ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2005 Справа N 12/585в
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. (головуючий),
Панченко Н.П.
(доповідач),
Плюшка І.А.
розглянувши ТОВ “Шахтпромсервіс”
касаційну скаргу і
додані до неї
матеріали
на ухвалу від 24.03.2005 року
Донецького господарського суду
апеляційного
у справі № 12/585в Донецької області
господарського суду
за позовом МСП “Кластер”
До ТОВ “Шахтпромсервіс”
Про розірвання договору оренди та повернення майна
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2004 року мале спільне підприємство “Кластер” (далі-
МСП “Кластер”) звернулося до господарського суду Донецької
області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю
“Шахтпромсервіс” (далі- ТОВ “Шахтпромсервіс”), про визнання
розірваним договору оренди б/н від 01.01.2001 року; зобов’язання
відповідача здійснити повернення незаконно утримуваного ним
майна, шляхом підписання акта прийому-передачі майна із оренди
законному власнику-позивачу. В подальшому МСП “Кластер” змінило
позовні вимоги та просило суд визнати договір оренди недійсним
та повернути майно.
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.03.2005
року позов задоволено: визнано недійсним на майбутнє договір
оренди від 01.11.2001 року, підписаний між МСП “Кластер” та ТОВ
“Шахтпромсервіс”, зобов’язано відповідача повернути позивачеві
виробничу ділянку площею 1000 кв.м, складські приміщення площею
80 кв.м, будівлю лазні з роздягальною, автомобільні ваги 15,5 т,
автопогрузчик 4014-41грузопід’ємністю 5 т.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від
24.03.2005 року апеляційна скарга ТОВ “Шахтпромсервіс” на
рішення господарського суду Донецької області від 03.03.2005
року повернута заявникові без розгляду на підставі ст. 94, п. 3
ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. У Х В А Л А суду апеляційної
інстанції мотивована тим, що додана до апеляційної скарги
квитанція № 201 від 11.03.2005 року оформлена з порушенням вимог
п. 14 Інструкції Про порядок обчислення та справляння державного
мита № 15 від 22.04.1993 року ( z0050-93 ) (z0050-93)
і не може бути
належним доказом сплати державного мита, оскільки розмір
державного мита, яке перераховане на підставі вищезгаданої
квитанції, менший, ніж встановлено ст. 3 Декрету “Про державне
мито” ( 7-93 ) (7-93)
№ 7-93 від 21.01.1993 року.
У касаційній скарзі ТОВ “Шахтопромсервіс” просить скасувати
ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від
24.03.2005 року та направити справу на розгляд до Донецького
апеляційного господарського суду. Скаржник посилається на те, що
повернувши ухвалою від 24.03.2005 року апеляційну скаргу на
рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний
господарський суд невірно застосував ст.ст. 94, 97 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування
Донецьким апеляційним господарським судом норм процесуального
права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги визначено частиною
другою ст. 94 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема встановлено, що
до апеляційної скарги додаються докази сплати державного мита.
Згідно зі ст. 46 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
державне мито
сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в
порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Розмір ставок державного мита та порядок його сплати,
встановлений Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне
мито” ( 7-93 ) (7-93)
.
Згідно з п. п. “г” п. 2 ст. 3 зазначеного Декрету ( 7-93 ) (7-93)
встановлено розмір ставки державного мита із апеляційних та
касаційних скарг на рішення та постанови-50 відсотків ставки, що
підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій
інстанції, а із спорів майнового характеру-50 відсотків ставки,
обчисленої, виходячи з оспорюваної угоди.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Шахтпромсервіс”
звернулося у господарський суд Донецької області з позовом про
визнання недійсним договору оренди б/н від 01.11.2001 року. Тому
при зверненні з позовом ТОВ “Шахтпромсервіс” сплатило державне
мито за ставкою, встановленою для позовних вимог немайнового
характеру.
За таких обставин при зверненні з апеляційною скаргою на рішення
суду першої інстанції ТОВ “Шахтпромсервіс” правомірно сплатило
державне мито у розмірі 42,50 грн.(належним доказом сплати
державного мита є квитанція філії Держощадбанку № 201 від
11.03.2005 року про сплату 42,50 грн. державного мита готівкою),
що відповідає вимогам закону щодо розміру сплати державного мита
із апеляційних скарг (50 відсотків ставки, сплаченої ним при
поданні позову для розгляду спору в першій інстанції).
Враховуючи наведене, висновок Донецького апеляційного
господарського суду що додана до апеляційної скарги квитанція №
201 від 11.03.2005 року не може бути доказом сплати державного
мита є помилковим, а тому оскаржувана ухвала підлягає
скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Шахтпромсервіс” на ухвалу Донецького
апеляційного господарського суду від 24.03.05 р. у справі №
12/585в задовольнити.
2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від
24.03.05 р. у справі № 12/585в скасувати, справу передати до
Донецького апеляційного господарського суду для здійснення
апеляційного провадження по ухвалі господарського суду Донецької
області від 21.09.2004 року.
Головуючий Плахотнюк С.О.
С у д д я Панченко Н.П.
С у д д я Плюшко І.А.