ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2005 Справа N 40/214
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Кузьменка М.В., Васищака І.М., Палій В.М., за
участю представника відповідача О. Фурсової (дов. від 30.12.2004),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат
"Азовсталь" на рішення від 10 червня 2004 року господарського суду
Донецької області та постанову від 25 серпня 2004 року Донецького
апеляційного господарського суду у справі N 40/214 за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Харківтранс" до
відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат
"Азовсталь" про стягнення 65000 грн., В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 10 червня 2004 року господарського суду
Донецької області (суддя Ю. Підченко), залишеним без змін
постановою від 25 серпня 2004 року Донецького апеляційного
господарського суду, позов задоволено з присудженням до стягнення
суми боргу - 49000 грн., збитків від інфляції - 7661 грн. 10 коп.,
річних - 4381 грн. 73 коп., збитків, завданих представництвом
особи в суді, - 3957 грн. 17 коп., здійснено розподіл судових
витрат.
Відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат
"Азовсталь" просить судові акти скасувати з підстав неправильного
застосування господарськими судами статті 224 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, статей 614 і 625 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
в частині стягнення сум інфляційних, річних та
збитків, завданих представництвом особи в суді, та ухвалити нове
рішення про відмову в позові за цими вимогами.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківтранс" проти
доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить
відмовити, у тому числі з підстав виконання боржником судового
рішення.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
До господарського суду подано позов про стягнення суми боргу
з підстав неналежного виконання зобов'язання, що виникло з
договору, та застосування до боржника наслідків прострочення
виконання грошового зобов'язання, а також збитків, зумовлених
зверненням до суду.
Господарськими судами встановлено, що на умовах укладеного
між сторонами договору від 1 лютого 2001 року за N 12/39д/020-16д
позивач продав відповідачеві екскаватор, за який той розрахувався
лише частково і борг дорівнює 49000 грн.
Оскільки на час подання позову борг сплачений не був,
господарські суди задовольнили позов в цій частині з урахуванням
сум інфляційних, річних та збитків, пов'язаних з представництвом
особи в суді.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача суми боргу з
урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних у
заявлених позивачем розмірах, господарські суди не звернули уваги
на те, що їх розрахунок здійснено позивачем відповідно по квітень
та травень 2004 року включно.
При цьому, обґрунтовуючи ухвалене рішення посиланням на
положення статті 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, який
набрав чинності з 1 січня 2004 року, господарський суд не
проаналізував зміст положень частини 2 статті 9 Цивільного кодексу
України, статті 7 та частини 2 статті 175 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, який також набрав чинності з 1 січня 2004
року, відповідно до яких особливості регулювання майнових відносин
у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом
України, а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками
господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з
урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом
України.
Згідно частини 1 статті 216 та частини 2 статті 217
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, учасники господарських
відносин несуть господарсько-правову відповідальність за
правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до
правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,
передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
у
сфері господарювання застосовуються такі види господарських
санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції;
оперативно-господарські санкції. Види, склад та розмір, а також
підстави і порядок застосування господарських санкцій визначені в
статтях 224-226, 230-232, 235-237 Господарського кодексу України.
Отже, господарські суди, ухвалюючи рішення про стягнення сум
інфляційних та річних, не вказали, яка правова природа цих
стягнень в контексті положень Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, а відтак, чи підлягають вони віднесенню до
господарських санкцій, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин рішення апеляційного господарського суду
про задоволення позову в частині вказаних стягнень є передчасним
та безпідставним.
Колегія суддів також вважає, що віднесення господарськими
судами до збитків витрати позивача на оплату юридичних послуг в
сумі 3957 грн. 17 коп. суперечить положенням статей 147, 220, 224,
225 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, оскільки такі
витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та
розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з сумою заявленого
боргу.
Крім того, господарські суди не звернули уваги на той факт,
що позов подано до особи, щодо якої порушена справа про
банкрутство. За цієї обставини господарські суди мали вирішувати
питання по суті позовних вимог з урахуванням вимог Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, зокрема, в залежності від факту
публікування в офіційному друкованому органі оголошення про
порушення справи про банкрутство акціонерного товариства
"Металургійний комбінат "Азовсталь" та подальшої диспозитивної
поведінки позивача. Встановлення цих фактів зумовлює ухвалення
відповідного рішення у справі - або про задоволення позову, або
про зупинення позовного провадження, або про відмову в позові, або
про припинення провадження у справі.
Неправильне застосування до спірних правовідносин положень
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
про відшкодування
збитків і застосування штрафних та оперативно-господарських
санкцій, а також незастосування положень Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
в силу вимог статті 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
обумовлює скасування
рішення та постанови в даній справі та передачі її на новий
розгляд, при якому суду слід урахувати викладене, вжити всіх
передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного
з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін і
залежно від установленого ухвалити відповідне рішення.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 10 червня 2004 року господарського суду Донецької
області та постанову від 25 серпня 2004 року Донецького
апеляційного господарського суду в справі N 40/214 скасувати,
справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької
області.