ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2005 Справа N 22/223
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В. Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України"
НАК "Нафтогаз України"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.12.2004 р.
у справі N 22/223
за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
до Державного підприємства "Київське управління по
будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг"
3-ті особи: 1) Відкрите акціонерне товариство "Донбасенерго";
2) НАК "Нафтогаз України";
3) ДВС Управління юстиції Центрального міського
району м. Горлівка,
про стягнення 122 882 446,64 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Забава С.В. (довіреність у справі),
від відповідача: Левшун Р.В. (довіреність у справі),
від 3-тьої особи 1: Боєнко О.В. (довіреність у справі),
від 3-тьої особи 2: Громницький Ю.П. (довіреність у справі),
від 3-тьої особи 3: не з'явились,
В С Т А Н О В И В:
Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України", як
правонаступник реорганізованої ДК "Торговий дім "Газ України" НАК
"Нафтогаз України", звернулася до господарського суду міста Києва
з позовом до ДП "Київське управління по будівництву, ремонту та
експлуатації автомобільних доріг" про стягнення коштів у сумі
122 882 446,64 грн., як безпідставно перерахованих ДВС Управління
юстиції Центрального міського району м. Горлівка при примусовому
виконанні наказу арбітражного суду Донецької області від
25.12.2000 р. у справі N 29/16.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.09.2004 р.
(суддя Шкурат А.М.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 22.12.2004 р. (головуючий,
суддя Зеленін В.О., судді Синиця О.Ф., Рєпіна Л.О.), в позові
відмовлено повністю.
Ухвалюючи судові акти у даній справі, суди двох інстанцій
встановили наступне.
06.10.2000 р. арбітражним судом Донецької області ухвалено
рішення у справі N 29/16 за позовом ДК "Торговий Дім "Газ України"
до ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Донбасенерго" про
стягнення з останнього 259840191,83 грн. на користь ДК "Торговий
Дім "Газ України".
За відсутністю коштів на рахунку ВАТ "Донбасенерго",
арбітражним судом Донецької області було змінено спосіб та порядок
виконання рішення від 06.10.2000 р. та видано наказ про звернення
стягнення на майно боржника.
ДК "Торговий Дім "Газ України" та ДК "Укртрансгаз" було
реорганізовано в частині відокремлення і передачі функцій та
майнових прав і обов'язків Головного управління з експлуатації
систем постачання природного та скрапленого газу "Головпобутгаз",
в результаті чого було створено ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз
України" (позивач).
Виконуючи судове рішення у справі N 29/16 у примусовому
порядку, було проведено прилюдні торги по реалізації майна ВАТ
"Донбасенерго". Суму коштів від проданого майна було зараховано на
депозитний рахунок ДВС Управління юстиції Центрально-міського
району м. Горлівки.
Старшим державним виконавцем Білодід Ю.М. державної
виконавчої служби Центрального міського районного управління
юстиції м. Горлівки при примусовому виконані наказу арбітражного
суду Донецької області у справі N 29/16 від 25.12.2000 р. було
звернено стягнення на майно ВАТ "Донбасенерго" на користь
позивача - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".
Постановою державного виконавця від 05.03.2001 р. було
здійснено заміну сторони виконавчого провадження, а саме здійснена
заміна позивача на відповідача у зв'язку з рішенням арбітражного
суду міста Києва від 22.12.2000 р. у справі N 22/425 та рішенням
арбітражного суду міста Києві від 29.12.2000 р. у справі N 22/453.
Так, рішенням арбітражного суду міста Києва від 29.12.2000 р.
у справі N 22/453 була встановлена наявність боргу НАК "Нафтогаз
України" перед відповідачем з відрахувань на дорожні роботи в
сумі 210995973,0 грн. Пунктом 2 мирової угоди, затвердженої судом,
встановлено, що погашення боргу буде здійснено за рахунок коштів,
які надійдуть від позивача за наслідками примусового виконання
рішення арбітражного суду Донецької області у справі N 29/16 від
06.10.2000 р. про стягнення з ВАТ "Донбасенерго" боргу за спожитий
газ у сумі 256 672 353,75 грн. При цьому, кошти розподіляються
наступним чином: відповідач отримує 154 003 412,25 грн.,
НАК "Нафтогаз України" залишає у своєму розпорядженні
102 668 941,50 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від
28.10.2002 р., рішення арбітражного суду у справі N 22/453 про
затвердження мирової угоди залишено без змін.
За таких обставин, суди двох інстанцій дійшли висновку про
правомірність одержання коштів відповідачем внаслідок заміни
сторони у ході виконавчого провадження відповідно до постанови
державного виконавця від 05.03.2001 р., де вказано, що вибуття
стягувача - ДК "Торговий Дім "Газ України" та правонаступництво ДП
"Київське обласне управління по будівництву, ремонту та
експлуатації автомобільних доріг" підтверджується рішенням
арбітражного суду міста Києва від 22.12.2000 р. у справі N 22/425
та від 29.12.2000 р. у справі N 22/453, якими затверджено мирові
угоди.
Одночасно судами двох інстанцій встановлено, що постанова
державного виконавця від 05.03.2001 р., винесена на підставі ст.
11 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, якою
було замінено сторону виконавчого провадження по примусовому
виконанню наказу N 29/16 про звернення стягнення на майно ВАТ
"Донбасобленерго" на користь ДК "Торговий Дім "Газ України" НАК
"Нафтогаз України" загальної суми боргу 259 840 191,83 грн. зі
стягувача ДК "Торговий дім "Газ Україна" НАК "Нафтогаз України" на
ДП "Київське обласне управління по будівництву, ремонту та
експлуатації автомобільних доріг", не була оскаржена сторонами
виконавчого провадження у встановлений законом строк.
