ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2005 Справа N А-41/48-05
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
(далі СДПІ по РВПП)
на постанову від 06.04.2005 року Харківського апеляційного
господарського суду
у справі N А-41/48-05
господарського суду Харківської області
за позовом Державного комунального підприємства
каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод"
до СДПІ по РВПП у м. Харкові
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Харківської області [...] від
03.03.2005 року, залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду [...] від 06.04.2005 року, по
справі N А-41/48-05 позов задоволено; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення N 0000120822/0 від 03.02.2005 року про
нарахування штрафної (фінансової) санкції по ПДВ у розмірі
8 022,61 грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача
85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі СДПІ по РВПП у м. Харкові просить
скасувати ухвалені по справі судові акти та відмовити в позові ДКП
КГ "Харківкомуночиствод", посилаючись на порушення норм
матеріального права, а саме: пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує
викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідачем було проведено планову документальну перевірку
дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період
з 01.10.2000 року по 01.10.2003 року ДККГ "Харківкомуночиствод",
про що складений акт перевірки N 174/34-2/03361715 від
31.01.2004 року. Перевіркою встановлено, що в порушення
підприємством пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7. Закону "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у листопаді 2002 року віднесено
суму ПДВ по придбаним матеріалам від ВАТ "Універсал" у розмірі
10 018,84 грн. по податковій накладній від 23.09.2002 року N 2962
двічі. Підприємством у грудні 2002 року самостійно виправлено
помилку, що відображено у книзі придбання товарів (робіт, послуг);
в порушення пп. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" у червні 2003 року до складу податкового кредиту
віднесено суму ПДВ у розмірі 2 2561,13 грн. по отриманим, але не
оплаченим товарно-матеріальним цінностям у ТОВ "Харснаб", які
входять до складу собівартості послуг водовідведення. У липні
2003 року підприємством проведено оплату вартості.
На підставі цього акту відповідачем було винесено податкове
повідомлення-рішення N 0000070822/0 від 03.02.2004 року про
визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі
28 159,46 грн., основний платіж - 16 601,00 грн. та штрафні
санкції - 11 558,46 грн., вказані суми були сплачені позивачем.
03.02.2005 року відповідачем прийнято податкове
повідомлення-рішення N 0000120812/0 про визначення суми
податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 8 022,61 грн. - додатково
донараховано штрафні санкції з посиланням на акт перевірки від
31.01.2004 року, але фактично вказане рішення прийнято після
складання акту перевірки ДПА в Харківській області від
30.11.2004 року, в якому зазначені недоліки, яких припустився
відповідач при обрахуванні штрафних санкцій за наслідками
перевірок певного кола платників податків, і які призвели як до
заниження так і до завищення штрафних санкцій, зокрема, по ПДВ, в
тому числі і за рахунок невірного визначення податкових періодів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вказаним актом перевірки
ДПА зроблено зауваження щодо невірного визначення відповідачем
позивачу штрафних санкцій виключно по податку на землю (а.с.68).
Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.2000 року із змінами та доповненнями передбачено порядок
нарахування, підстави та розмір штрафу, який повинен сплатити
платник податків, у разі встановлення контролюючим органом суми
недоплати. Тобто, виходячи з наведеної норми контролюючий орган
має право застосовувати до платника податків штрафну санкцію,
передбачену вказаною нормою, лише у разі донарахування ним, у
випадках передбачених законом, суми податкового зобов'язання.
Судами встановлено, що відповідачем на підставі акта
перевірки визначено розмір штрафної санкції позивачу за заниження
податкового зобов'язання з ПДВ листопад 2002 року та червень
2003 року, які самостійно виправлені підприємством у наступних
податкових періодах до початку перевірки контролюючим органом.
Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням N 0000120812/0
від 03.02.2005 року розмір штрафної санкції було збільшено та
розраховано починаючи з податкового періоду, в якому було допущено
заниження податкового зобов'язання та закінчуючи податковим
періодом, в якому було винесено податкове повідомлення-рішення
N 0000070822/0 від 03.02.2004 року, не зважаючи на факт
самостійного виправлення помилки у грудні 2002 року та липні
2003 року, у зв'язку з чим на момент перевірки факт недоплати
(заниження податкового зобов'язання) відсутній.
За наслідками перевірки відповідачем по наведених епізодах
податкове зобов'язання не визначалось (додаток N 30 а.с.30), тому
ним неправомірно застосовані до позивача штрафні санкції згідно
пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки відсутня база для
нарахування штрафу.
З огляду на наведене, постанова Харківського апеляційного
господарського суду підлягає залишенню без змін, а касаційна
скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу СДПІ по РВПП у м. Харкові від 05.05.2005 р.
N 4465/10/13-352-01 на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 06.04.2005 року у справі N А-41/48-05
залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 06.04.2005 року у справі N А-41/48-05 -
без змін.