ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2005 Справа N 17/31
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В., суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової
інспекції на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 11 серпня 2004 року у справі N 17/31 за
позовом Житлово-комунальне підприємство смт Дніпровське
Верхньодніпровського району до Верхньодніпровської об'єднаної
державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень Верхньодніпровської ОДПІ від 03.12.2003
N 826/260 та N 827, в судовому засіданні взяли участь представники
сторін: від позивача - Дербічова І.А., дов. від 12.01.2005 N 65б,
Підгорна Л.Б., дов. від 04.01.2005 N 44а, від відповідача -
Бондаренко Р.М., дов. від 14.03.2005 N 2193/9/10/10-19,
Решетнік О.Ю., дов. від 06.01.2005 N 185/9/10/10-19.
В судовому засідання оголошувалась перерва з 17.03.2005 до
07.04.2005.
Житлово-комунальним підприємством смт Дніпровське
Верхньодніпровського району в грудні 2003 р. заявлений позов про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Верхньодніпровської ОДПІ від 03.12.2003 N 826/260, яким позивачеві
донараховано 149259,49 грн. податку на додану вартість та
74629,75 грн. штрафних санкцій за несплату донарахованої суми
податку на додану вартість; повідомлення-рішення N 827, яким
донараховано 39657,08 грн. зі збору за спеціальне використання
водних ресурсів та застосовано штрафні санкції в розмірі
4872,83 грн. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку
позивача порушень приписів пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, з огляду на те, що
підприємство не мало правових підстав для корегування податкового
обліку без проведення попереднього корегування продавцем товарів -
ВАТ "Дніпровський крохмало-патоковий комбінат". Водночас позивач
зазначав, що підприємство не є платником збору за спеціальне
використання водних ресурсів, тому що не здійснює спеціального
водокористування.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
27 квітня 2004 р., ухваленим суддею Стрелець Т.Г., задоволені
позовні вимоги про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень Верхньодніпровської ОДПІ від 03.12.2003
N 826/260 та N 827. Рішення суду вмотивоване приписами пункту 4.5
статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з тих підстав, що самостійне корегування податкового
обліку позивачем неможливе без проведення попереднього корегування
продавцем товарів - ВАТ "Дніпровський крохмало-патоковий
комбінат". Господарський суд дійшов висновку про відсутність
підстав у податкової служби для утримання з позивача збору за
спеціальне використання водних ресурсів та нарахування йому
штрафних (фінансових) санкцій.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі
головуючого Швеця В.В. та суддів Тищик І.В., Голяшкіна О.В.
постановою від 11 серпня 2004 року залишив перевірене рішення
господарського суду Дніпропетровської області без змін з тих же
підстав, а апеляційну скаргу Верхньодніпровської ОДПІ - без
задоволення.
Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція
вважає, що судові акти у справі прийняті з порушенням
матеріального права. Просить Вищий господарський суд України
здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку,
скасувати рішення і постанову у справі, відмовити позивачеві у
задоволенні його позовних вимог. Касаційна скарга обґрунтована
помилковим застосуванням судом приписів пункту 4.5 статті 4,
пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. При цьому податкова служба зауважує на
тому, що виконання одним платником податків своїх зобов'язань
перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених
зобов'язань іншим платником податків. Заявник вважає, що судом
невірно застосовані приписи Закону України "Про питну воду та
питне водопостачання" ( 2918-14 ) (2918-14)
, пункту 3.1 Інструкції про
порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання
водних ресурсів та збору за користування водами для потреб
гідроенергетики і водного транспорту ( z0711-99 ) (z0711-99)
, зареєстрованої
в Міністерстві юстиції України 19.10.99 р. N 711/4004, а тому
вважає хибним висновок суду про відсутність підстав для утримання
з позивача збору за спеціальне використання водних ресурсів,
оскільки позивач повинен мати відповідний дозвіл на спеціальне
водокористування або договір на поставку води. З посиланням на
приписи статті 31 Закону України "Про питну воду та питне
водопостачання" зазначає, що вид використання водних ресурсів
позивачем не входить до переліку водних ресурсів, що не підлягають
лімітуванню, а тому донарахування позивачеві збору за спеціальне
використання водних ресурсів вважає правомірним.
Від Житлово-комунального підприємства смт Дніпровське
Верхньодніпровського району отримано відзив на касаційну скаргу, в
якому позивач просить залишити без змін судові акти у справі.
Переглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В., пояснення представників сторін, перевіривши
повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки Дніпропетровським апеляційним господарським судом, Вищий
господарський суд України відзначає наступне.
