ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2005 Справа N 25/393
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів : Грейц К.В.
Мачульського Г.М.
за участю представників:
- позивача Шевченко Т.М.
- відповідача 1 Припіяла С.В., Басалаєва А.В.
розглянувши касаційну Державної податкової інспекції у
скаргу Печерському районі міста Києва
на постанову від 22.02.2005
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 25/393 господарського суду міста Києва
за позовом ТОВ “Фінансово-промислова група
“Північний альянс”
до 1.Державної податкової інспекції у
Печерському районі міста Києва
2.ВДК у Печерському районі м. Києва
Про визнання недійсними рішень та стягнення з бюджету
5249822грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням колегії суддів господарського суду міста Києва від
21.12.2004, залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 22.02.2005, позовні вимоги
задоволені частково, визнані недійсними податкові повідомлення-
рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м.
Києва № 0000572308/0 та № 0000562308/0 від 25.06.2004 про
визначення позивачеві податкового зобов’язання з ПДВ в сумі
178грн. та виявлення завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за
податковою декларацією за квітень 2004р. в сумі 5249822грн.
відповідно, в частині стягнення з бюджету суми експортного
відшкодування з ПДВ –5249822грн. провадження у справі припинено
на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в зв’язку з
відмовою від позову.
Рішення та постанова у справі мотивовані тими обставинами, що
позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту
та право позивача на експортне відшкодування податку на додану
вартість в сумі 5249822 грн., оскільки факт експорту придбаного
позивачем товару та факт сплати у складі ціни придбання товару
податку на додану вартість підтверджені матеріалами справи. При
цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що несплата податку
на додану вартість одним з підприємств - постачальників товару
може бути підставою для відповідних перевірок та донарахувань
контролюючими органами податкових зобов'язань саме такому
постачальнику, а не для зменшення суми експортного відшкодування
підприємству, яке сплатило податок на додану вартість,
експортувало товар, а тому може одержати відповідне експортне
відшкодування
Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, державна
податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулась з
касаційною скаргою, в якій посилається на те, що рішення та
постанова у справі прийняті внаслідок неповного встановлення
всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення
спору, зокрема, залишились не з’ясованими обставини щодо
декларування та виконання податкових зобов’язань контрагентом
позивача ТОВ “ЗБК ”Іком”, а тому судові акти підлягають
скасуванню. Скаржник просить прийняти нове рішення про відмову в
задоволенні позовних вимог повністю.
Позивач відзив на касаційну скаргу не подав.
Постанову винесено після перерв, оголошених в засіданнях судової
колегії касаційної інстанції 01.06.2005, 15.06.2005 та
06.07.2005 на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду
справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва проведена позапланова
документальна перевірка з питання достовірності задекларованого
до відшкодування податку на додану вартість з бюджету ТОВ „ФПГ
„Північний альянс” за квітень 2004р., про що складено акт №
63/23-8/7-32381201 від 25.06.2004.
За наслідками перевірки 25.06.2004 ДПІ у Печерському районі м.
Києва прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000572308/0 та
№ 0000562308/0, якими позивачеві визначено податкове
зобов'язання в розмірі 178 грн. за платежем податок на додану
вартість та виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з
ПДВ на 5249822 грн. за податковою декларацією за квітень 2004р.
відповідно.
Підставами прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -
рішень стало те, що контрагент позивача ТОВ „ЗБК „Іком”
–продавець програмно-технічних комплексів “Реверс”, які надалі
були експортовані через комісіонера ТОВ “Ювенал” фірмі
–нерезиденту “NORKA GmbH” (Німеччина), за адресами, вказаними в
базі даних та обліковій справі, не знаходиться, на виклики
співробітників державної податкової служби не з'являється,
місцезнаходження керівників та документів фінансово-
господарської діяльності підприємства не відоме, що унеможливило
здійснити перевірку декларування ним податкових зобов’язань за
вказаною операцією і сплати ПДВ до бюджету, в зв’язку з чим ДПІ
дійшла висновку про не підтвердження податкового кредиту
позивача.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами
поданої ТОВ “ФПГ “Північний альянс” 17.05.2004 до державної
податкової інспекції у Печерському районі м. Києва декларації з
податку на додану вартість за квітень 2004 року, сума податку на
додану вартість має від'ємне значення і складає 5249822 грн., в
т.ч. 5155325 грн. задекларовано у рядку 23 як суму експортного
відшкодування, яка може бути відшкодована протягом 30
календарних днів від дати подання декларації.
26.05.2004 позивачем до податкового органу був поданий
уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану
вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з
розрахунком експортного відшкодування, згідно якого сума
експортного відшкодування, задекларована у рядку 23 декларації
за квітень 2004р., складає 5249822 грн.
Ухвалюючи оскаржувані судові акти, суди попередніх інстанцій
виходили з того, що відповідно до приписів норм пп. 7.2.1, п.
7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5, п 7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №
168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(даті –Закон № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
) для
включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту
достатньо таких підстав, як: здійснення операції з придбання
товарів, наявність належним чином оформленої податкової
накладної, виданої платником податку на додану вартість.
