ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2005 Справа N 11/191
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів : Грейц К.В.
Мачульського Г.М.
розглянувши касаційних ДПІ у Дніпровському районі м. Києва,
скарг ПП “Торговельна компанія “Енергія”
на постанову від 13.04.2005
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 11/191 господарського суду міста
Києва
за позовом ПП “Торговельна компанія “Енергія”
До ДПІ у Дніпровському районі м. Києва
Про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення
за участю представників: Бойко Р.В.
- позивача
- відповідача Ткач В.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.12.2004 у справі №
11/191 позов задоволений повністю, визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва № 0000942302/0 від 05.10.2004 про
визначення позивачеві податкового зобов’язання з ПДВ: за
основним платежем в сумі 18674,79грн. та штрафні (фінансові)
санкції в сумі 9337,39грн..
Рішення мотивовано тим, що позивач правомірно на підставі пп.
7.2.1 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі –Закон № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
) відносив до
складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі виданих його
контрагентами –ТОВ “Атланта Ойл” та ТОВ фірма “Юнікон ЛТД”
податкових накладних, які були оформлені належним чином і з
зазначенням всіх необхідних реквізитів, а також по податкових
накладних, виданих ПП “Кубок”, ТОВ “Мегаком Z” та ПП “Форум”,
оскільки в період існування господарських правовідносин з
позивачем ці підприємства були зареєстровані як платники податку
на додану вартість.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду,
здійснюючи апеляційну перевірку в зв’язку зі скаргою
відповідача, постановою від 13.04.2005 апеляційну скаргу
державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
задовольнила частково, рішення у справі скасувала в частині
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення державної
податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва №
0000942302/0 від 05.10.2004 по визначенню податкового
зобов'язання на суму 2900грн. та застосуванню штрафних санкцій в
сумі 1450грн., відмовила в задоволенні позову в цій частині. В
решті рішення господарського суду м. Києва від 20.12.2004 у
справі № 11/191 залишено без змін.
Постанова в частині скасування рішення суду мотивована тим, що
рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 21.10.2002
визнані недійсними статутні документи ПП “Форум” та його
свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з
моменту видачі, тому останнє не мало право у розумінні пп. 7.2.4
п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на нарахування податку
на додану вартість та складання податкових накладних, а позивач
відповідно при здійсненні взаєморозрахунків з ним безпідставно
відніс до податкового кредиту податок на додану вартість у сумі
2900 грн. на підставі податкової накладної № 22 від 28.08.2001.
Отже, донарахування позивачеві податку на додану вартість у сумі
2900грн. та застосування до нього штрафних санкцій у сумі 1450
грн. відповідає вимогам чинного законодавства.
ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з рішенням та постановою у
справі не згодна, в касаційній скарзі просить їх скасувати в
частині визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №
0000942302/0 від 05.10.2004 та відмовити в задоволенні позовних
вимог повністю. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що
податкові накладні, виписані ПП “Кубок” та ТОВ “Мегаком Z” не
відповідають вимогам чинного податкового законодавства, оскільки
зазначені підприємства мають ознаки фіктивності.
ПП “Торговельна компанія “Енергія” з постановою у справі також
не згодна, просить її скасувати в частині відмови в задоволенні
позовних вимог, а рішення у справі залишити без змін. Свої
вимоги скаржник обґрунтовує тим, що на момент проведення
перевірки позивача та нарахування йому податкових зобов'язань ПП
“Форум” був зареєстрований як платник ПДВ, факт отримання послуг
від нього та сплати у складі їх вартості податку на додану
вартість підтверджується податковою накладною № 22 від
28.08.2001, оформленою відповідно до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст.
