ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2005 Справа N 18/270
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду
України в Автозаводському районі м. Кременчука
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 07.04.2005 р.
у справі N 18/270 господарського суду Полтавської області
за позовом Управління Пенсійного фонду України в
Автозаводському районі м. Кременчука
до Дочірнього автотранспортного підприємства
"Кременчукавтосервіс"
про стягнення 45807,80 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Полтавської області від
25.01.2005 р. [...] у справі N 18/270 позов Управління Пенсійного
фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці, м. Кременчук
задоволено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 07.04.2005 року зазначене рішення суду
першої інстанції скасовано і прийнято нове, яким в позові
відмовлено.
Не погоджуючись з постановою міжобласного апеляційного
господарського суду від 07.04.2005 року, позивач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 07.04.2005 року скасувати, а рішення
місцевого господарського суду від 25.01.2005 року у справі
N 18/270 залишити без змін посилаючись на невірне застосування
судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального
права, зокрема, Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" N 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
(далі по тексту -
Закон N 1058), який набрав чинності з 01.04.2004 р., Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" від
21.12.2000 року N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі по тексту - Закон N 2181)
та ст.ст. 49, 56 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
позивач прийняв рішення N 164 від 27.11.2002 року та N 194 від
12.12.2002 року про застосування штрафних санкцій за порушення
граничних строків сплати узгодженого зобов'язання, яким до
відповідача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
за затримку сплати узгодженої суми зобов'язання
застосовано штрафні санкції на загальну суму 11980,00 грн. Згодом,
позивач уточнив розрахунок штрафних санкцій станом на
12.12.2002 р. і просив стягнути 7440,00 грн.
Суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржувану постанову
виходив з того, що відповідно до п.п. 2.1.2 п. 2.1 ст. 2 Закону
N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючими органами є органи Пенсійного
фонду України щодо збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування.
Крім того, апеляційний суд посилається на те, що позивачем
нараховано пеню відповідачу в сумі 465,40 грн. за період з
01.01.2004 року по 28.01.2004 року на підставі ст. 16 Закону
N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, однак згідно преамбули Закону України
зазначеного закону він є спеціальним з питань оподаткування, і
тому застосування останнього з 01.01.2004 року до нарахування пені
за несвоєчасну сплату страхових внесків до Пенсійного фонду є
безпідставним.
Виходячи з норм діючого законодавства та фактичних обставин,
що були встановлені господарськими судами, судова колегія не може
погодитись із наведеними висновками апеляційного суду, з огляду на
таке.
Судом першої інстанції було встановлено, що дочірнє
автосервісне підприємство "Кременчукавтосервіс" є платником збору
на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону
N 1058 ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Відповідно до п. 5.3. ст. 5 Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
платник
зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання,
зазначену у поданій ним декларації, протягом 10 (десяти)
календарних днів.
Згідно п.п. 4.1.4. ст. 4 Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
відповідач
зобов'язаний був надати декларації (звіти) за базовий звітний
період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі, при сплаті місячних
авансових внесків), - протягом 20 (двадцяти) календарних днів,
наступних за останнім календарним днем звітного (податкового)
місяця (з 01.01.2002 року);
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому
числі, при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), -
протягом 40 (сорока) календарних днів, наступних за останнім
календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (до
01.01.2002 року).
Апеляційний суд, приймаючи оскаржувану постанову не врахував
того, що згідно Постанови правління Пенсійного фонду України
N 16-6 ( z0998-01 ) (z0998-01)
від 19.10.2001 року "Про затвердження
Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами,
установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування, а також обліку їх надходження до
Пенсійного фонду України" (далі по тексту - Інструкція)
передбачається надання з 01.01.2002 року всіма платниками
щомісячних звітів (зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування). Як встановлено місцевим
господарським судом відповідач в передбачений законодавством
термін не виконав зобов'язання по сплаті даного збору.
Отже, керуючись ст.ст. 16, 17 Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
відповідачу була нарахована пеня та застосовані штрафні санкції
(загальна сума заборгованості складає 45 807,80 грн.).
Статтею 2 Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
органи Пенсійного фонду
України, стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування, віднесенні до контролюючих.
Суд першої інстанції підставно наголосив на тому, що у
відповідності з ст.ст. 4, 6 Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
та п. 7
Інструкції ( z0998-01 ) (z0998-01)
органи Пенсійного фонду України самостійно
визначають податкове зобов'язання платника податків стосовно збору
на обов'язкове державне пенсійне страхування на покриття фактичних
витрат на виплату та доставку пільгових пенсій; про вищезазначене
нарахування платнику податків насилається податкове повідомлення,
яке може бути оскаржене у строки, які вказані у ст. 5 Закону
N 2181.
Підпунктом 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону N 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що у разі, коли відповідно до Закону
контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання
платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням
податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити
нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у
законі відповідного податку, а за їх відсутності - протягом
30 (тридцяти) календарних днів від дня отримання податкового
повідомлення про таке нарахування.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що рішення
господарського суду Полтавської області від 25.01.2005 року у
справі N 18/270 підлягає залишенню без змін, а постанова
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
07.04.2005 року скасуванню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Автозаводському районі м. Кременчука задовольнити.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 07.04.2005 р. скасувати.
3. Рішення господарського суду Полтавської області від
25.01.2005 р. залишити без змін.