Не погоджуючись з ухваленими у даній справі судовими актами,
позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що
ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права,
та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу позивача, в
якому просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін,
а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що
не підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом даного позову є стягнення з відповідача
перерахованих останньому державною виконавчою службою грошових
коштів у сумі 122 882 466,64 грн. При цьому, позивач посилався на
те, що у державної виконавчої служби не було ніяких правових
підстав для перерахування вказаної суми на рахунок відповідача, а
тому останній є неналежним одержувачем коштів, у зв'язку з чим
вони підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 469
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Так, за правилами названої статті ( 1540-06 ) (1540-06)
, умовами
виникнення обставин повернення безпідставно придбаного майна є:
придбання (зберігання) майна однією особою за рахунок іншої;
відсутність для цього підстав, встановлених законом або судом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами двох
інстанцій, відповідач одержав від державної виконавчої служби
грошові кошти у сумі 122 882 466,64 грн. у ході примусового
виконання наказу арбітражного суду Донецької області N 29/16 від
25.12.2000 р. про звернення стягнення на майно ВАТ "Донбасенерго"
на користь ДК "Торговий дім "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у
розмірі 259 840 191,83 грн.
Підставою для перерахування вказаних коштів саме відповідачу
послужило, те що у ході примусового виконання наказу суду від
25.12.2000 р. у справі N 29/16 ДК "Торговий дім "Газ України"
уступило право вимоги за ним ДП "Київське обласне управління по
будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг".
Зокрема, під час виконання вказаного наказу суду, державний
виконавець своєю постановою від 05.03.2001 р. (а.с.42 т.2) на
підставі заяви представника ДК "Торговий дім "Газ України" про
заміну сторони у виконавчому провадженні, змінив сторони у
виконавчому провадженні з примусового виконання наказу
арбітражного суду Донецької області N 29/16 від 25.12.2000 р., а
саме стягувача ДК "Торговий дім "Газ України" НАК "Нафтогаз
України" замінено на ДП "Київське обласне управління по
будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг".
При цьому, державним виконавцем зазначено, що вибуття
стягувача - ДК "Торговий дім "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
та правонаступництво ДП "Київське обласне управління по
будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг"
підтверджується рішеннями арбітражного суду м. Києва від
22.12.2000 р. у справі N 22/425 та від 29.12.2000 р. у справі
N 22/453, якими затверджено відповідні мирові угоди та уступка
права вимоги боргу з ВАТ "Донбасобленерго" Державному підприємству
"Київське обласне управління по будівництву, ремонту та
експлуатації автомобільних доріг".
За таких обставин, висновок судів двох інстанцій про те, що
одержання коштів відповідачем відбулося правомірно, внаслідок
замінити сторони у виконавчому провадженні згідно постанови
державного виконавця від 05.03.2001 р. є таким, що ґрунтується на
матеріалах справи.
При цьому, колегія суддів звертає увагу і на те, що заміна
сторони у виконавчому провадженні була проведена за взаємною
згодою сторін, а саме позивачем було здійснено відступлення права
вимоги на користь відповідача, тобто було здійснено
правонаступництво у виконавчому провадженні, під яким необхідно
розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з
переходом прав та обов'язків від правопопередника до іншої особи
(правонаступника), що раніше не брала участі у виконавчому
провадженні. Підставою правонаступництва є, зокрема, проведення
відступлення права вимоги.
Отже, твердження скаржника про відсутність підстав для
придбання відповідачем грошових коштів, які є предметом позову,
безпідставне, а тому судами двох інстанцій правомірно відмовлено у
задоволенні заявлених позовних вимог.
Порушенні позивачем питання щодо неправомірності здійснення
державним виконавцем правонаступництва у виконавчому провадженні,
не можуть бути предметом розгляду у даній справі.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну виконавчу
службу" ( 202/98-ВР ) (202/98-ВР)
та ст. 7 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
дії (бездіяльність) державного виконавця з
питань виконавчого провадження можуть бути оскаржені у
встановленому порядку згідно з вимогами закону.
Право на таке оскарження може бути реалізовано в порядку,
визначеному ст. 85 цього Закону ( 606-14 ) (606-14)
.
Утім, як встановлено судами двох інстанцій, дії державного
виконавця щодо здійснення правонаступництва у виконавчому
провадженні, зафіксовані у його постанові від 05.03.2001 р., у
встановленому законом порядку не оскаржувалися.
З урахуванням всіх фактичних обставин справи, встановлених
судами двох інстанцій, інші доводи скаржника, викладені у
касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки фактично
зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є
компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст. 111-5,
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Посилання відповідача у своєму відзиві на касаційну скаргу на
порушення позивачем (скаржником) процесуального строку на подання
касаційної скарги, колегія суддів відхиляє як безпідставні.
Так, останній день строку, встановленого для оскарження
постанови Київського апеляційного господарського суду від
22.12.2004 р. в касаційному порядку, з врахуванням вимог ч. 3
ст. 51 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, - 24.01.2005 р., оскільки останній
день оскарження постанови (22.01.2005 р.) припадав на неробочий
день - суботу.
Касаційна скарга N 31/10-503 від 24.01.2005 р., згідно
штемпеля на поштовому конверті, доданому до касаційної скарги,
подана скаржником 24.01.2005 р., тобто в межах строку,
передбаченого ст. 110 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК
"Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2004 р. у
справі N 22/223 - без змін.