ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2005 Справа N 43/391
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В. Кузьменка, судді І.М. Васищака, судді
В.М. Палій, розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства
"Енергоринок" на ухвалу Київського апеляційного господарського
суду від 04.02.2005 р. у справі N 43/391 за позовом Державного
підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії
"Енергоатом" до Державного підприємства "Енергоринок" про
стягнення 50338786,93 грн. за участю представників сторін: від
позивача - не з'явився, від відповідача - не з'явився,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
04.02.2005 р. (головуючий - суддя Григорович О.М., судді
Рябуха В.І., Гольцова Л.А.) відмовлено Державному підприємству
"Енергоринок" у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу
господарського суду міста Києва від 31.12.2004 р. у справі
N 43/391 про призначення розгляду справи на 04.02.2005 р.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з огляду
на приписи ст. 86 та ч. 1 ст. 106 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвали про призначення розгляду справи
оскарженню не підлягають.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції,
відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, та направити
апеляційну скаргу ДП "Енергоринок" на ухвалу господарського суду
міста Києві від 31.12.2004 р. на розгляд до суду апеляційної
інстанції.
У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на порушення
судом апеляційної інстанції ст.ст. 55, 64, 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги, що в силу положень ч. 2
ст. 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційні скарги на ухвали
місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у
порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення
місцевого господарського суду, постанови апеляційного
господарського суду, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування судом норм матеріального і
процесуального права при ухвалені оскаржуваного судового акта,
знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з
таких підстав.
За приписами ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлені основні засади судочинства, до якого віднесено
забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду,
крім випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у
статті 12 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
,
згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і
порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на
апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне
та касаційне оскарження судового рішення названим законом
ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України ( 1798-12 ) (1798-12)
повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник
судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи
касаційному порядку.
Відповідно до ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(права та
обов'язки сторін), сторони мають право оскаржувати судові рішення
господарського суду в установленому цим кодексом порядку.
В силу статті 106 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвали місцевого
господарського суду можуть бути оскаржені у апеляційному порядку у
випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом
України та Законом України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Згідно ст. 86 ГПК України ( 2343-12 ) (2343-12)
суддя, якщо
господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду
справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення
позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою господарського суду
міста Києві від 23.07.2004 р. (а.с. 26) розгляд справи було
відкладено у зв'язку з поданням відповідачем апеляційної скарги на
ухвалу суду від 15.07.2004 р. про порушення провадження у даній
справі.
Ухвалою від 31.12.2004 р. у справі N 43/391 господарський суд
міста Києва призначив розгляд справи на 04.02.2005 р.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оскаржувалася
в апеляційному порядку ухвала господарського суду міста Києва від
31.12.2004 р. у справі N 43/391 про призначення розгляду справи,
яка винесена на підставі ст. 86 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Оскільки права сторін на оскарження ухвали про призначення
розгляду справи стаття 86 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не передбачає,
то колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної
інстанції про відмову у прийнятті апеляційної скарги Державного
підприємства "Енергоринок" на ухвалу господарського суду міста
Києва від 31.12.2004 р. у справі N 43/391 про призначення розгляду
справи, яка не підлягає оскарженню.
Ухвала Київського апеляційного господарського суду про
відмову у прийнятті апеляційної скарги відповідача на ухвалу суду
першої інстанції, яка не підлягала оскарженню, відповідає вимогам
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
(ч. 2 ст. 6), де передбачено,
що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють
свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно
до законів України.
Керуючись статтями 106, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія
суддів П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок"
залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 04.02.2005 р. у справі N 43/391 - без
змін.