ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2005 Справа N 2-25/15097-2004
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Васькін І.Д.
від відповідача: Сінгаєвський О.В.
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства “Кримфарма”
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 16.02.2005р.
у справі № 2-25/15097 Господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом Приватного підприємства “Кримфарма”
до Кримської регіональної митниці
до Управління Державного казначейства України в Автономній
Республіці Крим
про стягнення 18929,09 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство “Кримфарма” звернулося до Господарського
суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримської
регіональної митниці та Управління Державного казначейства
України в Автономній Республіці Крим про стягнення 18929,09 грн.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07-
20.12.2004р. (суддя М.В.Маргарітов) позовні вимоги Приватного
підприємства “Кримфарма” задоволено: стягнуто з Управління
Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим на
користь Приватного підприємства “Кримфарма” 14429,09 грн.;
стягнуто з Управління Державного казначейства України в
Автономній Республіці Крим на користь Приватного підприємства
“Кримфарма” 3000,00 грн. витрат на юридичні послуги та 1500,00
грн. транспортних витрат; стягнуто з Приватного підприємства
“Кримфарма” на користь Приватного підприємства “Кримфарма”
витрат по сплаті держмита у розмірі 159,29 грн. та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі
118,00 грн.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Автономної
Республіки Крим від 07-20.12.2004р., Кримська регіональна
митниця та Управління Державного казначейства України в
Автономній Республіці Крим подали апеляційні скарги до
Севастопольського апеляційного господарського суду.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 16.02.2005р. (судді: В.А.Лисенко, Л.М.Заплава,
О.А.Латиніна), апеляційні скарги Кримської регіональної митниці
та Управління Державного казначейства України в Автономній
Республіці Крим задоволено, рішення Господарського суду
Автономної Республіки Крим від 07-20.12.2004р. скасовано, в
позові відмовлено.
Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16.02.2005р., Приватне підприємство
“Кримфарма” подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
16.02.2005р. та залишити в силі рішення Господарського суду
Автономної Республіки Крим від 07-20.12.2004р. Свою вимогу
Приватне підприємство “Кримфарма” мотивує тим, що господарським
судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми
матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 19, 59,
129, ч. 1 ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ч. 3 ст.
385 МК України ( 92-15 ) (92-15)
та ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 101
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи та заперечення
представників сторін, які з’явились в господарське засідання
суду касаційної інстанції, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга Приватного
підприємства “Кримфарма” не підлягає задоволенню.
Господарським судом встановлено:
-22.06.2004р. декларантом –фізичною особою Мироновим А.І. для
митного оформлення відповідачем –Кримською регіональною митницею
(далі відповідач) було пред’явлено товар, який надійшов за
контрактом № 54/UK від 18.05.2004р.
-01.07.2004р. Державною митною службою на підставі ст.ст. 359,
363, 375 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
відносно Миронова
А.І. було складено протокол № 340/60000/04 про порушення митних
правил.
Згідно вищезгаданого протоколу товари позивача, пред’явлені для
митного оформлення, були вилучені відповідачем на підставі ст.
377 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
.
-30.07.2004р. Залізничним районним судом м. Сімферополя за
результатами розгляду адміністративного матеріалу щодо порушення
митних правил Мироновим А.І. прийнято постанову, якою Миронов
А.І. був притягнутий до адміністративної відповідальності: на
нього відповідно до ст. 340 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
накладено штраф у сумі 8500грн без конфіскації поверненням
вилученого товару. Зазначена постанова набрала законної сили з
моменту її прийняття та оскарженню не підлягала.
-Платіжним дорученням від 06.09.2004р. позивач сплатив 15000грн.-
передплату за митне оформлення.
-Митне оформлення товару, який надійшов позивачу за контрактом №
54/UK від 18.05.2004р., фактично відбулось за вантажною митною
декларацією 07.09.2004р. При митному оформленні вантажу
відповідач заявив позивачу вимогу про сплату 14429,09грн.
митного збору за зберігання товару на складі митниці з
01.07.2004р. до 07.09.2004р.
-Після сплати митного збору за зберігання товару позивач вивіз
вилучений митницею товар з митного складу в м. Алупка, сплативши
платіжним дорученням № 513 від 20.10.2004р. відповідно до
договору № 18 від 08.09.2004р. транспортні послуги.
