ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2005 Справа N 258/16-2003
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 22.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги Тетіївської міжрайонної державної податкової
інспекції Київської області
на постанову від 30.03.2005 року Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
у справі N 258/16-2003
господарського суду Київської області
за позовом Науково-виробничої корпорації "Агро-Центр"
до Тетіївської МДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
27.02.2003 року N 0000862331/2
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Київської області [...] від
22.12.2004 року по справі N 258/16-2003 позов задоволено; визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення від 11.07.2003 року за
N 0000862331/3 про донарахування податку на додану вартість і
застосування фінансових санкцій в сумі 286 662,00 грн.; стягнуто з
відповідача на користь позивача 85 грн. держмита, 118 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та
2 750,00 грн. за проведення судової експертизи.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду [...] від 30.03.2005 року рішення
Господарського суду Київської області від 22.12.2004 року в справі
за N 258/16-2003 змінено; резолютивну частину рішення викладено в
наступній редакції: позов задоволено частково; визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення N 0000862331/3 від 11.07.2003 року
в частині визначення Науково-виробничій корпорації "Агро-Центр"
податкового зобов'язання зі сплати ПДВ в розмірі 220 174,00 грн.
та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі
65 808,00 грн.; в решті позову відмовлено; стягнуто з відповідача
на користь позивача 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита,
59,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу та 1375,00 грн. витрат по проведенню судово-бухгалтерської
експертизи.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
30.03.2005 року по справі N 258/16-2003 в частині визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення N 0000862331/3 від
11.07.2003 року в частині визначення науково-виробничій корпорації
"Агро-Центр" податкового зобов'язання зі сплати ПДВ в розмірі 220
174,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в
розмірі 65 808,00 грн. та прийняти нове рішення про задоволення
позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та
права, а саме: пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7,
пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 17.1.1
п. 17.1 ст. 17, пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17, пп. 17.1.3 п. 17.1
ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує
викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників
відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Тетіївською міжобласною державною податковою інспекцією з
19.11.2002 року по 21.11.2002 року було проведено зустрічну
перевірку Науково-виробничої корпорації "Агро-Центр" з питань
взаємовідносин підприємства з Відкритим акціонерним товариством
"Кашперівський цукрозавод" за період червень-вересень 2002 року.
Під час проведення вказаної перевірки, податковим органом
було встановлено, що позивачем за податкові періоди
червень-вересень 2002 року не подавались до контролюючого органу
податкові декларації з податку на додану вартість та в порушення
вимог Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не відносились до податкових зобов'язань суми з
продажу товарів (робіт, послуг).
За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом було
складено акт від 22.11.2002 року за N 302, копія якого знаходиться
в матеріалах справи.
На підставі вищевказаного акту перевірки Тетіївською
міжрайонною державною податковою інспекцією було прийнято
податкове повідомлення-рішення за N 0000862331/0 від
22.11.2002 року, яким відповідно до вимог пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закону 2181-III), пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
було
донараховано Науково-виробничій корпорації "Агро-Центр" суму
податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі
220 174 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові
санкції) в розмірі 32 903 грн.
Податкове повідомлення-рішення відповідача було оскаржено до
Тетіївської МДПІ, відповідно до вимог п. 5.2 ст. 5 Закону 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Також, позивач звернувся з скаргою до ДПА у Київській
області, за результатами розгляду якої було скасовано податкове
повідомлення-рішення Тетіївської МДПІ за N 0000862331/0 від
22.11.2002 року в частині застосування штрафних (фінансових)
санкцій в розмірі 32 903,00 грн., проте, застосовано штрафні
санкції до платника податків за неподання декларацій з ПДВ за
червень-вересень 2002 року в розмірі 680,00 грн. та штрафні
санкції по ПДВ в розмірі 65 808,00 грн., що підтверджується
рішенням ДПА у Київській області за N 1436/10/25-59/167 від
20.02.2003 року про результати розгляду скарги.
На підставі вищезазначеного, Тетіївською МДПІ було прийнято
податкове повідомлення-рішення за N 0000862331/2 від 27.02.2003
року, яким було визначено науково-виробничій корпорації
"Агро-Центр" суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість в розмірі 220 174,00 грн. та застосовано до позивача
штрафні (фінансові) санкції на підставі пп. 17.1.1 та пп. 17.1.2
п. 17.1 ст. 17 Закону 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
в розмірі
66 488,00 грн.
Державна податкова адміністрація України, за результатами
розгляду скарги позивача, залишила без змін зазначене податкове
повідомлення-рішення Тетіївської МДПІ, а також рішення Державної
податкової адміністрації в Київській області прийнятого за
результатами розгляду повторної скарги платника податків.
Після чого, Тетіївською МДПІ було прийнято податкове
повідомлення-рішення за N 0000862331/3 від 11.07.2003 року про
визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану
вартість в розмірі 220 174,00 грн. та застосування штрафних
(фінансових) санкцій в розмірі 66 488,00 грн., яке є предметом
спору в даній справі, оскільки інші в силу положень пп. "б"
пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, є
відкликаними.
