ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2005 Справа N 23/154-04-5349
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 31.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі суддів:
головуючого - Овечкіна В.Е.
суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л.
за участю представників:
позивача
відповідача 1. Волкова І.О. - (дор. у справі)
розглянув касаційну скаргу Чорноморської регіональної митниці
на постанову від 26 жовтня 2005 року Одеського апеляційного
господарського суду
у справі N 23/154-04-5349
за позовом ТОВ "ТРІО"
до
1. Чорноморська регіональна митниця
2. Управління державного казначейства в Одеській області
третя особа без самостійних вимог ДПІ у м. Іллічівськ
про стягнення 3352736,64 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 01.10.2004
(суддя С.В. Владимиренко) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з
Державного бюджету України помилково сплачений податок на додану
вартість на загальну суму 3352736,64 грн., стягнуто з
Чорноморської регіональної митниці 1700 грн. витрат по держмиту та
118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
26.10.2004 (судді Л.І. Бойко, Т.А. Величко, А.М. Жукова) рішення
господарського суду Одеської області від 01.10.2005 залишено без
змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Чорноморська регіональна митниця не погоджуючись з рішенням
місцевого та постановою апеляційного господарських судів,
звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення
норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати.
Розгляд касаційної скарги відкладався 07.06.05 на 05.07.05 на
09 год. 15 хв. в зв'язку з клопотанням позивача та оголошувалася
перерва 05.07.05 на 12.07.05 на 09 год. 10 хв.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому
засіданні дослідив матеріали справи та вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно п. 1 ст. 1 Закону України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
об'єктом правового
регулювання є "торговельна діяльність за готівкові кошти, а також
з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на
території України, діяльність з обміну готівкових валютних
цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами,
вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також
діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових
послуг", тобто чітко вказано рамки дії зазначеного Закону до якої
операції по проведенню митного оформлення не віднесено.
Також, згідно ст. З Закону України "Про податок на додану
вартість" від 03.04.1997 р. N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
законодавцем
зроблено чітке розмежування об'єктів оподаткування ПДВ. При цьому
ввезення (пересилання) товарів на митну територію України згідно
пп. 3.1.2. п. 3.1. ст. 3 виділено в окремий об'єкт оподаткування,
тобто операцію при який здійснюється стягування ПДВ з чітко
встановленої п. 4.2. ст. 4 цього ж Закону бази оподаткування.
Але суди першої та апеляційної інстанції вказують на те, що
оскільки позивач не є платником податку на додану вартість, так як
являється володарем спеціального торгового патенту, то він не
зобов'язаний сплачувати ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на
митну територію України.
Однак, таке твердження суперечить положенням п. 2.2 ст. 2
Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р.
N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в якому окремо вказано, що платниками
податку є особи, які ввозять (пересилають) товари на митну
територію України, включаючи фізичних осіб, які не зареєстровані
як платники ПДВ за винятком тих, що ввозять (пересилають) товари
(предмети) на митну територію України в обсягах, котрі не
підлягають оподаткуванню згідно з законодавством. Даним пунктом
відокремлено вказану категорію платників податку від платників
передбачених п. 2.3 цієї ж статті, а саме від осіб які здійснюють
підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти на митній
території України.
Тобто, при проведенні оподаткування ПДВ імпортних товарів
даний податок сплачується під час проведення митних процедур, як
суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, так і
фізичною особою (громадянин), яка здійснює діяльність, віднесену
до підприємницької, або ввозить товари на митну територію України.
А тому, операція ввезення товарів є об'єктом для оподаткування
податком на додану вартість і особа, суб'єкт підприємницької
діяльності, що є юридичною чи фізичною особою, або фізична особа
як громадянин, незалежно від того, зареєстрована як платник
податку на додану вартість, чи знаходиться в категорії неплатників
даного податку, чи громадянин, який возить (пересилає) товари, під
час здійснення митних процедур зобов'язаний сплатити ПДВ на
депозитний рахунок митних органів.
Таким чином, можна зробити висновок, що твердження судів на
користь звільнення позивача від сплати ПДВ при здійсненні операцій
по ввезенню (пересиланню) товарів на митну територію України не
відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану
вартість" від 03.04.1997 N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Також, при винесенні рішень судами не прийнято до уваги, що
згідно вимог п. 11.4 ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" від 03.04.1997 р. N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зміни до
порядку оподаткування ПДВ можуть здійснюватись лише внесенням змін
до вказаного Закону.
Однак, при внесенні змін до Закону України "Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р.
N 98/96-ВР ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
Законом України від 10.02.1998 р.
N 102/98-ВР ( 102/98-ВР ) (102/98-ВР)
, яким було введено в дію ст. 7-1 згідно
якої від сплати ПДВ звільняються особи - суб'єкти підприємницької
діяльності, що придбали спеціальний торговий патент, належних змін
з даного приводу до Закону України "Про податок на додану
вартість" від 03.04.1997 р. N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
внесено не
було.
