ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2005 Справа N 6-31-22/269-03-7638
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової адміністрації в Одеський області та
Спеціалізованої державної податкової інспекцій у Приморському
районі міста Одеси
на постанову від 26.04.2005 року Одеського апеляційного
господарського суду
у справі N 6-31-22/269-03-7638 господарського суду Одеської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія
Джинс"
до
- Державної податкової інспекцій у Маліновському районі
міста Одеси
- Спеціалізованої державної податкової інспекцій у
Приморському районі міста Одеси
- Державної податкової адміністрації в Одеський області
- Приватного підприємства "Альянс Плюс"
про стягнення 554840 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія Джинс" до
господарського суду Одеської області був заявлений позов про
зобов'язання повернути майно, а саме - джинсові вироби у кількості
18435 одиниць на загальну суму 554840 грн.
Заявою від 18.03.04 р. позивач уточнив позовні вимоги і
просить суд стягнути з відповідачів вартість джинсових виробів, а
саме 554840 грн., на підставі статей 3, 48 пункт 1, 49, 50, 55
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, статей 2, 11, 19, 21,
22 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, статей 148, 161, 162, 469 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що належний йому товар у
кількості 18435 одиниць джинсових виробів на суму 554840 грн.
23.03.03 р. був вилучений працівниками податкової міліції
Обласного управляння, Маліновського та Приморського районів та до
теперішнього часу не повернений.
Рішенням від 02 квітня 2004 року господарського суду Одеської
області позовні вимоги задовольнив та стягнув з Державної
податкової адміністрації в Одеській області 554840 грн. Рішенням
також звільнені від відповідальності ДПІ у Маліновському районі
міста Одеси, СПДІ у Приморському районі міста Одеси та Приватне
підприємство "Альянс Плюс".
За апеляційними скаргами Спеціалізованої державної податкової
інспекцій у Приморському районі міста Одеси та Державної
податкової адміністрації в Одеській області Одеській апеляційний
господарський суд переглянувши рішення господарського суду
Одеської області залишив його без змін.
СПДІ у Приморському районі міста Одеси та Державна податкова
адміністрація в Одеській області подали до Вищого господарського
суду касаційні скарги на постанову Одеського апеляційного
господарського суду, в яких просили рішення та постанову по справі
скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні
позовних вимог, мотивуючи касаційні скарги доводами про порушення
судами норм матеріального та процесуального права.
Постановою Вищого господарського суду України від
26.10.2004 року рішення господарського суду Одеської області від
02.04.04 р. та постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 26.05.04 р. у справі N 22/268-03-7638 господарського суду
Одеської області скасовано.
Справу направлено на новий розгляд до господарського суду
Одеської області.
Скасовуючи судові рішення суд зазначив, що вирішуючи даний
спір суди насамперед, повинні були встановити власником чи
володільцем спірного майна є позивач, наявність саме шкоди,
зазначити конкретні дії, якими позивачу завдано шкоду, довести
неправомірність цих дій та причинний зв'язок між цими діями та
наслідками, а також надати належну оцінку доказам, наявним у
матеріалах справи та доводам сторін з цього приводу.
При новому розгляді ухвалою від 23.03.2005 року
господарського суду Одеської області провадження у справі було
припинено, з огляду на те, що матеріальна шкода позивачу заподіяна
фізичними особами-працівниками податкової міліції, за дії яких
відповідає податковий орган. З огляду на вказане, на думку суду,
рішення у справі у будь-якому випадку впливатиме на майнові та
інші права та обов'язки окремих працівників податкової міліції, а
господарський суд, розглядаючи спір, не має права робити висновки
щодо прав та обов'язків осіб, які не є учасниками господарського
процесу, за відсутності будь-якої можливості для залучення
вказаних фізичних осіб, оскільки згідно із ст.ст. 1, 21
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
фізичні особи, за виключенням СПД, не
можуть бути учасниками господарського процесу.
За апеляційною скаргою ТОВ "Глорія Джинс" поставною від
26.04.2005 року Одеського апеляційного господарського суду ухвалу
господарського суду Одеської області скасовано.
Мотивуючи постанову суд вказав, що Відповідно до частини 2
статті 25 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
при порушенні посадовою чи службовою особою податкової
міліції прав і законних інтересів громадянина відповідний орган
державної податкової служби зобов'язаний вжити заходів до
поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків,
на вимогу громадянина публічно вибачитися.
Згідно із частиною 3 статті 13 вказаного Закону ( 509-12 ) (509-12)
збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів
державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок
коштів державного бюджету.
Враховуючи наведені нормативно-правові акти, а також те, що
посадові особи, яких позивач вважає винними у незаконному
вилученні та неповерненні вантажу, виконували свої службові
обов'язки від імені державного органу України, висновок місцевого
господарського суду про необхідність залучення для розгляду даної
господарської справи по суті фізичних осіб у якості учасників
процесу є помилковим.
У тому випадку, якщо буде встановлено в діях посадових осіб
порушення приписів чинного законодавства, наслідком чого стало
нанесення збитків, доведена їх вина, а також причинний зв'язок між
завданою шкодою та діями посадових осіб органу ДПС, то
відповідальність повинна бути покладена саме на орган державної
влади, посадовими особами якого здійснені такі правопорушення.
Відшкодування спричинених незаконними діями посадових осіб органів
ДПС збитків відбувається за рахунок державного бюджету.
СПДІ у Приморському районі міста Одеси та Державна податкова
адміністрація в Одеській області подали до Вищого господарського
суду касаційні скарги на постанову Одеського апеляційного
господарського суду, в яких просять постанову по справі скасувати,
мотивуючи касаційні скарги доводами про порушення судами норм
процесуального права.
