ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2005 Справа N 33/598
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі
міста Києва
на постанову від 14.03.2005
Київського апеляційного господарського суду
у справі N 33/598 господарського суду міста Києва
за позовом ТОВ "Спорт-Клуб-2000"
до ДПІ у Печерському районі міста Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.11.2004,
залишеним без змін постановою колегії суддів Київського
апеляційного господарського суду від 14.03.2005, позовні вимоги
товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Клуб-2000" до
державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
задоволені, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
N 3952303/0 від 08.07.2003 про визначення позивачеві податкових
зобов'язань за платежем: 30% податку з виграшів гравців в сумі
27691,06 грн. та штрафних санкцій в сумі 55385,12 грн.
Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що акт
перевірки, на підставі якого прийняте оспорюване податкове
повідомлення-рішення, не містить перелік господарських операцій та
первинних документів, на підставі яких ДПІ зробила висновок про
заниження позивачем податкового зобов'язання, а матеріалами справи
підтверджуються витрати та дохід гравців казино, різниця між якими
є базою для оподаткування податком на прибуток, нарахування якого
позивачем в обліковому періоді було зроблено правомірно.
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва,
не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою у справі,
звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати означені
судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні
позовних вимог, оскільки виявлені під час перевірки порушення не
спростовані позивачем належними і допустимими доказами, зокрема,
суду не надані всі чеки (контрольні стрічки РРО) осіб на придбання
фішок, оцінка яких в сукупності з іншими доказами є необхідною
умовою вирішення спору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спорт-Клуб-2000" не
погоджується з вимогами касаційної скарги з підстав, що викладені
у відзиві на неї, і просить залишити касаційну скаргу без
задоволення, а рішення та постанову у справі без змін, як такі, що
відповідають вимогам чинного матеріального та процесуального
законодавства.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку,
що касаційна скарга ДПІ у Печерському районі м. Києва підлягає
частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з
матеріалів справи, державною податковою інспекцією у Печерському
районі м. Києва було проведено перевірку ТОВ "Спорт-Клуб-2000" на
предмет дотримання вимог податкового законодавства у сфері
грального бізнесу. Результати перевірки знайшли своє відображення
в акті N 459 від 03.07.2003, на підставі якого державною
податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва прийнято
спірне податкове повідомлення-рішення N 3952303/0 від 08.07.2003
про визначення позивачеві податкових зобов'язань за платежем: 30%
податку з виграшів гравців в сумі 27691,06 грн. та штрафних
санкцій в сумі 55385,12 грн.
Донарахування податку наведеним податковим
повідомленням-рішенням здійснено на підставі пп. 10.2.2 п. 10.2
ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від
22.05.1997 N 283/97-ВР ( 283/97-ВР, 334/94-ВР ) (283/97-ВР, 334/94-ВР)
(в редакції, що
діяла під час перевірки). Штрафні (фінансові) санкції застосовані
на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000
N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон N 2181).
З акту перевірки вбачається, що при купівлі фішок (жетонів) у
клієнтів казино оператор-касир враховував чеки продажу фішок, що
були придбані в попередні робочі дні та з неодноразовим
використанням одного й того ж розрахункового документа
(фіскального чека), таким чином, при здійсненні розрахунків сум
прибутків гравців, що підлягають оподаткуванню, позивач враховував
у складі витрат чеки на придбання фішок, по яким вже здійснювалась
заява про результати гри, внаслідок чого на підставі контрольних
стрічок РРО встановлено, що сума прибутку, яка є базою
оподаткування 30% податком з виграшу, складає в 2003 році за
січень 26673,90 грн., за лютий 36438,79 грн., за березень
29190,85 грн., звідки сума податку складає в січні 2003 року
8002,17 грн., в лютому 2003 року 10931,64 грн., в березні
2003 року 8757,25 грн., таким чином донарахуванню підлягає
27691,06 грн.
У відповідності до підпункту 10.2.2 пункту 10.2 статті 10
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
будь-яка особа, яка здійснює виплату особі у зв'язку
із виграшем у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях (домах),
зобов'язана утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків від суми
прибутку такої особи, який визначається як різниця між її
доходами, отриманими у вигляді виграшів за відповідний робочий
день, та витратами, понесеними такою фізичною особою протягом
робочого дня, пов'язаними з таким виграшем, але не більше суми
такого виграшу.