Також, згідно ст. 14 Закону України "Про систему
оподаткування" від 25.06.1991 р. N 1251-XIV ( 1251-12 ) (1251-12)
, податок
на додану вартість належить до загальнодержавних податків та
зборів (обов'язкових платежів) і встановлення чи скасування таких
платежів до бюджету, їх ставки, механізм справляння не можуть
встановлюватись або змінюватись іншими законами України крім
законів про оподаткування (ст. 1 ч. 3 ).
П. 11.2 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 р. N 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
"Про податок на додану вартість" передбачено норму
згідно якої до приведення інших законодавчих актів у відповідність
з нормами даного Закону, вони діють в частині, що не суперечить
цьому Закону. Однак правова норма, яка вказана у п. 1 ст. 7-1
Закону "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
та норми Закону України "Про податок на додану
вартість" в тому контексті, як їх трактує позивач суперечать один
одному по відношенню до суб'єктів підприємницької діяльності, які
отримали спеціальний патент у частині обкладення ПДВ при ввезенні
(пересиланні) товарів на митну територію України.
Зазначена правова позиція підтверджена постановою Пленуму
Верховного Суду України від 08.10.2004 р. ( v0015700-04 ) (v0015700-04)
в якій
зазначено що ставки, механізм справляння податків, пільги щодо
оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими
законами, крім тих які стосуються оподаткування.
13.12.2001 були внесені зміни до Закону України "Про
патентування деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
які вступили в дію з 05.01.2002 згідно яких вищевказаний закон був
приведений у відповідність з Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 р. а саме: у
статті 7-1, у частині 1 абзац 2 йдеться про те, що суб'єкт
підприємницької діяльності, який придбав спеціальний торговий
патент не сплачує податок на додану вартість, крім податку з
операцій ввезення (пересилання) товарів на митну територію України
або отримання від нерезидентів робіт (послуг) для їх використання
або споживання на митній території України.
Крім того, правомірність дій митної установи підтверджує
наступне.
Відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану
вартість" від 03.04.1997 р. N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом
оподаткування є операції платників податку до яких відносяться у
тому числі продаж товарів (робіт, послуг) на митній території
України, ввезення (пересилання) товарів на митну територію України
(ч.ч. 3.1.1 - 3.1.3.). Указом Президента України "Про деякі зміни
в оподаткуванні" від 07.08.1998 р. N 857/98 ( 857/98 ) (857/98)
встановлено, що усі операції з ввезення (пересилання) товарів на
митну території України оподатковуються на загальних підставах у
порядку встановленому законодавством.
Згідно з вищевикладеним, звільнення від сплати ПДВ, при
здійсненні торговельної діяльності на митній території України
суб'єктом підприємницької діяльності при наявності спеціального
торгового патенту, не звільняє його від оподаткування при
здійсненні експортно-імпортних операцій, оскільки даний вид
операцій буде іншим об'єктом оподаткування і порядок їх здійснення
регулюється окремим законодавчим актом - Законом України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
. Зовнішньоекономічна
діяльність (у тому числі експорт і імпорт товарів) - це окремий,
специфічний вид діяльності, який не є обов'язковою складовою
частиною торговельної діяльності.
Таким чином, усі суб'єкти підприємницької діяльності,
незалежно від наявності у них спеціального торгового патенту,
зобов'язані при здійснені експортно-імпортних операцій сплачувати
ПДВ на загальних підставах в порядку, встановленому Законом
України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997
N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Вказані у позовній заяві вантажні митні декларації ТОВ "Тріо"
подавало до Чорноморської регіональне митниці з 09.01.2002 до
31.10.2002 та в цей період в законній силі перебували Закони
України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р.
N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та "Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності" від 15.07.1999 р. N 962-XIV ( 962-14 ) (962-14)
з змінами та доповненнями від 13.12.2001 р. в яких чітко вказано,
що податок на додану вартість при ввезені (пересиланні) товарів на
митну територію та отриманні від нерезидентів робіт (послуг) для
їх використання або споживання на митній території України
сплачуються без винятків.
Виходячи з викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 111-5,
111-7, 111-8, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Чорноморської регіональної митниці
задовольнити.
2. Рішення господарського суду Одеської області від
01.10.2004 та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 26.10.2004 у справі N 23/154-04-5349 скасувати.
3. В позові відмовити.
4. В поворот виконання судового рішення зобов'язати
господарський суд Одеської області видати відповідний наказ в
порядку передбаченому ст. 122 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
5. Стягнути з ТОВ "ТРІО" на користь Чорноморської
регіональної митниці 3400 грн. витрат по сплаті державного мита в
тому числі за перегляд справи в касаційному порядку. Доручити
господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.