ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.07.2005 Справа N 22/120
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді [...], розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу
"Будівельник-2" на рішення від 28 липня 2004 року господарського
суду м. Києва та постанову від 27 жовтня 2004 року Київського
апеляційного господарського суду у справі N 22/120 за позовом
відкритого акціонерного товариства "Акціонерна
компанія "Київводоканал" до житлово-будівельного кооперативу
"Будівельник-2"
про стягнення 39 465 грн. 55 коп.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 28 липня 2004 року господарського суду м. Києва
[...] позов задоволено з мотивів невиконанням зобов'язань, що
виникли з договору.
Постановою від 27 жовтня 2004 року Київського апеляційного
господарського суду рішення змінено: позов задоволено частково та
присуджено до стягнення сума основного боргу - 29 148,23 грн.,
інфляційні - 4 620,75 грн. та 657 грн. 88 коп. пені.
Житлово-будівельний кооператив "Будівельник-2" просить судові
рішення в даній справі скасувати з підстав неправильного
застосування господарськими судами приписів статті 161 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, статті 4-2, частини 1
статі 32, статті 35, пункт 7 статті 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та передати справу на
новий розгляд.
Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія
"Київводоканал" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її
задоволені просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню.
Господарськими судами встановлено, що 5 січня 2001 року між
державним комунальним об'єднанням "Київводоканал",
правонаступником якого є позивач, і житлово-будівельним
кооперативом "Будівельник-2" укладений договір N 8835/4-05 на
послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого
позивач подає відповідачу питну воду та приймає від відповідача
каналізаційні стоки, а відповідач - має розраховуватися за ці
послуги на умовах договору та Правил користування системами
комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах
України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від
1 липня 1994 року N 65 ( z0165-94 ) (z0165-94)
.
Позивач належним чином виконував свої зобов'язання, що
підтверджується наданими доказами, проте його платіжні
вимоги-доручення були оплачені відповідачем лише частково і
заборгованість станом на 1 квітня 2004 року становила
34 186 грн. 92 коп.
Відповідно до приписів статті 193 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники
господарських відносин повинні виконувати господарські
зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових
актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання
зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно
ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних
для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси
другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських
санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За умов неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань
колегія суддів вважає правомірним застосування господарськими
судами до спірних правовідносин правил статей 161 і 162 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку
про зменшення суми основного боргу в зв'язку з частковою його
сплатою та визначенням суму основного боргу відповідача у розмірі
29 148 грн. 23 коп.
Статтею 224 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив
господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення
господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки
суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками
розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або
пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які
управнена сторона одержала б у разі належного виконання
зобов'язання або додержання правил здійснення господарської
діяльності другою стороною.
Отже, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про
стягнення пені у розмірі 657 грн. 88 коп. за період з жовтня
2003 року по березень 2004 року.
У зв'язку з доведеністю неналежного виконання боржником
грошового зобов'язання господарські суди також правомірно
задовольнили позов з урахуванням правила статті 214 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
про стягнення з відповідача
суми боргу з урахуванням індексу інфляції.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а
також обставини справи, які відповідно до законодавства повинні
бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог частини другої статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені господарськими судами на підставі
повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів
відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з
правильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань
відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить
вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до уваги не приймаються.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 28 липня 2004 року господарського суду м. Києва
та постанову від 27 жовтня 2004 року Київського апеляційного
господарського суду у справі N 22/120 залишити без змін, а
касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-2"
без задоволення.