ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2005 Справа N 37/65(А28/44)
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого, Н.О. Волковицької, Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача - Борульченко В.М. - дов. від 15.03.2005 року
Житніков А.І. - дов. від 26.01.2005 року
відповідача - Голенко Є.А. - дов. від 09.03.2004 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Дніпропетровську
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 08 вересня 2004 року
у справі N 37/65(А28/44) господарського суду
Дніпропетровської області за позовом Відкритого акціонерного
товариства "Дніпропетровський Втормет" до Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Дніпропетровську про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень від 27.09.2002 року N 660814/0/18279, від
09.12.2002 року N 660814/1/23441, від 19.02.2003 року
N 660814/2/3795
В С Т А Н О В И В:
В березні 2004 року Відкрите акціонерне товариство
"Дніпропетровський Втормет" звернулося до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Дніпропетровську про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень від 27.09.2002 року N 660814/0/18279, яким
визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата
у розмірі 4179,43 грн., від 09.12.2002 року N 660814/1/23441, яким
визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата
у розмірі 4179,43 грн., від 19.02.2003 року N 660814/2/3795, яким
визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата
у розмірі 4179,43 грн.
15 квітня 2004 року позивач подав доповнення до позовної
заяви, в яких просив визнати недійсними податкові
повідомлення-рішення від 27.09.2002 року N 660814/0/18279, від
09.12.2002 року N 660814/1/23441, від 19.02.2003 року
N 660814/2/3795, яким визначено суму податкового зобов'язання з
орендної плати в розмірі 4 179,43 грн., в тому числі основний
платіж в сумі 4 179,43 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі
акта N 010081/120 від 19.09.2002 року про результати
документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства
"Дніпропетровський Втормет" з питань дотримання вимог
законодавства України про оподаткування за період з
01.01.2000 року по 31.03.2002 року, в якому зазначено, що
відповідно до Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
орендна
плата за земельні ділянки не може бути меншою за розмір земельного
податку, що встановлюється відповідним законом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до преамбули
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
цей закон не регулює питання погашення податкових
зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких
розповсюджуються процедури, визначені Законом України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
. Крім того, позивач посилається на те, що
податкове зобов'язання нараховано за період, що передував
порушенню справи про банкрутство Відкритого акціонерного
товариства "Дніпропетровський Втормет", тобто, обов'язок
підприємства щодо сплати відповідного податку виник ще до
порушення справи про банкрутство, а податкова інспекція відносно
підприємства є конкурсним кредитором. В такому випадку податкова
інспекція, відповідно до пункту 14.1 статті 14 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" повинна була протягом тридцяти днів від дня
опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про
порушення провадження у справі про банкрутство подати до
господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також
документи, що їх підтверджують. Спеціалізованою державною
податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у
м. Дніпропетровську цього не було зроблено. Також у письмових
поясненнях позивач посилався на те, що у перевіряємий період у
нього були укладені договори оренди, згідно яких здійснювались
орендні платежі. Розмір орендної плати передбачений договором.
Правові підстави для стягнення орендної плати у позивача відсутні.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
07.06.2004 року (суддя Кеся Н.Б.), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
08.09.2004 року (судді: Кузнецова І.Л. - головуючий,
Білецька Л.М., Дмитренко Г.К.), позов задоволено. Визнано
недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Дніпропетровську від 27.09.2002 року
N 660814/0/18279, від 09.12.2002 року N 660814/1/23441, від
19.02.2003 року N 660814/2/3795. Стягнуто зі Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Дніпропетровську на користь Відкритого акціонерного
товариства "Дніпропетровський Втормет" (85,00 грн. - витрат по
сплаті державного мита, 118,00 грн. - витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).
Мотивуючи судові рішення господарські суди першої та
апеляційної інстанцій з посиланням на статті 7, 8 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, статтю 3, пункт 5 статті 19 Закону
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, статті 2, 27 Закону України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, статтю 2, пункт 8 статті 11
Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, пункт 8 статті 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, Закон України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, зазначили, що оскільки договір
N 1338 від 11.08.1999 року та договір N 413 від 22.06.1998 року не
встановлюють орендних правовідносин, у тому числі зі сплати
орендної плати, суд дійшов висновку про наявність правовідносин з
тимчасового користування землею зі сплатою плати за землю у
вигляді земельного податку. Згідно договору від 04.10.1994 року
N 3 261/1 орендні правовідносини знайшли своє підтвердження, за
даним договором сторони визначені як орендодавець та орендар, а
також визначений розмір орендної плати. Крім того, суд дійшов
висновку, що стягнення орендної плати відповідно до Закону України
"Про оренду землі" в спірних повідомленнях-рішеннях є перевищенням
податковою службою своїх повноважень, порушенням встановленого
законом порядку, який передбачений для врегулювання договірних
спорів, а також в деяких вищезазначених випадках за відсутністю
орендних правовідносин. Одночасно суд вважає, що норми Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
не підлягають застосуванню при
вирішенні даного спору, оскільки за матеріалами справи відповідач
не може вважатися будь-яким кредитором (поточним або конкурсним) з
орендних правовідносин.