Крім того, суди зазначили, що згідно з пп. 7.7.1, пп. 7.7.3 п.
7.7 ст. 7 Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли за
результатами звітного періоду сума, визначена як різни ця між
загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду та сумою податкового кредиту звітного пері оду має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Держбю джету України протягом місяця наступного після
подачі декларації, а відповідно до пунктів 8.1, 8.6 цього Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платнику податку, який здійснює операції з
вивезення товарів за межі митної території України і подає
розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового
місяця, експортне відшкодування надається протягом 30
календарних днів, наступних за днем подання такого розрахунку.
Суди вважають, що даними податкової декларації, розрахунком
експортного відшкодування, вантажно-митною декларацією та
платіжними дорученнями підтверджується факт наявності бюджетної
заборгованості перед позивачем за податковою декларацією за
квітень 2004р. в сумі 5249822 грн.
Однак, з такою позицією судів попередніх інстанцій не можна
погодитись, оскільки вона є наслідком врахування лише самого
факту наявності заборгованості з експортного відшкодування з ПДВ
за податковою декларацією, не з’ясування конкретних обставин
справи та незастосування системного аналізу норм Закону № 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Правові підстави формування податкового кредиту встановлені,
зокрема, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно якого податковий кредит звітного періоду
складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів
(робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових
витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних
активів, що підлягають амортизації.
Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України
передбачені статтею 8 Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно до
п. 8.1 ст. 8 якого платник податку, який здійснює операції з
вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з
дня подання такого розрахунку.
Зазначений розрахунок подається разом із вантажною митною
декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування)
товарів за межі митної території України, відповідно до митного
законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує
передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх
споживання за межами митної території України, копіями платіжних
доручень, завірених банком, про перерахування платником податку
коштів на користь іншого платника податків в оплату придбаних
товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на
ціну такого придбання.
Наведеними нормами Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначається
предмет доказування в судовому процесі під час розгляду справи
за позовом про визнання недійсним податкового повідомлення
–рішення про завищення суми експортного відшкодування з ПДВ, до
кого, зокрема, входять обставини щодо сум податкових
зобов’язань та сум податкового кредиту платника у відповідному
звітному періоді, здійснення платником податку придбання товарів
(робіт, послуг), витрати на які входять до складу валових витрат
або підлягають амортизації, правильності розрахунку платником
експортного відшкодування, що знаходиться в прямій залежності
від суми ПДВ, перерахованої платником іншому платнику податку у
складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), однак, матеріали
справи не містять документів і доказів на підтвердження
податкових зобов’язань у звітному періоді як самого позивача,
так і його контрагента –постачальника товару, який надалі було
експортовано.
Таким чином, поза межами дослідження і встановлення в судовому
процесі залишись обставини формування позивачем податкового
кредиту і правильності визначення суми експортного відшкодування
у відповідності до вимог пунктів 8.2 та 8.4 ст. 8 Закону № 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в т.ч. подальшого використання товарів (робіт,
послуг) у власній господарській діяльності і правомірність
віднесення їх вартості до складу валових витрат виробництва
(обігу).
Судами не взято до уваги те, що за змістом п. 1.8 ст. 1 Закону №
168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування –сума, що підлягає
поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною
сплатою податку у випадках, визначених цим Законом
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, однак судами, що вирішували спір, не надано
правової оцінки і не спростовані належним чином доводи
податкового органу щодо неможливості перевірки факту сплати ПДВ
до бюджету постачальником товару, який надалі було експортовано,
ТОВ “ЗБК “Іком”, тобто не встановлено фактичної надмірної сплати
до бюджету ПДВ в розмірі 5249822 грн., задекларованому позивачем
до відшкодування.
Крім того, в матеріалах справи наявні документи, які свідчать,
що відносно контрагента позивача ТОВ “Ювенал” –комісіонера,
через якого експортовано придбаний у ТОВ “ЗБК “Іком” товар, СБУ
порушено кримінальну справу № 221 за ознаками злочину,
передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України, а також інформація
Інтерполу про відсутність на податковому обліку фірми
–нерезидента “NORKA GmbH” (Німеччина) –покупця експортованого
позивачем товару, тобто належним чином не доведено, а судом не
встановлено також факту перетину митного кордону України
задекларованим у ВМД товаром і передання його за призначенням
для використання за межами митної території України.
Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій всіх
вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є
порушенням ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і виключає
можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності
застосування норм матеріального права при вирішенні спору, у
зв’язку з чим прийняті у справі судові акти підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені чинним
законодавством засоби для всебічного, повного і об’єктивного
встановлення фактичних обставин у справі і, в залежності від
встановленого, вирішити спір у відповідності із законом.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському
районі міста Києва задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 21.12.2004 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2005 у
справі господарського суду міста Києва № 25/393 скасувати.
Справу № 25/393 направити на новий розгляд до господарського
суду міста Києва.
Головуючий Є.Першиков
Судді К.Грейц
Г.Мачульський