ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2005 Справа N 35/456
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 31.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Плахотнюк С.О.
суддів: Панченко Н.П., Плюшка І.А.
розглянувши матеріали касаційної скарги ТОВ Спеціалізованого
виробничого підприємства "Академтеплоенерго"
на постанову від 28.01.2004 Київського апеляційного
господарського суду
та рішення від 14.11.2003 господарського суду міста Києва
у справі N 35/456
за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
до ТОВ СВП "Академтеплоенерго"
третя особа: АЕК "Київенерго"
про стягнення 1099469,28 грн.,
за участю представників:
- позивача - Онищенка І.П., Кудрявцева П.М.,
- відповідача - не з'явився,
- третьої особи - Овчаренко Л.М.,
В С Т А Н О В И В:
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до
господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з
ТОВ СВП "Академтеплоенерго" 1099469,28 грн. боргу та штрафних
санкцій за поставлений природний газ.
Рішенням від 14.11.2003 господарського суду міста Києва
(суддя Михальська Ю.Б.) у справі N 34/456 позовні вимоги
задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ СВП
"Академтеплоенерго" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз
України" 1039541,85 грн. основного боргу, 40162,68 грн.
інфляційних, 19764,75 грн. 3% річних, 1700,00 грн. держмита та
118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Постановою від 28.01.2004 Київського апеляційного
господарського суду у справі N 34/456 рішення від 14.11.2003
господарського суду міста Києва у цій справі залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що сума боргу відповідачем не
заперечується, а його твердження про передачу дебіторської та
кредиторської заборгованості в установленому порядку АЕК
"Київенерго" не відповідає дійсності.
Не погоджуючись з рішенням від 14.11.2003 господарського суду
міста Києва та постановою від 28.01.2004 Київського апеляційного
господарського суду у справі N 34/456, ТОВ СВП "Академтеплоенерго"
звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову
апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення про
відмову в задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що
судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми
матеріального права, а саме: ст. 164 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якою
встановлено, що виконання зобов'язання, що виникло з договору,
може бути покладене в цілому або в частині на третю особу, якщо це
передбачено встановленими правилами. В даному випадку такими
правилами касатор вважає рішення Київської міської Ради N 129/1106
( ra_129023-00 ) (ra_129023-00)
від 21.12.2000 "Про передачу майна в управління
АЕК "Київенерго" та розпорядження Київської міської державної
адміністрації N 610 від 30.03.2001, якими на АЕК "Київенерго" було
покладено зобов'язання прийняти на себе дебіторську та
кредиторську заборгованість відповідача.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський
суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав:
Згідно рішення Київської міської Ради від 21.12.2000 за
N 129/1106 ( ra_129023-00 ) (ra_129023-00)
"Про передачу майна в управління АЕК
"Київенерго" та розпорядження Київської міської державної
адміністрації за N 610 від 30.03.2001 "Про передачу в управління
АК "Київенерго" майна територіальної громади м. Києва, в
управління АЕК "Київенерго" передається майно що станом на
01.01.2001 перебувало в управлінні ТОВ Спеціалізованого
виробничого підприємства "Академтеплоенерго".
Згідно пункту 7.4. Розпорядження за N 610 від 30.03.2001 АК
"Київенерго" забезпечує до 01.06.2001 приймання дебіторської і
кредиторської заборгованості від ТОВ СВП "Академтеплоенерго",
відповідно до пункту 8 цього розпорядження.
Посилаючись на цей пункт Розпорядження та статтю 164
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ТОВ СВП "Академтеплоенерго"
вважає, що заборгованість, що виникла за угодами на постачання
газу має сплатити АК "Київенерго".
Розпорядження за N 610 від 30.03.2001 містить ряд заходів, що
мають бути виконані як ТОВ СВП "Академтеплоенерго" так і АК
"Київенерго" до передачі майна та приймання кредиторської і
дебіторської заборгованості.
Так, до 01.04.2001 СВП "Академтеплоенерго" повинно припиняти
дії договорів на постачання теплової енергії, а АК "Київенерго"
укласти такі угоди з споживачами, районні у м. Києві
держадміністрації мають забезпечити проведення звірення
заборгованості перед ТОВ СВП "Академтеплоенерго" за спожиті
енергоносії населенням, бюджетними установами і організаціями.
Підприємство "Академтеплоенерго" стверджувало при розгляді
справи судом першої та апеляційної інстанції про те, що кошти за
поставлений природний газ, після передачі майна підприємства
надходять до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго",
а тому підприємство позбавлено можливості розраховуватися зі
своїми боргами.
З матеріалів справи вбачається, що виконавши рішення
Київської міської Ради та Київської держадміністрації по передачі
майна до Акціонерної компанії "Київенерго", підприємство
"Академтеплоенерго" по суті позбавлено можливості продовжувати
здійснювати статутну діяльність.
За вказаним рішенням по суті відбулася реорганізація
підприємства шляхом приєднання до іншого підприємства. При цьому,
в порушення закону до цього підприємства передано лише активи
реорганізованого підприємства і не передано його борги, що
призвело до вимушеного банкрутства підприємства
"Академтеплоенерго".
Господарський та апеляційний суди розглядаючи справу не
звернули увагу на вказані обставини і не дали їм оцінку. В
матеріалах справи відсутні установчі документи підприємства
"Академтеплоенерго" та акт прийманняпередачі майна від
"Академтеплоенерго" до АК "Київенерго".
Не дослідивши і не проаналізувавши ці документи, суд
задовольнив позов виходячи лише з того, що АК "Київенерго" не є
правонаступником Спеціалізованого підприємства "Академтеплоенерго"
в розумінні статті 37 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і не взяв до уваги те,
що підприємство-боржник позбавлено можливості займатися статутною
діяльністю, більше того кошти, що мали надійти підприємству від
споживачів теплової енергії, надходять не йому, а АК "Київенерго".
Виконання уповноваженими особами таким чином рішень місцевої
влади про впорядкування існуючих міських систем теплопостачання
призвело до фактичного банкрутства Спеціалізованого виробничого
підприємства "Академтеплоенерго", оскільки активи цього
підприємства передано іншому підприємству, а "Академтеплоенерго"
залишені лише борги, які воно не взмозі сплатити через
неможливість виконувати свою статутну діяльність. Всі ці обставини
не знайшли відображення в процесі розгляду справи судами першої та
апеляційної інстанцій і їм не надана відповідна оцінка.
Зважаючи на викладене, Вищий господарський суд України
вважає, що ухвалені у справі рішення постановлені на неповно
з'ясованих обставинах справи, а тому підлягають скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні
обставини справи, об'єктивно оцінити докази, з'ясувати дійсні
права і обов'язки сторін і в залежності від встановленого
правильно застосувати матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини та прийняти основане на законі рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ СВП "Академтеплоенерго" на постанову від
28.01.2004 Київського апеляційного господарського суду та рішення
від 14.11.2003 господарського суду міста Києва у справі N 34/456
задовольнити частково.
Постанову від 28.01.2004 Київського апеляційного
господарського суду та рішення від 14.11.2003 господарського суду
міста Києва у справі N 34/456 скасувати.
Справу N 34/456 передати на новий розгляд до господарського
суду міста Києва.