Не погоджуючись з постановою, Спеціалізована державна
податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у
м. Дніпропетровську звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 08 вересня 2004 року по
справі N 37/65(А28/44), в якій просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
08.09.2004 року та рішення господарського суду Дніпропетровської
області по справі N 37/65(А28/44), а справу передати на новий
розгляд до господарського суду Дніпропетровської області,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судами норм матеріального права, а саме: Закону України "Про плату
за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
, Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
. Зокрема, заявник вважає, що суд помилково
визнав неправомірними донарахування позивачеві орендної плати за
землю в той самий час, коли норми законів зобов'язують орендаря
сплачувати орендну плату, яка є не меншою за розмір земельного
податку. Заявником також надані пояснення по справі.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому
погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та
просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від
07.06.2004 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 08.09.2004 року по справі N 37/65(А28/44)
господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську - без
задоволення, посилаючись на те, що вищезазначені судові рішення є
обґрунтованими та прийняті у відповідності до вимог діючого
законодавства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського
суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
спірними податковими повідомленнями-рішеннями визначено позивачу
суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата в розмірі
4179,43 грн.
Також судами встановлено, що в користуванні позивача
знаходились земельні ділянки відповідно до договорів від
11.08.1999 року N 1338, від 22.06.1998 року, укладених між
позивачем і виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на
право тимчасового користування землею зі сплатою плати за землю
відповідно до Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за
землю справляється у вигляді земельного податку або орендної
плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри
податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено,
визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим
Законом.
Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують
земельний податок.
За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна
плата.
Отже, господарські суди надавши оцінку вищезазначеним
договорам, встановивши що останні не встановлюють орендних
правовідносин, у тому числі зі сплати орендної плати, врахувавши
зазначену норму Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
дійшли законного та
обґрунтованого висновку, що позивач за зазначеними договорами
сплачує плату за землю у вигляді земельного податку. Таким чином
правомірно зазначили, що нарахування відповідачем позивачу
спірними податковими повідомленнями-рішеннями суму орендної плати
за зазначеними договорами не відповідає фактичним обставинам та
вимогам діючого законодавства.
Судами також встановлено, що за договором від 04.10.1994 року
N 3 261/1 про надання в строкове користування земельних ділянок,
укладеного між позивачем та виконкомом міської ради народних
депутатів, сторони за договором визначені як орендодавець і
орендар, а також договором визначений розмір орендної плати.
Приймаючи судові рішення господарські суди також прийшли до
висновку, що нарахування спірними податковими
повідомленнями-рішеннями орендної плати взагалі і зокрема, за
зазначеним договором в сумі 28,50 грн. не відповідає вимогам
законодавства.
Судова колегія погоджується з вказаним висновком та зазначає,
що визначення суми податкового зобов'язання: орендна плата, на
підставі вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
суперечить преамбулі, пункту 1.2 статті 1
зазначеного Закону, статтям 13, 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
(які діяли на час виникнення спірних
правовідносин).
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що господарські
суди першої та апеляційної інстанцій в порядку статей 43, 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі
обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали
юридичну оцінку обставинам, викладеним в акті перевірки, на
підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, та
дійшли обґрунтованого висновку, про їх невідповідність нормам
чинного законодавства, а тому правомірно визнали їх недійсними.
За таких обставин, керуючись законом, суди підставно
задовольнили позовні вимоги. Як наслідок, прийняті судами рішення
та постанова відповідають положенням статей 84, 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 року N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" зі
змінами та доповненнями.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
судами норм матеріального права при прийнятті рішення та постанови
не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в
зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових
рішень колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
07.06.2004 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 08.09.2004 року у справі N 37/65(А28/44)
господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську - без
задоволення.