ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 07.04.2005                                      Справа N 138/7-04

         (ухвалою Судової палати у господарських справах

              Верховного Суду України від 16.06.2005

         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     головуючого - Дерепи В.І.

     суддів: Стратієнко Л.В., Чабана В.В. (доповідач)

     у відкритому судовому засіданні за участю  представників  ВАТ
"Білоцерківський елеватор" - не з'явився

     ТОВ "Агрофірма "Малолисовецька" - Мочинський А.Р.

     розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Агрофірма "Малолисовецька"
     на постанову     Київського     міжобласного     апеляційного
господарського суду від 09.12.2004 р.

     у справі N 138/7-04 господарського суду Київської області

     за позовом       Відкритого      акціонерного      товариства

"Білоцерківський елеватор"

     до Товариства   з   обмеженою   відповідальністю   "Агрофірма
"Малолисовецька"

     про   стягнення 58 173,52 грн.

     Рішенням господарського   суду   Київської   області   (суддя
Бабенко К.А.) від  01.07.2004  р.  позов  Відкритого  акціонерного
товариства "Білоцерківський елеватор" задоволено в повному обсязі.

     Київський міжобласний  апеляційний  господарський  суд (судді
Конюшко  К.В.,  Лобань  О.І.,  Яковлєв  М.Л.)  переглянув  рішення
місцевого  суду  і  постановою від 09.12.2004 р.  залишив його без
змін,  а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агрофірма "Малолисовецька" без задоволення.

     Товариство з     обмеженою     відповідальністю    "Агрофірма
"Малолисовецька",  не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями,
подало  касаційну  скаргу  в якій просить їх скасувати та прийняти
нове рішення про відмову у задоволенні позову.

     За твердженням  скаржника,  судом   першої   та   апеляційної
інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, що
і призвело до прийняття помилкових рішення та постанови.

     Перевіривши матеріали   справи,    заслухавши    представника
відповідача, Вищий господарський суд України В С Т А Н О В И В:

     Відкрите акціонерне  товариство  "Білоцерківський   елеватор"
звернулось  до  господарського суду Київської області з позовом до
Товариства     з     обмеженою     відповідальністю     "Агрофірма
"Малолисовецька" про стягнення 58 173,52 грн. боргу.

     Підставою звернення позивача до суду являлась несплата з боку
відповідача послуг  по  зберіганню  зерна  кукурудзи  в  кількості
457 424 тонни.

     Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог,  посилається на
відсутність  укладеного  між  сторонами  договору   зберігання   у
письмовій  формі,  як  того  вимагає стаття 26 Закону України "Про
зерно та ринок зерна в Україні" ( 37-15 ) (37-15)
        , в зв'язку з чим, як він
вважає,  у нього немає підстав сплачувати вартість послуг, наданих
позивачем.

     Приймаючи рішення у справі,  апеляційний  господарський  суд,
дослідивши  подані  у  справі  докази  та заслухавши представників
сторін,  встановив,  що відповідач передавши за  накладними  зерно
кукурудзи,  а  позивач прийнявши його,  уклали договір зберігання,
виходячи з вимог ч.ч.  2,  3 ст.  154 ЦК УРСР ( 1540-06  ) (1540-06)
        ,  ч.  3
ст. 26  Закону  України  "Про  зерно  та  ринок  зерна  в Україні"
( 37-15 ) (37-15)
         та ч.  3 п.  1 ст. 937 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        . Позивач, в
свою  чергу,  належним  чином  виконуючи  покладені  на нього,  як
зберігача,  зобов'язання вживав усіх необхідних заходів  для  його
зберігання, зокрема провів заходи по прийманню, сушінню, очищенню,
переоформленню  зерна,  пониження  вологості  на  25,41%,   вмісту
сміттєвих домішок на 12,87%,  в зв'язку з чим поніс збитки на суму
58 173,52 грн.  Враховуючи відсутність встановленого між сторонами
конкретного   строку   розрахунків,   позивач   шляхом  надсилання
відповідачу вимоги про  оплату,  діяв  в  порядку  ч.  2  ст.  530
ЦК України.  Оскільки,  заборгованість  відповідачем  не погашена,
судом  першої  інстанції  було  прийнято  рішення  про   стягнення
грошових коштів у примусовому порядку.

     Вказані висновки     апеляційного     господарського     суду
відповідають вимогам чинного законодавства та  матеріалам  справи,
тому  колегія Вищого господарського суду України не вбачає підстав
для задоволення касаційної скарги.

     Враховуючи викладене,   керуючись   ст.ст.   111-5,    111-7,
111-9 -  111-12  ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський суд
України, П О С Т А Н О В И В:

     Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду  від  09.12.2004  р.  у справі N 138/7-04 господарського суду
Київської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства
з  обмеженою  відповідальністю  "Агрофірма  "Малолисовецька" - без

задоволення.