ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2005 Справа N 24/181-б
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Яценко О.В. (доповідач у справі)
суддів: Кривди Д.С., Кравчука Г.А.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "НІОЛ"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.01.2005 р.
у справі N 24/181-Б господарського суду м. Києва
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
"Голден Телеком"
до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "НІОЛ"
про визнання банкрутом
в судовому засіданні взяли участь представники сторін
від ТОВ "Голден Телеком" Бєлякова О.Г. дов. N 9-01/05 від
24.01.2005 р.
від ТОВ "НІОЛ" Качур О.О. дов. N 05/1 від 18.01.2005 р.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.03.2004 р. у
справі N 24/181-б порушено провадження у справі про банкрутство
товариства з обмеженою відповідальністю "НІОЛ" за заявою
товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Телеком".
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.12.2004 р. у
справі N 24/181-б (суддя Смілянець В.В.) введено процедуру
розпорядження майном боржника товариства з обмеженою
відповідальністю "НІОЛ". Призначено розпорядником майна
арбітражного керуючого Вронську Г.О. Зобов'язано кредитора
товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Телеком" протягом
10 днів подати до офіційних друкованих органів за свій рахунок
оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.
Зобов'язано розпорядника майна скласти реєстр вимог кредиторів.
Не погодившись з цією ухвалою товариство з обмеженою
відповідальністю "НІОЛ", подало апеляційну скаргу, у якій просило
ухвалу господарського суду м. Києва від 06.12.2004 р. у справі
N 24/181-б скасувати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
26.01.2005 р. у справі N 24/181-б (судді: Бондар С.В.;
Верховець А.А.; Тищенко А.І.) ухвалу залишено без змін, а
апеляційну скаргу без задоволення.
Не погоджуючись з цією постановою товариство з обмеженою
відповідальністю "НІОЛ" подало до Вищого господарського суду
касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду від 26.01.2005 р. по даній
справі, як прийняту з порушенням норм матеріального та
процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судами
попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права
дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.11.2003 р. ТОВ
"Голден Телеком" звернулось до господарського суду м. Києва з
заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ
"НІОЛ".
Свої вимоги ініціюючий кредитор мотивував наявністю боргу ТОВ
"НІОЛ" в сумі 250 795,03 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, безспірність вимог ТОВ
"Голден Телеком" до ТОВ "НІОЛ" підтверджується рішеннями
арбітражного суду м. Києва від 29.05.2001 р. у справі N 18/254 та
господарського суду м. Києва від 18.12.2001 р. у справі N 12/436,
а також іншими належними доказами, які були подані кредитором, що
підтверджують неплатоспроможність боржника. Розмір безспірних
вимог ініціюючого кредитора становить 250 795,03 грн., що
перевищує 300 мінімальних розмірів заробітної плати.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції, що суд
першої інстанції керуючись ст.ст. 6, 11, 13 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
обґрунтовано ввів процедуру розпорядження
майном боржника та призначив розпорядника майна, є обґрунтованим і
відповідає положенням чинного закону.
Суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що
твердження боржника в апеляційній скарзі, щодо призначення судом,
кандидатури розпорядника майна Вронської Г.О., не відповідає
вимогам п. 1 ч. 2 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Оскільки в матеріалах справи наявна Ліцензія Міністерства
економіки та з питань європейської інтеграції України серії
АА N 484 232, яка видана Вронській Ганні Олександрівні, в якій
зазначено: вид господарської діяльності Арбітражний керуючий
(розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), строк дії
ліцензії з 17.02.2003 р. по 16.02.2006 р.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим
санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу -
суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або
економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є
зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. В цій же статті
вказано, що арбітражні керуючі діють на підстав ліцензії
арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом, в порядку
встановленому законом.
Суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого висновку,
що видача особі ліцензії на право здійснення підприємницької
діяльності в формі арбітражного керуючого передбачає, що у цієї
особи є юридична або економічна освіта і спеціальні знання, що
дають можливість компетентно виконувати покладені на неї обов'язки
арбітражного керуючого, в даному випадку розпорядника майна.
Суд попередньої інстанції вірного зазначив, що твердження
боржника, що призначений розпорядник майна Вронська Г.О. може бути
зацікавленою особою відносно боржника та кредитора або вона могла
раніше здійснювати управління боржником, не є обґрунтованими і не
відповідають положенням чинного законодавства.
Відповідно до п. 3 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
арбітражним керуючим не можуть бути призначені: особи,
які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які
здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за
винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління
зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не
встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей
вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи,
які мають судимість за вчинення корисливих злочинів. До
призначення арбітражним керуючим особа має подати до
господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не
належить до жодної категорії вищезазначених осіб.
Як вірно встановлено апеляційним господарським судом, в
матеріалах справи є заява Вронської Г.О. (а.с. 50) про призначення
її розпорядником майна товариства з обмеженою відповідальністю
"НІОЛ", з якої вбачається, що вона не відноситься до певної
категорії осіб.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог або заперечень.
Як зазначено судом апеляційної інстанції, апелянт не надав
жодного доказу, які б підтверджували його апеляційні вимоги.
Таким чином, суди попередніх інстанцій у повному обсязі
з'ясували матеріали справи та вірно застосували чинне
законодавство.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що Київським
апеляційним господарським судом вірно застосовані норми
матеріального та процесуального права і тому підстав для
скасування постанови Київського апеляційного господарського суду у
даній справі не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"НІОЛ" на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 26.01.2005 р. у справі N 24/181-Б залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.01.2005 р. у справі N 24/181-Б залишити без змін.