Скаржник вказує на те, що скасовуючи ухвалу першої інстанції
по цій справі та вимагаючи нового розгляду цієї справи по суті,
суд апеляційної інстанції фактично продовжує провадження у справі,
де визначаються права та обов'язки фізичних осіб, без залучення їх
до участі у такій справі й позбавляє цих фізичних осіб
гарантованого їм права на справедливий та відкритий судовий
розгляд у т.ч. гарантованого ним права на участь у цих справах для
захисту своїх прав. Наведене свідчить про порушення судом
апеляційної інстанції норм статті 6 Розділу I Конвенції про захист
прав і основних свобод людини (РИМ, 4.XI.1950)1 ( 995_004 ) (995_004)
,
статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Встановивши, що ця справа, не підлягає вирішенню у
господарських судах з наведених вище причин, суд апеляційної
інстанції не застосував статті 24 Цивільного процесуального
кодексу України ( 1501-06 ) (1501-06)
, глави 31-А Цивільного процесуального
кодексу України, та пункту 1 статті 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і не залишив в силі
ухвалу суду про припинення провадження, чим порушив ці норми
процесуального права.
Державна податкова адміністрація в Одеській області в
обґрунтування касаційної скарги посилається на статтю 12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та
зазначає, що у позовній заяві позивач просить признати дії ДПІ у
Маліновському районі міста Одеси та СПДІ у Приморському районі
міста Одеси, діями по незаконній конфіскації майна ТОВ "Глорія
Джинс" в зв'язку з чим, на думку заявника, ці вимоги позивача не
підлягають вирішенню в господарському суді.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутнього в
судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають
задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи предметом спору у
даній справі є стягнення з відповідачів вартості майна, яке вибуло
з володіння позивача за наступних обставин: 24.03.03 р.
автомобіль, на якому перевозились джинсові вироби на суму
554840 грн. працівником УПМ ДПА в Одеській області Фроловим І.М.
разом із працівниками податкової міліції ДПІ у Приморському районі
був затриманий і доставлений на склад Приватного підприємства
"Альянс-Плюс". Складське приміщення було опечатано Фроловим І.М.
згідно протоколу від 24.03.03 р.
25.03.03 р. працівниками податкової міліції ДПІ у
Приморському районі здійснена кількісна перевірка товару, під час
якої розбіжностей не виявлено, а також здійснений відбір зразків в
кількості 28 одиниць для проведення експертизи на предмет
встановлення країни виготовлення даного товару. Проте, порушень в
цій частині також не встановлено. Податкові органи не надали
доказів правомірності вилучення майна або його повернення.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, жодний державний орган не має права втручатись у
здійснення власником, а також особами, переліченими у пункті 5
статті 48 цього Закону, їх правомочностей щодо володіння,
користування й розпорядження своїм майном або встановлювати не
передбачені законодавчими актами України додаткові обов'язки чи
обмеження.
Державні органи несуть майнову відповідальність за шкоду,
заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником і
зазначеними особами правомочностей щодо володіння, користування й
розпорядження майном в обсязі, передбаченому пунктом 4 статті 48
цього Закону ( 697-12 ) (697-12)
.
Пунктом 4 статті 48 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
передбачено, що у разі прийняття Україною законодавчого акта, який
припиняє права власності, держава відшкодовує власникові заподіяні
збитки. Збитки відшкодовуються в повному обсязі відповідно до
реальної вартості майна на момент припинення права власності,
включаючи й не одержані доходи.
Пунктом 5 вказаної статті ( 697-12 ) (697-12)
передбачено, що
положення щодо захисту права власності поширюються також на особу,
яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного
господарського відання, оперативного управління, довічного
успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій
законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння
також від власника.
Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про
Державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, при порушенні
посадовою чи службовою особою податкової міліції прав і законних
інтересів громадянина відповідний орган державної податкової
служби зобов'язаний вжити заходів до поновлення цих прав,
відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина
публічно вибачитися.
Згідно із частиною 3 статті 13 вказаного Закону ( 509-12 ) (509-12)
,
збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів
державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок
коштів державного бюджету.
Згідно статті 14 Закону України "Про державну податкову
службу" ( 509-12 ) (509-12)
рішення, дії або бездіяльність органів
державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути
оскаржені у встановленому законом порядку.
Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд дійшов
правильного висновку, що ухвала господарського суду Одеської
області від 23.03.2005 року, якою на підставі пункту 1 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
припинено провадження у справі, прийнята з порушенням норм
матеріального та процесуального права.
Відповідно статті 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що містяться у постанові
касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції
під час судового розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи постановою Вищого
господарського суду України від 26.10.2004 року рішення
господарського суду Одеської області від 02.04.04 р. та постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.04 р. у даній
справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до
господарського суду Одеської області.
В постанові зазначено, що для вирішення спору по суті
необхідно встановити власником чи володільцем спірного майна є
позивач, наявність саме шкоди, зазначити конкретні дії, якими
позивачу завдано шкоду, довести неправомірність цих дій та
причинний зв'язок між цими діями та наслідками, а також надати
належну оцінку доказам, наявним у матеріалах справи та доводам
сторін з цього приводу, що господарським судом Одеської області не
виконано.
За таких обставин, твердження заявників про порушення і
неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим
підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції
колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 26.04.2005 року Одеського апеляційного
господарського суду у справі N 6-31-22/269-03-7638 господарського
суду Одеської області залишити без змін, а касаційні скарги
Державної податкової адміністрації в Одеській області та
Спеціалізованої державної податкової інспекцій у Приморському
районі міста Одеси - без задоволення.