Як вже було зазначено, позивач на підставі ст.ст. 1212, 1214 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
звернувся з позовом про повернення грошових
коштів за зберігання товару у відповідний періо, як одержаних
без достатніх правових підстав та відповідно до ст. 22 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ч. 1 ст. 225 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
стягнення
збитків, в склад яких входять витрати, які позивач здійснив для
відновлення свого порушеного права.
Згідно преамбули Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
митний кодекс
України визначає засади організації та здійснення митної справи
в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові
та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс
( 92-15 ) (92-15)
спрямований на забезпечення захисту економічних
інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її
економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької
діяльності та громадян, а також забезпечення додержання
законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до ст. 3 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
порядок
переміщення через митний кордон України товарів і транспортних
засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та
справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та
оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних
правил, спрямовані на реалізацію митної політики України,
становлять митну справу.
Відповідно до ст. 40 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
митному
контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що
переміщуються через митний кордон України.
Форми митного контролю визначені ст. 41 Митного кодексу України
( 92-15 ) (92-15)
, відповідно до якої митний контроль здійснюється
безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: 1)
перевірки документів та відомостей, необхідних для такого
контролю; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і
транспортних засобів, особистого огляду громадян); 3) обліку
товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний
кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб
підприємств; 5) перевірки системи звітності та обліку товарів,
що переміщуються через митний кордон України, а також
своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати
податків і зборів, які відповідно до законів справляються при
переміщенні товарів через митний кордон України; 6) огляду
територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних
ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної
торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися
товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи
провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні
органи законом; 7) використання інших форм, передбачених цим
Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.
Тривалість перебування під митним контролем визначено ст. 43
Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
, згідно якої товари і
транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту
його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів і
транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту
перетинання ними митного кордону України.
Митний контроль закінчується: у разі ввезення на митну територію
України –після здійснення у повному обсязі митного оформлення
товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний
кордон України.
Як вже було зазначено, за контрактом № 54/UK від 18.05.2004р.
позивачу надійшов вантаж, який було пред’явлено до митного
оформлення. Митне оформлення вантажу фактично було закінчено
07.09.2004р. Таким чином, вантаж з моменту перетинання ним
митного кордону до здійснення у повному обсягу митного
оформлення, яке відбулось 07.09.2004р. знаходився під митним
контролем. Таким чином, між позивачем та відповідачем існували
митні правовідносини щодо ввезення на митну територію України
вантажу за контрактом № 54/UK від 18.05.2004р.
Згідно ст.ст. 76, 77 Митного кодексу України ( 1970-12 ) (1970-12)
(у
редакції від 12.12.1991 року № 1970-XII) за виконання покладених
на митницю обов'язків та за надання послуг у галузі митної
справи справляються митні збори, розмір та ставки яких
встановлюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України.
Відповідно до ст. 1 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, яка визначає
відносини, що регулюються цивільним законодавством, цивільним
законодавством регулюються особисті немайнові та майнові
відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності,
вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До
майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому
владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також
до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не
застосовується, якщо інше не встановлено законом. Таким чином,
як випливає з приписів даної правової норми, до митних
правовідносин цивільне законодавство не застосовується.
Відповідно до ст. 1 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, яка визначає предмет
регулювання, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в
Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі
організації та здійснення господарської діяльності між
суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими
учасниками відносин у сфері господарювання.
Розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами
відносин визначені ст. 4 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, відповідно до
якої не є предметом регулювання цього Кодексу ( 436-15 ) (436-15)
:
майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються
Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
; земельні, гірничі, лісові
та водні відносини, відносини щодо використання й охорони
рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-
заповідного фонду, атмосферного повітря; трудові відносини;
фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що
виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів
усіх рівнів; адміністративні та інші відносини управління за
участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади
або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним
господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює
організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта
господарювання.
Оскільки між сторонами виникли майнові правовідносини, які не
засновані на цивільному та господарському праві, то апеляційний
господарський суд дійшов правомірного висновку щодо відмови в
задоволенні позовних вимог з підстав визначених позивачем.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського
суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права. Оскільки апеляційним господарським
судом норми матеріального та процесуального права порушено не
було, то підстави для скасування даного судового рішення
відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Приватного підприємства “Кримфарма” залишити
без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16.02.2005р. у справі № 2-25/15097 –без
змін.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.