Порядок податкового обліку виграшів та витрат осіб, а також
порядок звітності суб'єктів грального бізнесу (далі - Порядок)
затверджено наказом Державної податкової адміністрації України
N 35 ( z0126-98 ) (z0126-98)
від 19 січня 1998 року (зареєстрований в
Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 126/2566).
Саме норми наведеного Порядку ( z0126-98 ) (z0126-98)
визначені як
підстави донарахування податку спірним податковим
повідомленням-рішенням.
Пунктом 2 зазначеного Порядку ( z0126-98 ) (z0126-98)
визначено, що
суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють свою
діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу, зобов'язані
забезпечити встановлений цим Порядком податковий облік виграшів та
витрат осіб, а також порядок звітності суб'єктів грального бізнесу
у зв'язку з виплатою особі виграшів у казино, бінго, інші ігри у
гральних місцях (домах) та утриманням і винесенням до бюджету
30 відсотків від суми прибутку.
У відповідності до пункту 5 та абз. 2 пункту 6 наведеного
Порядку ( z0126-98 ) (z0126-98)
після закінчення гри в межах робочого дня
особа зобов'язана зробити заяву про результат своєї гри шляхом
надання оператору каси всіх чеків за придбані фішки (жетони) та
залишку невикористаних або виграних фішок (жетонів), у разі
відсутності у осіб чеків на придбання замінників гривні, що
являються витратами особи, всі надані оператору замінники гривні
враховуються як виграші (доходи) і з цієї суми утримується податок
у розмірі 30%.
Згідно з п. 9 Порядку ( z0126-98 ) (z0126-98)
оператором-касиром
провадиться журнал (книга) обліку виграшів та витрат осіб за
встановленою формою з зазначенням, зокрема, номерів чеків особи на
придбання фішок (жетонів) та їх загальної суми, отже, всі виграшні
чеки повинні знайти своє відображення в такому журналі.
З аналізу вказаних вище норм Порядку ( z0126-98 ) (z0126-98)
вбачається,
що зробити висновок про правомірність здійснення оподаткування
виграшів гравців можливо лише при дослідженні як чеків, так і
журналу обліку виграшів і витрат осіб, оскільки при наявності
тільки чеків не можливо з'ясувати, чи відображена зазначена
операція в бухгалтерському та податковому обліку, і навпаки,
надавши суду як доказ тільки витяг з журналу обліку виграшів і
витрат неможливо зробити висновок про повноту і правомірність
відображення в ньому всіх чеків осіб на придбання фішок, не
дослідивши усю їх сукупність.
Колегія суддів відзначає, що відповідно до акту перевірки
порушення полягало у тому, що при купівлі фішок у клієнтів казино
оператор-касир враховував чеки продажу фішок, що були придбані в
попередні робочі дні та з неодноразовим використанням одного й
того ж розрахункового документа, а не будь-які інші порушення.
Відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування,
здійснене контролюючим органом у випадках, визначених
підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на
платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3
цієї статті.
Враховуючи приписи вищенаведеного підпункту позивач з метою
підтвердження помилковості донарахування податку мав надати суду
на підтвердження своїх вимог не тільки витяг з журналу обліку
виграшів і витрат, а також і всі чеки осіб на придбання фішок -
стрічки РРО, оскільки саме аналіз цих стрічок був підставою для
донарахування позивачеві податку та застосування фінансових
санкцій.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи даний спір, повинні були
перевірити відповідність заповнення журналу обліку виграшів та
витрат наданим фінансовим чекам та, відповідно, зробити висновок
чи забезпечено позивачем встановлений Порядком податковий облік у
перевіряємий період.
Оскільки позивачем в підтвердження позовних вимог стрічки РРО
до суду не надавались, а судовими інстанціями не витребовувались,
колегія суддів вважає, що судові рішення винесені за неповним
встановленням обставин справи, що є суттєвим порушенням ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість висновку касаційної
інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального
права при вирішенні спору. У зв'язку з цим постановлені у справі
судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий
розгляд.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені
законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення
обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством, вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.03.2005 у справі господарського суду міста Києва N 33/598 та
рішення від 29.11.2004 у цій справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
міста Києва.
Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі міста Києва
задовольнити частково.