7 Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Докази того, що укладений з ПП
“Форум” договір визнавався судом недійсним, в матеріалах справи
відсутні.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга ДПІ у Дніпровському районі м. Києва підлягає
частковому задоволенню, а касаційна скарга ПП “Торговельна
компанія “Енергія” не підлягає задоволенню виходячи з
наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Дніпровському
районі м. Києва було проведено перевірку позивача, про що
05.10.2004 складено акт № 7321/23-31244738 про результати
планової документальної перевірки дотримання вимог податкового
та валютного
законодавства ПП “Торговельна компанія “Енергія” за період з
01.04.2001 по 01.04.2004, якою встановлені порушення позивачем:
- пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в частині
віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 3387,85грн.,
в т.ч. за податковою накладною від 11.12.2003, виданою ТОВ фірма
“Юнікон ЛТД”, та за податковою накладною від 24.03.2004, виданою
ТОВ “Атланта Ойл”, які оформлені неналежним чином (відсутні №
свідоцтва платника ПДВ та адреса), в зв’язку з чим підлягає
донарахуванню ПДВ на суму 3387,85 грн., в т.ч. за грудень 2003
року - 1319,55 грн., за березень 2004 року - 2068,30 грн.;
- пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в частині
віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 15286,94
грн., в т.ч. за податковими накладними № 26 від 26.10.2001,
виданою ПП “Кубок”, № 37 від 31.10.2001, виданою ТОВ “Мегаком
Z”, оскільки підприємства мають ознаки фіктивності, та за
податковою накладною № 22 від 28.08.2001, виданою ПП “Форум”,
державна реєстрація і свідоцтво платника ПДВ якого скасовано за
рішенням Кіровського районно суду м. Донецька від 21.10.2002, в
зв’язку з чим підлягає донарахуванню ПДВ в сумі 15286,94 грн., в
т.ч. за жовтень 2001 року -12.386,94 грн. і за серпень 2001 року
- 2900 грн.
На підставі акту перевірки № 7321/23-31244738 від 05.10.2004
державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва
прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000942302 від
05.10.2004, яким позивачеві визначено суму податкового
зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну
суму 28012,18 грн., в т.ч. за основним платежем 18674,79 грн.,
за штрафними (фінансовими) санкціями 9337,39 грн.
Ухвалюючи оскаржувані судові акти в частині задоволення позовних
вимог, суди виходили з того, що відповідно до приписів норм пп.
7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5
ст. 7 Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
для включення сум податку на
додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав,
як здійснення операції з придбання товарів (робіт, послуг) та
наявність належним чином оформлених податкових накладних,
виданих платниками податку на додану вартість, а наявність ознак
фіктивності підприємств не є підставою для позбавлення їх
контрагента права на податковий кредит, оскільки таких наслідків
Закон № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачає.
Однак, з такою позицією судів попередніх інстанцій не можна
погодитись, оскільки вона є наслідком врахування лише самого
факту наявності права на віднесення сум ПДВ до податкового
кредиту, не з’ясування конкретних обставин справи та
незастосування системного аналізу норм Закону № 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Колегія суддів зазначає, що правові підстави формування
податкового кредиту встановлені, зокрема, підпунктом 7.4.1
пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно якого
податковий кредит звітного періоду складається із суми податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації. Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7. Закону № 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку на додану вартість зараховуються до
Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у
першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану
вартість згідно з цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових
підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану
вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
При цьому, згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право нарахування податку та складання податкових
накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платни ки
податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Наведеними нормами Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначається
предмет доказування в судовому процесі під час розгляду справи
за позовом про визнання недійсним податкового повідомлення
–рішення про визначення податкового зобов’язання з ПДВ, що
сталось через завищення суми податкового кредиту, до якого,
зокрема, входять обставини щодо сум податкових зобов’язань та
сум податкового кредиту платника у відповідному звітному
періоді, здійснення платником податку придбання товарів (робіт,
послуг), витрати на які входять до складу валових витрат або
підлягають амортизації, тобто правильності формування
податкового кредиту, що знаходиться в прямій залежності від суми
ПДВ, перерахованої платником іншому належно зареєстрованому
платнику податку у складі ціни придбання товарів (робіт,
послуг).
Як зазначено в акті перевірки, позивачем в жовтні 2001 року в
порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ
12386,94 грн. з оплати організаційно-маркетингових послуг
підприємствам ПП “Кубок” (за договором № 02/10 від 01.10.2001 на
суму 43455,42грн, в т.ч. ПДВ 7242,57грн.) та ТОВ “Мегаком Z” (за
договором № 14 від 02.10.2001 на суму 30866,18грн., в т.ч. ПДВ
5144,36грн.), які мають ознаки фіктивності, зокрема, за
зареєстрованими юридичними адресами підприємства не знаходяться
і ніколи не знаходились, договорів оренди приміщення не
укладали. В своїх податкових деклараціях з податку на додану
вартість за жовтень 2001 року ПП “Кубок” задеклароване податкове
зобов’язання (рядок 9 декларації) в сумі 810грн., а ТОВ “Мегаком
Z” звітувало з “О” показниками.
Отже, колегія суддів зазначає, що податкові накладні виписані ПП
“Кубок” та ТОВ “Мегаком Z” не відповідають вимогам пункту “д”
пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки
зазначені підприємства не знаходяться за вказаними в податкових
накладних адресами.
