ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2005 Справа N 25/519
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.,
суддів Першикова Є.В., Грейц К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Голосіївському р-ні м. Києва
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
10.01.2004 р.
у справі N 25/519 господарського суду м. Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ареф"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському р-ні
м. Києва, Відділення державного казначейства у Голосіївському р-ні
м. Києва про визнання недійсними рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Миргородський О.П., дов. б/н від 22.12.2004 р.;
відповідача 1: Двораківська М.С., дов. N 18/9/10-107 від
04.01.2005 р.;
відповідача 2: Наталич А.А., дов. N 13-20/100-275 від
12.01.2005 р.;
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2004 р. позивач - Товариство з обмеженою
відповідальністю "Ареф" (далі - Товариство) звернувся до
господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової
інспекції у Голосіївському р-ні м. Києва (далі - Інспекція) та
Відділення державного казначейства в Голосіївському рні м. Києва
(далі - Відділення) про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень N 001642626/0 від 28.07.2004 р. і
N 0001812309/0 від 28.07.2004 р., та стягнення бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість в сумі
10 281 823,00 грн.
Господарський суд м. Києва (суддя Морозов С.М.) ухвалою від
14.12.2004 р. порушив провадження у справі та прийняв позовну
заяву до розгляду, призначивши її розгляд на 23.12.2004 р. о
10 год. 40 хв. Суд зобов'язав сторони надати йому визначені в
ухвалі документи.
Інспекція не погодилась з ухвалою господарського суду
м. Києва від 14.12.2004 р. та подала до Київського апеляційного
господарського суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати
зазначену ухвалу та прийняти нове рішення, яким позов залишити без
розгляду.
Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів
Новіков М.М., Мачульський Г.М., Мартюк А.І.) ухвалою від
10.01.2005 р. відмовив Інспекції в прийнятті апеляційної скарги,
мотивуючи тим, що відповідно до частини першої ст. 106 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
ухвали місцевого господарського суду можуть бути
оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим
Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
. Оскільки ГПК
України не передбачено можливості оскарження ухвал про порушення
провадження у справі, апеляційний суд прийшов до висновку, що
оскаржена ухвала розгляду не підлягає.
Інспекція не погодилася з ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 10.01.2005 р., в зв'язку з чим подала до
Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій
просить зазначену ухвалу скасувати та направити справу на новий
розгляд. Скаржник мотивує свою вимогу тим, що він оскаржує ухвалу
місцевого суду, якою безпідставно об'єднано декілька різних за
своїм характером позовних вимог майнового та немайнового характеру
до двох різних юридичних осіб і вказана ухвала порушує охоронювані
законом права і інтереси відповідачів, та перешкоджає правильному
вирішенню спору. За його твердженням апеляційним господарським
судом порушено частину четверту ст. 124 та пункт 8 ст. 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, а також неправильно
застосовано ст.ст. 22, 43, 97, 106 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить
залишити ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
10.01.2005 р. у справі N 25/519 господарського суду м. Києва без
змін, оскільки вона прийнята відповідно до норм ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Другий відповідач відзив на касаційну скаргу, в порядку
встановленому ст. 111-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не надіслали, що
не перешкоджає перегляду постанови апеляційного суду, що
оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представника скаржника матеріали справи та доводи Інспекції,
викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність
застосування судами апеляційної та першої інстанцій норм
матеріального та процесуального права в ухвалених ними ухвалах,
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
касаційна скарга Інспекції не підлягає задоволенню, враховуючи
наступне.
Частина перша ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначає, що
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 61 та частин першої і третьої ст. 64 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
питання про прийняття позовної заяви
вирішується суддею. Суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше
п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам,
прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження
у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви,
призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду,
про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки
справи до розгляду в засіданні. Ця ухвала виноситься з додержанням
вимог статті 86 цього Кодексу.
Як вбачається з наведених норм і інших статей розділу IX
"Порушення провадження у справі та підготовка матеріалів до
розгляду у першій інстанції" ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вони не
надають право учасникам судового процесу оскаржувати ухвалу
господарського суду про порушення провадження у справі.
Частина перша ст. 106 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначає, що в
апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали місцевого
господарського суду у випадках, передбачених цим Кодексом та
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Оскільки ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надає право учасникам
судового процесу оскаржувати ухвалу місцевого суду про порушення
провадження у справі в апеляційному порядку, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що апеляційний господарський
суд правомірно відмовив скаржнику в прийнятті його апеляційної
скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 14.12.2004 р. у
справі N 25/519.
Щодо посилання Інспекції на порушення апеляційним
господарським судом частини четвертої ст. 124 та пункту 8 частини
третьої ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, то колегія
суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Ні частина четверта, ні інші частини ст. 124 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
не торкаються регулювання процедури
господарського судочинства, тому у касаційної інстанції відсутні
будь-які підстави вважати, що апеляційний господарський суд
порушив конституційні права Інспекції щодо розгляду її апеляційної
скарги.
Відносно твердження скаржника про порушення апеляційним
судом пункту 8 частини третьої ст. 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою гарантується забезпечення апеляційного та
касаційного оскарження рішення суду. Дане твердження є помилковим,
оскільки вказана норма гарантує забезпечення апеляційного та
касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених
законом. Оскільки ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не передбачає права на
оскарження в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського
суду про порушення провадження у справі, то скаржник неправомірно
і безпідставно стверджує про порушення апеляційною інстанцією його
права на оскарження вищевказаної ухвали.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що вимога Інспекції скасувати ухвалу Київського
апеляційного господарського суду від 10.01.2005 р. у справі
N 25/519 господарського суду м. Києва та направити справу на
розгляд суду апеляційної інстанції не ґрунтується на нормах ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки названий кодекс не надає касаційній
інстанції такого права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за
необхідне також зауважити, що вимога Інспекції про неприйняття
позову Товариства до розгляду є порушенням конституційного права
Товариства на судовий захист його прав та інтересів, який
гарантується ст.ст. 124, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що наведені в касаційній
скарзі доводи скаржника не ґрунтуються на чинному законодавстві
України, а постанову Київського апеляційного господарського суду
від 10.01.2005 р. у справі N 25/519 господарського суду м. Києва
такою, що прийнята у відповідності з нормами матеріального та
процесуального права, і підстав для її зміни або скасування не
вбачає.
За згодою сторін, відповідно до частини другої ст. 85 та
частини першої ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у судовому
засіданні 06.04.2005 р. було оголошено лише вступну та резолютивну
частини постанови Вищого господарського суду України.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 та 111-13
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Голосіївському р-ні на ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 10.01.2005 р. у справі N 25/519
господарського суду м. Києва залишити без задоволення, а вказану
ухвалу Київського апеляційного господарського суду у цій справі -
без змін.