ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.07.2005 Справа N 3/264-04-10856
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової –головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
За участю представників:
позивача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
відповідача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
розглянувши у відкритому Українсько-болгарського спільного
судовому засіданні підприємства “Вітінформ”
касаційну скаргу
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 12.04.2005 року
у справі № 3/264-04-10856 господарського суду
Одеської області
за позовом Українсько-болгарського спільного
підприємства “Вітінформ”
До Спеціалізованої державної податкової
інспекції у Приморському районі м. Одеси
Про визнання рішення недійсним
В С Т А Н О В И В:
Українсько-болгарське спільне підприємство “Вітінформ”
звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до
Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси про визнання рішення про результати розгляду
скарги від 20.09.2004 року № 18748/10/100236 недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач про проведенні
перевірки порушив вимоги Указу Президента України “Про деякі
заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
від 23.07.1998 року № 817/98, “Інструкції про порядок
застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій
органами державної податкової служби” від 17.03.2001 року № 110
( z0268-01 ) (z0268-01)
. Зокрема, позивач посилається на те, що при
проведенні перевірок були відсутні представники (керівник,
головний бухгалтер або особа, яка виконує їх обов”язки)
Українсько-болгарського спільного підприємства “Вітінформ”,
позивача позбавили права письмово оформити свою незгоду з
результатами перевірки, не встановлені трудові відносини між
особою, яка підписала акт і позивачем, в додатках є всі
документи, які в актах визнані такими, що не були надані.
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.03.2005
року (суддя Гладишева Т.Я.), залишеним без змін постановою
Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 року
(судді: Величко Т.А. –головуючий, Бойко Л.І., Жукова А.М.), по
справі № 3/264-04-10856 господарського суду Одеської області, у
позові відмовлено.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди з посиланням на
частину 2 статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, частину
3 статті 22 Закону України “Про судоустрій України” ( 3018-14 ) (3018-14)
,
статтю 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, зазначають, що підставами для визнання акта
недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства
та/або визначені законом компетенції органу, який видав цей акт.
Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у
зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних
законом інтересів підприємства чи організації. Якщо за
результатами розгляду справи, факту такого порушення не
встановлено, у господарського суду немає правових підстав для
задоволення позову. Враховуючи вищевикладене, рішення
Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси від 20.09.2004 року № 28748/10/100236 про
результати розгляду скарги не є актом ненормативного характеру в
розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому предмет позову по справі не відповідає
встановленому законом способу захисту прав, тому у позові слід
відмовити.
Не погоджуючись з постановою, Українсько-болгарське спільне
підприємство “Вітінформ” звернулось до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 12.04.2005 року по справі №
3/264-04-10856, в якій просить постанову та рішення у справі
скасувати, справу передати на новий розгляд в суд першої
інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування судом норм матеріального та процесуального права, а
саме: статті 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, пункту 3
Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
від 23.07.1998 року №
817/98, “Положення про порядок подання та розгляду скарг
платників податків органами державної податкової служби” (у
редакції наказу Державної податкової адміністрації України від
02.03.2001 року № 82 ( z0238-01 ) (z0238-01)
.
Зокрема, Українсько-болгарське спільне підприємство “Вітінформ”
зазначає, що у зв’язку з тим, що судді не розглядали питання по
суті, цілком анулювали судовий процес, був порушений принцип
юридичної визначеності і, виходячи з фактичних обставин даної
справи, такі дії порушили право позивача на справедливий
розгляд, тому, що був застосований закон, що не поширюється на
дані правовідносини, а закони, які необхідно було застосувати,
не застосовані.
Спеціалізована державна податкова інспекція у Приморському
районі м. Одеси відзив на касаційну скаргу не надала.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського
суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не
розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді
першої інстанції.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на
підставі акта перевірки від 16.08.2004 року №
01149515533869/2320 Спеціалізованою державною податковою
інспекцією у Приморському районі м. Одеси було винесено
податкове повідомлення-рішення від 19.08.2004 року №
0006832320/0 про застосування штрафних санкцій в загальній сумі
432, 00 грн. та від 19.08.2004 року № 0006842320/0 про
застосування штрафних санкцій в сумі 250, 00 грн.
25.08.2004 року Українсько-болгарським спільним підприємством
“Вітінформ” в порядку адміністративного оскарження була
направлена скарга № 142 до Спеціалізованої державної податкової
інспекції у Приморському районі м. Одеси.
20.09.2004 року за № 18748/10/100236 Спеціалізованою державною
податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси прийнято
рішення про результати розгляду скарги, яким податкові
повідомлення-рішення від 19.08.2004 року № № 0006832320/0, №
0006842320/0 Спеціалізованої державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси про застосування штрафних
(фінансових) санкцій залишені без змін, а скарга –без
задоволення.
Українсько-болгарське спільне підприємство “Вітінформ”
звернулося до господарського суду з позовом про визнання
недійсним рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції
у Приморському районі м. Одеси від 20.09.2004 року за №
18748/10/100236.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди
першої та апеляційної інстанції посилаються на те, що рішення
Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси від 20.09.2004 року за № 18748/10/100236 про
результати розгляду скарги не є актом ненормативного характеру в
розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому предмет позову по справі не
відповідає встановленому законом способу захисту прав.
Однак, такі висновки господарських судів першої та апеляційної
інстанції є необґрунтованими.
Частиною 2 статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі
правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні,
розірванні і виконанні господарських договорів та з інших
підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з
підстав, зазначених у законодавстві, крім:
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних
умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також
тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи
відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою
сторін;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України,
міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших
органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України,
Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до
їх компетенції.
Підвідомчий господарським судам спір може бути передано
сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім
спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що
виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні
господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних
потреб.
Отже, враховуючи викладене вище, висновки господарських судів
першої та апеляційної інстанції про те, що даний спір не
підлягає розгляду в господарських судах є необґрунтованим,
оскільки пунктом 1 статті 12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що справи у спорах про
визнання актів недійсними підвідомчі господарським судам.
У відповідності до статті 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за
своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають
для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання
однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона
обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду
не є обов'язковим.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням статті 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
принципу всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому
процесі обставин справи в їх сукупності, що призвело до
прийняття незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про
судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Згідно статті 111-10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення
місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови
апеляційного господарського суду є порушення або неправильне
застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення
господарського суду Одеської області від 09.03.2005 року та
постанова Одеського апеляційного господарського суду від
12.04.2005 року у справі № 3/264-04-10856 підлягають скасуванню,
а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду
Одеської області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з’ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 09.03.2005 року
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
12.04.2005 року у справі № 3/264-04-10856 господарського суду
Одеської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської
області.
Касаційну скаргу Українсько-болгарського спільного підприємства
“Вітінформ” задовольнити.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Г. Фролова