ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2005 Справа N 2-23/12145-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого, Н. Волковицької, Г. Фролової, за
участю представників: позивача не з'явився, про час і місце
слухання справи повідомлений належним чином, відповідачів
Щербини Д.С., дов. від 25.10.2004 р., розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції
у місті Сімферополі на постанову від 10.11.2004 року
Севастопольського апеляційного господарського суду у справі
N 2-23/12145-04 господарського суду Автономної Республіки Крим, за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" до:
Державної податкової інспекції у місті Сімферополі, Управління
державного казначейства в АР Крим про стягнення 325942,00 грн.,
В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Вітмет" до господарського суду АРК був заявлений позов
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість за квітень 2004 року у сумі 325942,00 грн.
Рішенням господарського суду АРК від 16.09.2004 року позовні
вимоги задоволені в повному обсязі.
Мотивуючи рішення, суд зазначив, що посилання ДПІ у місті
Сімферополі на обов'язковість отримання відповідей про результати
зустрічних перевірок постачальників позивача визнано судом
безпідставним, оскільки відповідно до пункту 8.1 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку,
який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт,
послуг) за межі митної території України (експорт) і подає
розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового
місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом
30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що 20.05.2004 р.
позивачем до органу державної податкової служби подано декларацію
з податку на додану вартість за квітень 2004 року з розрахунком
суми експортного відшкодування, яка складала 386158,00 грн.
Позапланова документальна перевірка з питань правильності
віднесення суми податку на додану вартість по цій декларації,
проведена ДПІ у м. Сімферополі, підтвердила розмір експортного
відшкодування в сумі 325942 грн., про що складено акт N 661/2304
від 30.07.2004 р.
За апеляційною скаргою ДПІ у місті Сімферополі
Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від
10.11.2004 року рішення господарського суду АРК залишив без змін.
ДПІ у місті Сімферополі подала до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та
постанову у справі скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у
задоволення позову, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом
норм матеріального права, а саме: пункту 7.7 статті 7 закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, статті 4
Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
.
При цьому ДПІ, у касаційній скарзі вказує на те, що судами
при вирішенні спору не були враховані положення наказу Державної
податкової адміністрації України N 375 ( v0375225-98 ) (v0375225-98)
від
01.08.98 року "Про затвердження Методичних вказівок по організації
порядку адміністрування відшкодування з бюджету сум податку на
додану вартість", наказу ДПА України від 24.04.2003 року N 196-ДСК
( v0196225-03 ) (v0196225-03)
"Щодо здійснення ефективного контролю за
правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану
вартість юридичним особам", які є відомчими актами та якими
передбачено обов'язкове проведення документальної перевірки сум
податку на додану вартість, які заявлені до відшкодування, та
проведення зустрічних перевірок основних постачальників з метою
повного підтвердження податкового кредиту.
Крім того, заявник настоює на тому, що відповідно до
пункту 15 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито"
( 7-93 ) (7-93)
податкові органи звільнені від сплати державного мита як
позивачі, так і відповідачі за позовами до суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутнього в
судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного
господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Як встановлено
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій та
вбачається з матеріалів справи, підставою позову у даній справі є
порушення передбаченого законом права позивача на отримання з
Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану
вартість протягом 30 календарних днів, після подачі розрахунку
експортного відшкодування за жовтень 2003 року.
Відповідно до пункту 8.1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює
операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі
митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня
подання такого розрахунку.
Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України,
відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом),
який засвідчує передання права власності на роботи (послуги),
призначені для їх споживання за межами митної території України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про
перерахування платником податку коштів на користь іншого платника
податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з
урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при
вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених
(імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною
декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх
вільного використання на митній території України.
Суми податку, що підлягають відшкодуванню з бюджету, згідно з
підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, визначаються як різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Підпунктом 7.7.3 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
цієї ж статті передбачено, що
у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена
згідно з підпунктом 7.7.1, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує. Частина 5 підпункту 7.7.3
пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону передбачає, що суми, не
відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті
строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції
виходили з того, що позивачем доведено право на отриманню
бюджетного відшкодування у сумі 325942 грн. в зв'язку із
виконанням зовнішньоекономічного контракту N VIT-110 від
19.09.2003 р. /а.с 31-35/, що підтверджується наданими доказами
/а.с. 8-15/ та вантажною митною декларацією N 60007/4/000663 від
26.04.2004 р. /а.с. 36/.
Доводи заявника про те, що судом не враховані положення
наказу ДПА України N 375 ( v0375225-98 ) (v0375225-98)
від 01.08.98 року "Про
затвердження Методичних вказівок по організації порядку
адміністрування відшкодування податку на додану вартість" та
наказу ДПА України від 24.04.2003 року N 196-ДСК ( v0196225-03 ) (v0196225-03)
"Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю
відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним
особам" визнаються судовою колегією непереконливими, оскільки
вказані накази не можуть змінювати або розширювати порядок та
строки бюджетного відшкодування, визначені Законом.
Заперечення стосовно держмита також не приймаються колегією
до уваги. Оскільки згідно з частиною 4 статті 49 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
стороні, на користь
якої відбулось рішення, господарський суд відшкодовує державне
мито за рахунок іншої сторони і у разі, якщо інша сторона
звільнена від сплати державного мита.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі прийнятті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 16.09.2004 року господарського суду Автономної
Республіки Крим та постанову від 10.11.2004 року Севастопольського
апеляційного господарського суду у справі N 2-23/12145-04
господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін,
а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
місті Сімферополі - без задоволення.