При цьому слід зазначити, що в матеріалах справи наявне
пояснення особи, яка є засновником ПП “Кубок” Карплюка О.М., зі
змісту якого вбачається, що він підприємство ПП “Кубок” (код
31485867) не реєстрував, ніяких документів, пов’язаних з
реєстрацією, господарською діяльністю, податковою звітністю ПП
“Кубок” не підписував, директорів не призначав, розрахункових
рахунків не відкривав,не вчиняв будь-яких дій, пов’язаних з
господарською діяльністю ПП “Кубок”.
При таких обставинах колегія суддів дійшла висновку, що
податкові накладні, підписані від імені ПП ”Кубок” не можуть
вважатися такими, що відповідають вимогам чинного податкового
законодавства, оскільки вони підписані невідомими (неналежними)
особами.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок
на додану вартість» ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними. чи митними деклараціями, а
при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент
перевірки платника податку органом державної податкової служби
суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту,
залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом
документами, платник податку несе відповідальність у вигляді
фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на
суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим
підпунктом документами.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання
недійсним спірного податкового повідомлення –рішення в частині
визначення податкового зобов’язання з ПДВ на суму 12386,94грн.
та відповідно штрафних санкцій на суму 6193,47грн. по операціях
позивача в жовтні 2001 року з ПП “Кубок” та ТОВ “Мегаком Z”
судами не враховано, що податкові накладні, видані цими
підприємствами, не несуть правного навантаження, а їх податкові
зобов’язання, що мали б бути задекларовані і виконані на
зазначену суму, фактично задекларовані на суму 810грн., тобто не
відповідають сумам ПДВ, віднесеним позивачем до податкового
кредиту, і не виконані, тобто реальне надходження цих сум до
бюджету не відбулось.
Щодо решти висновків постанови апеляційної інстанції, то
враховуючи її оскарження позивачем в частині визначення
податкових зобов’язань з ПДВ в сумі 2900грн. по податковій
накладній, виданій ПП “Форум”, та відповідно нарахування
1450грн. штрафу, колегія суддів зазначає, що рішенням
Кіровського районного суду м. Донецька від 21.10.2002 установчі
документи та свідоцтво платника ПДВ ПП “Форум” визнані
недійсними з моменту реєстрації, тобто з.03.2001 року, оскільки
це підприємства було зареєстроване на підставну особу, за місцем
реєстрації не знаходиться і до податкового органу не звітується,
слід визнати правомірними висновки суду апеляційної інстанції,
що ПП “Форум” не є платником податку у розумінні п. 1.3 ст. 1 та
ст. 2 Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а отже відповідно до пп. 7.2.4
п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не мало права на
нарахування ПДВ та складання податкових накладних.
В частині віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ за
податковими накладними, виданими ТОВ “Атланта Ойл” в сумі
2068,30грн. та ТОВ фірма “Юнікон ЛТД” в сумі 1319,55грн.,
колегія суддів на підставі ч. 1 ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
виходить з факту встановлення судами попередніх
інстанцій належного оформлення цими підприємствами податкових
накладних у відповідності до вимог абзаців “в” і “д” пп. 7.2.1
п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в зв’язку з чим
постанова апеляційної інстанції в цій частині не підлягає зміні
або скасуванню.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що
апеляційна скарга ДПІ у Дніпровському районі м. Києва підлягає
частковому задоволенню, а постанова Київського апеляційного
господарського суду від 13.04.2005 у даній справі - скасуванню в
частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №
0000942302/0 від 05.10.2004 по визначенню позивачеві податкового
зобов'язання з ПДВ за жовтень 2001 року на суму 12386,94 грн. та
застосуванню штрафних санкцій у сумі 6193,47 грн.
З огляду на вищевикладене, касаційна скарга ПП “Торговельна
компанія “Енергія” не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва
задовольнити частково, а касаційну скаргу ПП “Торговельна
компанія “Енергія” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.04.2005 у справі господарського суду міста Києва № 11/191
скасувати в частині визнання недійсним податкового повідомлення-
рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.
Києва № 0000942302/0 від 05.10.2004 по визначенню податкового
зобов'язання з ПДВ за жовтень 2001 року на суму 12386,94 грн. та
застосуванню штрафних санкцій на суму 6193,47 грн. В задоволенні
позову в цій частині відмовити.
В решті постанову Київського апеляційного господарського суду
від 13.04.2005 у справі господарського суду міста Києва № 11/191
залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
Судді К.Грейц
Г.Мачульський