ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2005 Справа N 40/503
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 15.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді [...], розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Автосвіт" на
постанову від 17 березня 2005 року Київського апеляційного
господарського суду у справі N 40/503 за позовом приватного
підприємства "Автосвіт" до Закарпатського обласного закритого
акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Закарпаттурист"
і приватного підприємства "Школа гонщиків Леонова"
про визнання договору дійсним та стягнення 4 360 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 30 грудня 2004 року господарського суду м. Києва
[...] позов задоволено частково: визнано дійсним з моменту
укладення договір від 1 квітня 2004 року N 2 та доповнено умовами
про вартість, індексацію, використання амортизаційних відрахувань
і дотримання пожежної безпеки; в іншій частині в позові
відмовлено.
Рішення мотивоване вимогами закону, додержання яких є
необхідним для чинності правочину.
Постановою від 17 березня 2005 року Київського апеляційного
господарського суду рішення скасовано та в позові відмовлено з
мотивів безпідставності вимог.
Позивач просить постанову скасувати з підстав неправильного
застосування господарським судом статті 793 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, статей 22, 33, 43, 85, 99, 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і залишити в силі
рішення.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступного.
До господарського суду подано позов про визнання дійсним
договору оренди та доповнення його тексту умовами про вартість
об'єкту оренди та її індексацію, використання амортизаційних
відрахувань, пожежну безпеку та страхування майна, а також про
стягнення суми не одержаних доходів і господарськими судами
встановлено, що 1 квітня 2004 року приватне підприємство
"Автосвіт" (орендар) і закрите акціонерне товариство
"Закарпаттурист" (орендодавець) уклали договір за N 2 оренди
приміщення за адресою: Закарпатська обл., Міжгірський район,
с. Синевирська Поляна, 355, відповідно до умов якого орендодавець
передає, а орендар приймає строком на п'ять років в платне
користування приміщення першого та другого поверхів та підвальні
приміщення спального туристично-оздоровчого комплексу "Синевирське
озеро".
Приміщення було передано орендарю згідно з актом від 1 квітня
2004 року прийому-передачі і орендар щомісячно сплачував орендну
плату.
Відповідно до частини першої статті 209 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
правочин, який вчинений у письмовій формі,
підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених
законом або домовленістю сторін. В силу вимог частини 2 статті 793
Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої
капітальної споруди строком на один рік і більше підлягає
нотаріальному посвідченню. При цьому, відповідно до частини 2
статті 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися
щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими
доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але
одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд
може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне
нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Господарським судом встановлено, що позивач звертався до
відповідача з пропозицією про нотаріальне посвідчення договору,
але відповіді не отримав.
Цивільне законодавство не встановлює форми, змісту та порядку
звернення одного контрагента до іншого з пропозицією про
нотаріальне посвідчення договору і при вирішенні спору суд повинен
встановити чи підлягає виконана угода нотаріальному посвідченню,
чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона
протизаконних умов.
Доводи господарського суду апеляційної інстанції про те, що
умови спірного договору не містять посилань про нотаріальне його
посвідчення, а також про неотримання іншою стороною відповідних
пропозицій не можуть бути підставою відмови в позові в цій
частині, оскільки не узгоджуються з приписами статей 209 і 793
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, а також статей 99 і 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Як встановлено господарським судом, контрагенти досягли згоди
щодо об'єкту оренди, його складу і вартості, строку, на який
укладається договір, розміру орендної плати, порядку розрахунків
та використання коштів, відновлення майна, а також порядку його
викупу.
Доводи господарського суду апеляційної інстанції щодо
відсутності домовленості сторін щодо вартості об'єкту оренди,
індексації орендної плати та використання амортизаційних
відрахувань не відповідають обставинам справи, оскільки місцевим
господарським судом встановлено, що вартість об'єкта оренди -
1 457 590 грн. 25 коп. - визначена актом прийому-передачі
орендованого майна, який відповідно до пункту 7.5. договору оренди
є його невід'ємною частиною.
Також господарський суд апеляційної інстанції не звернув
уваги на додаток N 1 до договору оренди, який свідчить про
здійснений сторонами розрахунок орендної плати з урахуванням
постанови від 4 жовтня 1995 року N 786 ( 786-95-п ) (786-95-п)
Кабінету
Міністрів України "Про Методику розрахунку і порядок використання
плати за оренду державного майна", у тому числі щодо індексації.
Крім того, колегія суддів вважає помилковим висновок
господарського суду апеляційної інстанції про недоведеність
стороною виконання умов договору оренди: місцевим господарським
судом встановлено, що закрите акціонерне товариство
"Закарпаттурист" передало об'єкт оренди, а приватне підприємство
"Автосвіт" сплачувало орендну плату, про що свідчать платіжні
доручення від 28 і 30 квітня, від 26 травня, від 3 червня
2004 року.
Вирішуючи спір, господарські суди не встановили наявності в
договорі оренди протизаконних умов.
За обставин вимоги закону щодо нотаріального посвідчення
договору оренди, його виконання сторонами та їх домовленостей щодо
умов договору у господарського суду були відсутні правові підстави
для відмови в позові в цій частині.
Оскільки позивач не надав суду належних доказів про не
одержані ним доходи від суборенди, висновок суду про відмову в
позові в цій частині колегія суддів вважає правомірним і
обґрунтованим.
Неправильне застосування апеляційним господарським судом
статті 220 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та статті 284
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
є підставою для
скасування постанови цього суду і залишення в силі рішення.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Автосвіт"
задовольнити.
Постанову від 17 березня 2005 року Київського апеляційного
господарського суду у справі N 40/503 скасувати, рішення від
30 грудня 2004 року господарського суду м. Києва залишити в силі.