ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2005 Справа N 32/383
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя - Першиков Є.В.
судді: Савенко Г.В., Ходаківська І.П.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва
на постанову від 23.11.2004 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 32/383 господарського суду м. Києва
за позовом Центральної спілки споживчих товариств України
до Державної податкової інспекції у Печерському районі
м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача - Федоров Д.А., за довіреністю
відповідача - Згоннік А.Л., за довіреністю
Басалаєва А.В., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.09.2004 р., яке
залишене постановою від 23.11.2004 р. Київського апеляційного
господарського суду, позов задоволене повністю. Визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва N 243/26-062/0 від 14.06.2004 р.
Стягнуто з Державної податкової інспекції у Печерському районі
м. Києва на користь Центральної спілки споживчих товариств України
85,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову від 23.11.2004 р.
Київського апеляційного господарського суду та рішення
Господарського суду м. Києва від 09.09.2004 р., і прийняти нове
рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Акту перевірки
від 09.06.2004 р. N 79/26-10/00012635 "Про результати позапланової
документальної перевірки правильності нарахування та своєчасності
сплати до бюджету податку на прибуток Центральною спілкою
споживчих товариств України за IV квартал 2002 року" прийнято
податкове повідомлення-рішення N 243/26-062/0 від 14.06.2004 р.
ДПІ у Печерському районі м. Києва, яким позивачу - Центральній
спілці споживчих товариств України (Укоопспілці) згідно з
п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами державними
цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
на
підставі акту документальної перевірки N 79/26-10/00012635 від
09.06.2004 р. та відповідно до ст. 5, п.п. 7.6 ст. 7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 283/97-ВР
( 283/97-ВР, 334/94-ВР ) (283/97-ВР, 334/94-ВР)
від 03.04.1997 р. (зі змінами та
доповненнями) визначено суму податкового зобов'язання за платежем:
податок на прибуток у розмірі 5 265 000,00 грн., в т.ч.
2 632 500,00 грн. - основний платіж та 2 632 500.00 грн. - штрафні
санкції.
Актом перевірки, визначено, що за результатами перевірки
правильності нарахування та своєчасності сплати позивачем до
бюджету податку на прибуток за IV квартал 2002 р. позивачем
завищено валові витрати на суму 8 775 000,00 грн. вартості активів
підприємства Укоопспілки "Одеська експортно-імпортна контора" та
вартості частки в статутному фонді КП "Уманський консервний завод"
(59%), отриманих без компенсації їх вартості, що призвело до
заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток
за IV квартал 2002 р. на 2 632 520,00 грн.
В акті перевірки зазначено, що позивачем не здійснено витрат
на придбання активів підприємства Укоопспілки "Одеська
експортно-імпортна контора" та вартості частки в розмірі в
статутному фонді КП "Уманський консервний завод" (59%), які
отримані позивачем безоплатно від Центроспілки СРСР в 1991 р. на
підставі постанови Правління Укоопспілки від 05.12.1991 р. N 186
"Про приймання підприємств Центроспілки, розташованих на території
України, у власність Укоопспілки".
Враховуючи викладене відповідачем зроблено висновок про
порушення позивачем вимог ст. 5, п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Як встановлено судами, після розпаду СРСР відбулася
реорганізація та перепідпорядкування підприємств, які раніше були
підвідомчі центральним відомствам СРСР, внаслідок чого в
підпорядкування позивача в порядку правонаступництва перейшли
підприємства господарства Центроспілки СРСР, які були розташовані
на території України.
На підставі постанови Правління Укоопспілки від 05.12.1991 р.
N 186 "Про приймання підприємств Центроспілки, розташованих на
території України у власність Укоопспілки" та постанови Правління
Укоопспілки від 27.08.1992 р. N 171 від Центроспілки СРСР до
Укоопспілки перейшли всі права та обов'язки по відношенню до
Одеської експортно-імпортної контори.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з довідки
Центральної спілки споживчих товариств України від 12.08.2004 р.
N 276, формування коштів Централізованого фонду Центроспілки СРСР
здійснювалось, зокрема, за рахунок внесків позивача, які
сплачувалися з чистого прибутку підприємства.
Кошти Централізованого фонду Центроспілки УРСР спрямовувалися
на капітальне будівництво, створення та фінансування підприємств
Центроспілки, в т.ч. Одеської експортно-імпортної контори.
Таким чином, набуття позивачем активів Одеської
експортно-імпортної контори відбулося внаслідок правонаступництва
прав та обов'язків Центроспілки СРСР. При цьому, вартість активів,
які перейшли від Центроспілки СРСР до Укоопспілки, були створені
за рахунок коштів, зокрема, і Укоопспілки.
Відповідно до постанови Правління Укоопспілки від
23.11.2001 р. N 279 створено Підприємство Укоопспілки "Одеська
експортно-імпортна контора" шляхом передачі йому основних засобів
та усіх зобов'язань і майнових прав колишнього спільного
підприємства "Одеська експортно-імпортна контора", визначених
станом на 31.10.2001 р.
