ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
05.04.2005 Справа N 19/13
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
за участю представників <...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк" (далі - АКБ
"Правекс-Банк") на постанову Вищого господарського суду України
від 18 січня 2005 року у справі за позовом АКБ "Правекс-Банк" до
Національного банку України (далі - Нацбанк України) про визнання
недійсним абзацу 2 п. 3.14 глави 3 Положення про порядок емісії
платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням,
затвердженого постановою Правління Національного банку України від
27 серпня 2001 року N 367 ( z0954-01 ) (z0954-01)
, В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2003 року АКБ "Правекс-Банк" звернувся у
господарський суд міста Києва з позовом до Нацбанку України про
визнання недійсною постанови Правління Нацбанку України від
27 серпня 2001 року N 367 ( z0954-01 ) (z0954-01)
в частині встановлення
максимального розміру суми, емітованої банком, наперед оплаченої
платіжної картки, рівень якої не може перевищувати суму
1000 гривень або її еквівалент в іноземній валюті, а саме абзац 2
п. 3.14 глави 3 Положення про порядок емісії платіжних карток і
здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого вказаною
постановою.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що при прийнятті
постанови від 27 березня 2001 року N 367 ( z0954-01 ) (z0954-01)
, Нацбанк
України вийшов за межі своїх повноважень і порушив права, законні
інтереси позивача як власника платіжних карток.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що
вказану постанову прийнято відповідно до вимог законодавства та в
межах наданих йому повноважень.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23 квітня
2004 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що Нацбанк України
правомірно, в межах наданих йому повноважень, встановив
максимальний розмір суми емітованої банком наперед оплаченої
платіжної картки, рівень якої не може перевищувати суму
1000 гривень або її еквівалент в іноземній валюті.
Суд зазначив, що, визначивши максимальний розмір суми
емітованої банком наперед оплаченої платіжної картки, відповідач
не встановив обмежень у здійсненні власником правомочностей щодо
володіння, користування та розпорядження майном, а здійснив
правове регулювання проведення банками банківських операцій, що
відповідає вимогам чинного законодавства.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
10 листопада 2004 року та постановою Вищого господарського суду
України від 18 січня 2005 року рішення залишено без змін.
Верховним Судом України 10 березня 2005 року за касаційною скаргою
акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк" порушено касаційне
провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду
України від 18 січня 2005 року. Скарга мотивується невідповідністю
постанови Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та неправильним
застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали
справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду
України, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що Національний банк України прийняв
постанову N 226 ( z0474-03 ) (z0474-03)
від 4 червня 2003 року "Про
затвердження Змін до Положення про порядок емісії платіжних карток
і здійснення операцій з їх застосуванням", яке було затверджено
постановою Правління Національного банку України від 27 серпня
2001 року N 367 ( z0954-01 ) (z0954-01)
, зокрема, в абзаці 2 пункту 3.14
глави 3 Положення встановлено, що максимальна сума емітованої
банком наперед оплаченої платіжної картки, кошти за якою
обліковуються на консолідованому картрахунку банку, не може
перевищувати суму 1000 гривень або її еквівалент в іноземній
валюті.
Повноваження Національного банку України щодо регулювання
банківської діяльності та банківського нагляду визначені у главі
12 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
,
де пунктом 2 статті 66 встановлено, що однією з форм державного
регулювання діяльності банків Національним банком України є
встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.
Визначення напрямів розвитку сучасних електронних банківських
технологій, створення електронних систем, автоматизації
банківської діяльності та захисту банківської інформації згідно з
пунктом 7 статті 7 Закону України "Про Національний банк України"
( 679-14 ) (679-14)
віднесено до функцій Національного банку України.
Нормативно-правові акти Національного банку України, видані
ним з питань, віднесених до його повноважень згідно з статтею 56
вказаного Закону ( 679-14 ) (679-14)
, є обов'язковими для органів державної
влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств,
організацій та установ незалежно від форм власності.
Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні,
поняття та загальний порядок проведення переводу коштів у межах
України визначені у Законі України "Про платіжні системи та
переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
.
Статтею 13 цього Закону ( 2346-14 ) (2346-14)
встановлено, що порядок
виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому
числі обмежень щодо цих операцій, визначається законами України та
нормативно-правовими актами Національного банку України.
А пунктом 15.4 статті 15 цього ж Закону ( 2346-14 ) (2346-14)
в
редакції, яка була чинною на момент внесення оскаржуваних змін,
встановлено, що порядок проведення емісії платіжних карток та
здійснення з ними операцій, у тому числі обмеження щодо цих
операцій, визначаються Національним банком України відповідно до
вимог законодавства.
Враховуючи зазначене, Вищий господарський суд України дійшов
обґрунтованого висновку про те, що Національний банк України мав
право своїми нормативно-правовими актами встановлювати обмеження
щодо операцій із застосуванням платіжних карток, у тому числі
визначати максимальну суму емітованої банком наперед оплаченої
картки, кошти за якою обліковуються на консолідованому картрахунку
банку.
За таких обставин постанова Вищого господарського суду
України від 18 січня 2005 року підлягає залишенню без змін, а
касаційна скарга позивача - без задоволення.
Враховуючи викладене і керуючись ст. 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку
"Правекс-Банк" залишити без задоволення, а постанову Вищого
господарського суду України від 18 січня 2005 року без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.