ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2005 Справа N 11/356
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О. Фролової Г.М.
за участю представників:
позивача Чихман В.П. - дов. від 04.01.2005
Сеглюк І.П. - дов. від 04.01.2005
Гриценко В.В. - дов. від 04.01.2005
Чихман Ю.П. - дов. від 04.01.2005
відповідача Слюсар Ю.В. - дов. від 10.01.2005
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва
на постанову від 02.02.2004 Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 11/356 господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Інтерметекс"
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі
м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у
Дарницькому районі м. Києва N 864-23/5-31407684-10299 від
16.04.2003
У судовому засіданні оголошувались перерви з 25.01.2005 по
05.04.2005 В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Інтерметекс" заявлена до суду вимога про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому
районі м. Києва N 864-23/5-31407684-10299 від 16.04.2003, яким
підприємству визначено податкове зобов'язання з земельного податку
в сумі 166430,47 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі
83725,15 грн.
Підставою прийняття оспорюваного рішення ДПІ став акт від
11.04.2003 N 120-23/5-31407684 про результати перевірки дотримання
вимог податкового законодавства ТОВ "Інтерметекс" за період з
05.07.2001 по 11.04.2003, в якому зафіксована несплата
підприємством земельного податку за земельну ділянку площею
1,41 га по вул. Бориспільській, 15 у м. Києві.
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.11.2003
(суддя Кот О.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі шляхом
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у
Дарницькому районі м. Києва N 864-23/5-31407684-10299 від
16.04.2003.
Рішення суду мотивовано приписами Закону України "Про
особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва"
( 1953-14 ) (1953-14)
, який є спеціальним законом для регулювання спірних
правовідносин, оскільки позивачем був придбаний саме об'єкт
незавершеного будівництва по вул. Бориспільській, 15 у м. Києві.
Передбачені статтею 3 згаданого закону підстави для придбання або
оренди спірної ділянки у позивача відсутні, а отже, останній, на
думку господарського суду, не є платником земельного податку.
Крім того, з посиланням на статтю 28 цього ж закону
( 1953-14 ) (1953-14)
, господарський суд зазначив, що покупець об'єкта
незавершеного будівництва з моменту придбання об'єкта протягом
строку будівництва, визначеного умовами приватизації, звільняється
відповідно до закону від плати за землю щодо земельної ділянки, на
якій знаходиться цей об'єкт, на строк будівництва, визначений
умовами приватизації.
За апеляційною скаргою ДПІ у Дарницькому районі м. Києва
Київський апеляційний господарський суд (судді: Муравйов О.В., -
головуючий, Коваленко В.М., Вербицька О.В.), переглянувши рішення
у справі в апеляційному порядку, постановою від 02.02.2004 залишив
його без змін з тих же підстав.
ДПІ у Дарницькому районі м. Києва подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Київського апеляційного господарського суду, в якій просить
рішення та постанову у справі скасувати, у задоволенні позовних
вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема,
Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, статтею 2 якого
передбачено, що використання землі в Україні є платним. А оскільки
позивачем у періоді, що перевірявся, здійснювалось використання
земельної ділянки, на якій знаходиться придбана будівля,
нарахування та сплата земельного податку є для останнього
обов'язковим.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під
час здійснення судового провадження, позивач на підставі договору
купівлі-продажу від 30.05.2001 N 22-КПНБ, укладеним з Фондом
державного майна України, придбав головний виробничий корпус
ГоловКЕУ МО України, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул.
Бориспільська, 15 на земельній ділянці 1,41 га. Підпунктом 5.3.2
договору покупець (ТОВ "Інтерметекс") зобов'язався забезпечити
закінчення будівництва об'єкта приватизації протягом чотирьох
років без збереження первісного призначення.
Підставою визначення підприємству податкового зобов'язання та
застосування штрафних санкцій спірним податковим
повідомленням-рішенням став викладений в акті перевірки висновок
ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про необхідність нарахування та
сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій знаходиться
придбана за договором від 30.05.2001 N 22-КПНБ будівля.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
використання землі в Україні є платним. Плата за землю
справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що
визначається залежно від грошової оцінки земель.
Статтею 15 цього Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
встановлено, що власники
землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня
виникнення права власності або права користування земельною
ділянкою.
Згідно зі статтею 14 Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
юридичні особи
самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку,
визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною
податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до
1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.
Розділом 5 цього ж закону ( 2535-12 ) (2535-12)
встановлені пільги щодо
плати за змелю, зокрема, статтею 12 визначені підстави звільнення
від земельного податку. Пунктом 16 зазначеної норми (в редакції,
чинній у період, що перевірявся) передбачено, що від земельного
податку звільняється покупець об'єкта незавершеного будівництва на
земельну ділянку, відведену під такий об'єкт, з моменту придбання
об'єкта на строк будівництва, визначений умовами приватизації.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про особливості
приватизації об'єктів незавершеного будівництва" ( 1953-14 ) (1953-14)
покупці об'єктів незавершеного будівництва можуть придбати разом з
об'єктами незавершеного будівництва земельні ділянки, відведені в
установленому порядку під забудову. За бажанням покупців земельні
ділянки, на яких розташовані об'єкти незавершеного будівництва,
надаються їм у довгострокову оренду. Земельні ділянки, що не
підлягають продажу відповідно до Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, надаються в довгострокову оренду з правом
першочергового їх придбання орендарем у разі зняття заборони на
приватизацію зазначених ділянок.
Статтею 28 цього ж закону ( 1953-14 ) (1953-14)
передбачено, що
покупець об'єкта незавершеного будівництва з моменту придбання
об'єкта протягом строку будівництва, визначеного умовами
приватизації, звільняється відповідно до закону від плати за землю
щодо земельної ділянки, на якій знаходиться цей об'єкт, на строк
будівництва, визначений умовами приватизації.
Враховуючи наведені законодавчі приписи щодо умов звільнення
від оподаткування земельним податком, а також встановлені
господарськими судами обставини стосовно того, що позивачем був
придбаний об'єкт незавершеного будівництва зі строком закінчення
будівництва об'єкта приватизації протягом чотирьох років,
касаційна інстанція погоджується з викладеним в оскаржуваних
судових актах висновком про відсутність у податкової служби
підстав визначення позивачу податкового зобов'язання з земельного
податку у періоді, що перевірявся.
Отже, колегія суддів вважає, що господарськими судами першої
та апеляційної інстанції оспорюване податкове повідомлення-рішення
правомірно визнане недійсним, рішення та постанова у справі
прийняті у відповідності з нормами матеріального права, підстав
для їх зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1, 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 28.11.2003 господарського суду м. Києва та
постанову від 02.02.2004 Київського апеляційного господарського
суду у справі N 11/356 господарського суду м. Києва залишити без
змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Інтерметекс" - без задоволення.