Судами першої і апеляційної інстанції встановлено та
підтверджено матеріалами справи, що Верхньодніпровською об'єднаною
Державною податковою інспекцією були прийняті податкові
повідомлення-рішення від 03.12.2003 року N 826/260 про
донарахування 149259,49 грн. податку на додану вартість та
74629,75 грн. штрафних санкцій за не сплату донарахованої суми
цього податку; N 827 про донарахування 39657,08 грн. зі збору за
спеціальне використання водних ресурсів та 4872,83 грн. штрафних
санкцій. Підставою для прийняття спірних податкових
повідомлень-рішень став акт перевірки від 30.10.2003 N 135/7/26/20
за період з 01.01.2002 року до 01.07.2003 року. Перевіркою
зазначено про заниження підприємством податку на додану вартість
на суму 149259,49 грн., збору за спеціальне використання водних
ресурсів на суму 39657,08 грн. Судами попередніх інстанцій
встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з
01.01.98 до 01.05.99 Відкрите акціонерне товариство "Дніпровський
КПК" здійснювало продаж паливно-енергетичних ресурсів та надавало
послуги з приймання каналізаційних стоків Житлово-комунального
підприємства смт Дніпровське, за які останнім плата не
проводилась. Станом на 01.05.99 заборгованість ЖКП смт Дніпровське
перед ВАТ "Дніпровський КПК" складала 782520 грн., в тому числі
податок на додану вартість 130420 грн. Відповідно до акта звірки
дебіторської заборгованості від 10.04.2002 року сторони погодились
з вказаною сумою заборгованості і прийшли до висновку списати з
балансів ВАТ "Дніпровський КПК" та Житлово-комунального
підприємства смт Дніпровське дебіторську заборгованість з
простроченим строком позовної давності в сумі 782520 грн.
Визначення терміну безнадійна заборгованість надане в пункті 1.25
статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, згідно з яким безнадійна заборгованість - це
зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк
позовної давності. Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли
після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна
суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи
перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права
власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням
боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством
України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою,
перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому
продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно
нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму
податкового зобов'язання на таку ж суму в період, упродовж якого
була зменшена сума компенсації продавцю. У зворотному порядку
відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні
суми компенсації продавцю. Оскільки факт непроведення коригування
податкового обліку продавцем товарів - ВАТ "Дніпровський
крохмало-патоковий комбінат" встановлений судами, то твердження
податкової інспекції про правомірність донарахування сум податку
на додану вартість є необґрунтованим.
Судами попередніх інстанцій також встановлено та підтверджено
матеріалами справи, що 01.06.2000 між Житлово-комунальним
підприємством смт Дніпровське та ВАТ "Дніпровський КПК" укладено
договір N 5 на поставку води з мереж ВАТ "Дніпровський КПК", з
додатковою угодою про продовження терміну його дії до
31.12.2004 року. Відповідно до Закону України "Про питну воду та
питне водопостачання" ( 2918-14 ) (2918-14)
від 10.01.2002 збір за
використання води для задоволення питних, фізіологічних,
санітарно-гігієнічних, побутових потреб населення, а також потреб
зовнішнього упорядкування територій міст та інших населених
пунктів з підприємств питного водопостачання не справляється.
Приписами пункту 16 Порядку справляння збору за спеціальне
використання водних ресурсів та збору за користування водами для
потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року
N 1494 ( 1494-99-п ) (1494-99-п)
, збір за використання водних ресурсів не
справляється за воду, що використовується для задоволення питних і
санітарно-гігієнічних потреб населення. Згідно з приписами
пункту 4.5 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за
спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування
водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту,
затвердженої спільним наказом Міністерства фінансів України,
ДПА України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони
навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України
N 231/539/118/219 ( z0711-99 ) (z0711-99)
від 01.10.99 року, при використанні
водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб
об'єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального
господарства за винятком обсягу води, переданої населенню,
підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних
служб збори до бюджетів вносять за всю фактично використану воду з
урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.
Частиною першою пункту 4.8 названої Інструкції встановлено перелік
видів використання води, за який не справляється збір за
використання водних ресурсів, зокрема збір за використання водних
ресурсів не справляється за воду, що використовується для
задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, в
тому числі для задоволення виключно власних питних і
санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій
незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів
підприємницької діяльності. Господарськими судами встановлений
факт використання позивачем питної води для задоволення питних,
фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових потреб населення
та власних потреб. Окрім того, позивач не має власних водозабірних
споруд, а воду отримує з водозабірних споруд первинних
водокористувачів на підставі договору і тому не може вважатись
первинним водокористувачем. Наведеним спростовується довід
касаційної скарги податкової інспекції про наявність підстав для
утримання з позивача збору за спеціальне використання водних
ресурсів.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції. До юрисдикції касаційної інстанції не
відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин
відхилених господарським судом при розгляді спору.
З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для
висновку про законність оскаржених податкових повідомлень-рішень.
За таких встановлених обставин справи переглянуті рішення і
постанова у справі відповідають приписам чинного законодавства, а
доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
27.04.2004 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 11.08.2004 року у справі N 17/31 залишити
без змін.
Касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної
податкової інспекції залишити без задоволення.