років починаючи з
дати реєстрації. Договір нотаріально посвідчений. Розмір орендної
плати відповідно п. 2.3 договору становить 4238 грн. 10 коп. на
рік та вноситься у два строки - 15 серпня та 15 листопада кожного
року. За прострочку оплати передбачена пеня у розмірі 120% річних
облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення заборгованості.
Орендодавець направив до нотаріуса документи для вчинення
виконавчого напису нотаріуса і 25.06.2004 такий напис було вчинено
на загальну суму 6508 грн. 15 коп., з яких борг позивача по
договору від 123.08.2002 складає 4238 грн. 10 коп. та пеня -
230 грн. 19 коп.
Позивач вважає нарахування боргу необгрунтованим, оскільки
рішенням господарського суду Харківської області від 08.09.2004 по
справі N 11/300-04, яке набрало законної сили, встановлений факт
існування в 2003 році форс-мажорних обставин.
З огляду на встановлені обставини доводи, викладені в
касаційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються.
Апеляційним судом правильно вказано з посиланням на ст. 19
Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, що орендна плата за
земельну ділянку - це платіж, який вноситься за користування
земельною ділянкою. У зв'язку з форс-мажорними обставинами,
відповідно умовам договору, позивач звільняється від
відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по
договору. Відповідальність передбачена розділом 5 договору у
вигляді пені або іншої майнової відповідальності у відповідності з
чинним законодавством. Відповідальність за невиконання договору
оренди землі передбачена ст. 31 Закону України "Про оренду землі".
Таким чином, сума орендної плати не є матеріальною
відповідальністю за невиконання договірних зобов'язань. Нею є сума
нарахованої пені.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вирішив спір
відповідно встановленим обставинам та діючим нормам земельного
законодавства. Підстави для скасування постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємця С.О.В. залишити без
задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 21 грудня 2004 року по справі N 11/349-04 - без змін.