Отже, попередніми судовими інстанціями зроблено вірний
висновок про те, що набуття позивачем у власність активів, які у
подальшому увійшли до складу майнового комплексу підприємства
Укоопспілки "Одеська експортно-імпортна контора", було здійснено
внаслідок правонаступництва позивачем сукупних валових активів
Центроспілки колишнього СРСР, які формувалися за рахунок коштів
(внесків) позивача.
Також, судами встановлено, що активи Уманського
експериментального консервного заводу набуті позивачем на підставі
постанови Правління Української спілки споживчих товариств від
15.01.1986 р. "Про передачу Уманського експериментального
консервного заводу в підпорядкування правління Укоопспілки".
Відповідно до п. 4 цієї постанови позивачем була виплачена
вартість активів Уманського експериментального консервного заводу
Черкаської обласної споживчої спілки на момент передачі.
КП "Уманський консервний завод" відповідно до установчого
договору від 31.03.2000 р., статуту від 30.03.2000 р. та свідоцтва
про державну реєстрацію створено позивачем та ПП "Сєв" шляхом
внесення майна, майнових прав та грошових коштів.
Відповідно до п. 7 ст. 34 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
(який був чинним на момент створення КП
"Уманський консервний завод") при перетворенні одного підприємства
в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові
права і обов'язки колишнього підприємства. Тобто, новостворене
підприємство стає правонаступником прав реорганізованого
підприємства, а не отримує активи без компенсації їх вартості.
Наведене свідчить про те, що висновки відповідача про те, що
активи підприємства Укоопспілки "Одеська експортно-імпортна
контора" та частки у статутному фонді КП "Уманський консервний
завод" набуті позивачем без компенсації їх вартості, не
відповідають фактичним обставинам справи.
Як встановлено судами, у грудні 2002 року позивачем були
продані активи підприємства Укоопспілки "Одеська
експортно-імпортна контора" та частка у статутному фонді КП
"Уманський консервний завод".
При цьому, виручка від продажу віднесена позивачем до
валового доходу за IV квартал 2002 р., а вартість цих активів, які
становлять собою майнові та немайнові права та обов'язки
підприємства Укоопспілки "Одеська експортно-імпортна контора" та
частки у статутному фонді КП "Уманський консервний завод" до
валових витрат за вказаний звітний період.
Згідно із п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до корпоративних прав
відносяться право власності на статутний фонд юридичної особи або
його частку (пай), включаючи права на управління, отримання
відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів
у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства,
незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі
господарського товариства, підприємства, заснованого на власності
однієї юридичної або фізичної особи, або в інших
організаційно-правових формах.
Згідно із ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
об'єктом оподаткування є прибуток, який
визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу
звітного періоду на суму валових витрат та амортизаційних
відрахувань.
Пунктом 7.6. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачений особливий порядок
оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами.
Відповідно до п.п. 7.6.5 п. 7.6. ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" норми п. 7.6 поширюються також
на визначення збитків або прибутків, отриманих платником податку
від операцій з корпоративними правами, що виражені в інших, ніж
цінні папери, формах.
Відповідно до п.п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
під терміном
"доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману
платником податку від продажу, обміну або інших способів
відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість
будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які
передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном
або відчуженням. До складу доходів включається також сума
будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у
зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.
Таким чином, відповідно до п.п. 7.6.1 та 7.6.5 п. 7.6 ст. 7
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
перевищення доходів від продажу корпоративних прав
над витратами на придбання таких прав включається до валового
доходу платника податку.
Відповідно до п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
під терміном
"витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену
платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як
компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума
будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким
придбанням.
Враховуючи вищевикладене, апеляційним судом зроблено вірний
висновок, що віднесення вартості активів підприємства Укоопспілки
"Одеська експортно-імпортна контора" та частки у статутному фонді
КП "Уманський консервний завод" до складу валових витрат
відповідає положенням п. 7.6. ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Оскільки судами визнано відсутність факту порушення позивачем
податкового зобов'язання, застосування до нього штрафних санкцій є
необґрунтованим.
Визначення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням
N 243/26-062/0 від 14.06.2004 р. податкового зобов'язання в
частині застосування штрафних (фінансових) санкції в розмірі
2 632 500,00 грн. також не відповідає вимогам законодавства з
огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
штраф
визначається у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми
податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів,
установлених для такого податку, але не більше 50% такої суми та
не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно
за весь строк недоплати, незалежно від кількості періодів, що
минули.
Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Печерському районі
м. Києва N 243/26-062/0 від 14.06.2004 р. податкове зобов'язання
позивача в частині застосування штрафних (фінансових) санкції
визначено в сумі 2 632 500,00 грн., що дорівнює 100% суми
заниженого податкового зобов'язання та у 2-а рази перевищує
граничний розмір штрафу, передбачений п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення N 243/26-062/0
від 14.06.2004 р. прийняте Державною податковою інспекцією у
Печерському районі м. Києва із порушенням вимог ст.ст. 2, 4, 6
та 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що постанова
апеляційного суду відповідає чинному законодавству, фактичним
обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування або
зміни не вбачається.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову від 23.11.2004 р. Київського апеляційного
господарського суду у справі N 32/383 господарського суду м. Києва
залишити без змін.