Судами встановлено, що Науково-виробнича корпорація
"Агро-Центр" с. Кашперівка Тетіївського району є виробником
сільськогосподарської продукції та платником фіксованого
сільськогосподарського податку.
Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на
додану вартість" від 03.04.1997 року N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(з подальшими змінами та доповненнями) визначено, що об'єктом
оподаткування є операції платників податку з продажу товарів
(робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції
з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та
операції з передачі права власності на об'єкти застави
позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської
заборгованості заставодавця.
Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначено, що суми податку, що підлягають сплаті до
бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Сплата податку проводиться не пізніше двадцятого числа
місяця, що настає за звітним періодом.
Згідно п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до 1 січня 2004 року зупинено дію
пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в
частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій
з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи
продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких
умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком
операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою
вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками
незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в
яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції
власного виробництва та продуктів її переробки за попередній
звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків
загальної суми валового доходу підприємства.
Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників
різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції
в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році
визначається за даними звітного періоду.
Зазначені кошти залишаються в розпорядженні
сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на
придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.
У разі нецільового використання акумульованих коштів вони
стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.
Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається
Кабінетом Міністрів України. (Статтю 11 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
доповнено
пунктом 11.29 згідно із Законом N 1874-III ( 1874-14 ) (1874-14)
від
13.07.2000 року).
Дію пункту 11.29 статті 11 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
продовжено до
01.01.2005 року згідно із Законом N 1352-IV ( 1352-15 ) (1352-15)
від
28.11.2003 року.
Позивач зареєстрований Тетіївською районною державною
адміністрацією 19.12.2001 року, а тому є новоствореним
сільськогосподарським товаровиробником у розумінні п. 11.29 ст. 11
названого Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Висновком судово-бухгалтерської експертизи за N 2964/2965 від
14.09.2004 року, який знаходиться в матеріалах справи
підтверджується, що сума коштів одержана підприємством від продажу
сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів
її переробки за 2002 рік становить більше 50% валового доходу
науково-виробничої корпорації "Агро-Центр".
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що попередні
судові інстанції дійшли вірного висновку про безпідставність та
необґрунтованість визначення сільськогосподарському
товаровиробнику податкового зобов'язання зі сплати податку на
додану вартість за період червень-вересень 2002 року в розмірі
220 174,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій по
ПДВ на підставі пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
в розмірі 65 808,00 грн.
Що стосується решти суми застосованих контролюючим органом до
платника податків штрафних фінансових санкцій на підставі
пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
в розмірі
680,00 грн., апеляційний суд правомірно змінив рішення місцевого
господарського суду та відмовив в цій частині позовних вимог, з
огляду на таке.
Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що у строки, передбачені
законом для відповідного податкового періоду, платник податку
подає органу державної податкової служби за місцем свого
знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у
цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.
Отже є вірним висновок апеляційного суду про те, що
Науково-виробнича корпорація "Агро-Центр" маючи право до
01.01.2005 року застосовувати спеціальний режим оподаткування,
передбачений п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, повинна була відповідно до чинного
законодавства звітуватися до податкової інспекції та подавати
податкові декларації з податку на додану вартість.
Законом 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, зокрема, ст. 17 визначено
розміри та підстави накладання контролюючим органом на платників
податків за порушення податкового законодавства штрафних
(фінансових) санкцій.
Відповідно до пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, платник податків, що не подає податкову декларацію у
строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке
неподання або її затримку.
Враховуючи вищенаведену норму Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
,
контролюючим органом, як вбачається з пояснення Тетіївської
міжобласної державної податкової інспекції щодо підстав
нарахування штрафних (фінансових) санкцій за N 3015 від
21.12.2004 року, яке знаходяться в матеріалах справи
(т.2 а.с.185), за порушення вимог пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17
Закону 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
платнику податків обґрунтовано було
нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 680,00 грн. за
неподання податкових декларацій з ПДВ за податкові періоди
червень - вересень 2002 року.
Колегія суддів вважає таким, що не їрунтується на приписах
законодавства України, довід касаційної скарги про те, що позивач
втратив право на спеціальний режим оподаткування, передбачений
п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, виключно з підстав невчасного подання документів
податкової звітності (т.2 а.с.106-163), доказів щодо непогодження
з якими з підстав їх неправильного заповнення з боку позивача
матеріали справи не містять. Крім того, представник відповідача в
судовому засіданні суду касаційної інстанції пояснив, що уточнені
загальні та сільськогосподарські декларації складені без порушення
вимог чинного законодавства України, в тому числі і щодо змісту
заповнення колонок.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства
в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Київського міжобласного апеляційного господарського
суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Тетіївської МДПІ від 25.04.2005 р. N 1704 на
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 30.03.2005 року у справі N 258/16-2003 залишити без змін, а
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 30.03.2005 року у справі N 258/16-2003 - без змін.