ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 29.06.2005                                        Справа N 28/351
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 11.08.2005
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський  суд  України  у  складі  колегії суддів:
[...]
     розглянувши касаційну   скаргу   ДПІ  у  Подільському  районі
м. Києва
     на постанову    від    29.03.2005   Київського   апеляційного
господарського суду
     та на рішення від 22.11.2004
     у справі N 28/351 господарського суду м. Києва
     за позовом ЗАТ "Украгромашінвест"
     до ДПІ у Подільському районі м. Києва
 
     про   визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
 
     за участю представників сторін [...]
     В С Т А Н О В И В:
 
     ЗАТ "Украгромашінвест"   звернулось  до  господарського  суду
м. Києва з позовом до ДПІ  у  Подільському  районі  м.  Києва  про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0000522360/0
від 04.06.2004 про нарахування пені у  сфері  зовнішньоекономічної
діяльності в розмірі 34779,20 грн.
 
     Рішенням від  22.11.2004  господарський  суд м.  Києва (суддя
[...]) позов   задовольнив,   визнавши   правомірним   зарахування
зустрічних однорідних вимог у зовнішньоекономічній діяльності.
 
     Постановою від 29.03.2005 Київський апеляційний господарський
суд (колегія суддів у складі:  [...]) рішення  залишив  без  змін,
погодившись з висновками суду першої інстанції.
 
     Ухвалою від   19.05.2005   Вищий  господарський  суд  України
порушив касаційне провадження за касаційною  скаргою  відповідача,
яка  мотивована  обов'язковістю  надходження  валютної  виручки за
експортовану продукцію в установлений термін, а також непоширенням
на спірні правовідносини норм цивільного законодавства.
 
     Заслухавши суддю-доповідача   [...]   пояснення  представника
відповідача, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України   дійшов   висновку,   що  касаційна  скарга  не  підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
 
     Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, спірне
податкове  повідомлення-рішення  N 0000522360/0 від 04.06.2004 про
нарахування позивачу пені у сфері зовнішньоекономічної  діяльності
в розмірі  34779,20  грн.  прийнято  відповідачем на підставі акту
N 252/23-60-31813229 від 03.06.2004 "Про  результати  позапланової
перевірки ЗАТ "Торговий дім "Украгромашінвест" з питань дотримання
вимог валютного законодавства по  зовнішньоекономічному  контракту
N 26  від  20.11.2003",  якою  встановлено ненадходження оплати за
вказаним контрактом на розрахунковий рахунок  позивача  на  момент
здійснення перевірки.
 
     На підставі  укладеного  між позивачем та компанією Milestone
Trading  Limited  договору   купівлі-продажу   N   14/514-01   від
27.08.2002  та  додаткової  угоди  N  1  від  17.01.2004 позивачем
придбано техніку загальною вартістю 51000 доларів США.
 
     Також між позивачем та компанією  Milestone  Trading  Limited
укладено   додаткову  угоду  N  2  від  16.04.2004  про  погашення
зустрічних однорідних  вимог,  згідно  з  якою  оплата  в  розмірі
51000 доларів   США   здійснюється   шляхом  погашення  зустрічних
однорідних вимог за договором N 14/514-01 від 27.08.2002.
 
     Підставою для      винесення       спірного       податкового
повідомлення-рішення стало  непогодження відповідача з припиненням
зобов'язань між сторонами згідно  з  додатковою  угодою  N  2  від
16.04.2004 шляхом заліку зустрічних вимог за договором N 14/514-01
від  27.08.2002,  оскільки,  на  його  думку,   норми   цивільного
законодавства на спірні правовідносини не поширюються.
 
     Відповідно до    ч.    4    ст.   6   Закону   України   "Про
зовнішньоекономічну   діяльність"    ( 959-12    ) (959-12)
        ,    суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види
зовнішньоекономічних договорів (контрактів),  крім тих,  які прямо
та у виключній формі заборонені законами України.
 
     Згідно з  ч.  1  ст.  14  вказаного  закону  ( 959-12 ) (959-12)
        ,  всі
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності  мають  право  самостійно
визначати  форму  розрахунків  по  зовнішньоекономічних  операціях
з-поміж тих,  що не суперечать  законам  України  та  відповідають
міжнародним правилам.
 
     У цивільно-правових    відносинах   допускається   припинення
зобов'язань  шляхом  зарахування   зустрічних   однорідних   вимог
відповідно до ст.  601 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  а також ст.ст. 202,
203 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
        .
 
     Згідно ст.  1  Закону   України   "Про   порядок   здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
         виручка резидентів у
іноземній валюті підлягає зарахуванню  на  їх  валютні  рахунки  в
уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей,  зазначені
в контрактах,  але не пізніше 90 календарних днів з  дати  митного
оформлення   (виписки   вивізної   вантажної   митної  декларації)
продукції,  що експортується,  а в разі експорту  робіт  (послуг),
прав  інтелектуальної  власності  -  з моменту підписання акта або
іншого документа,  що засвідчує виконання робіт,  надання  послуг,
експорт прав інтелектуальної власності.
 
     Проте вказаний закон не передбачає неприпустимість припинення
зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування
зустрічних  однорідних  вимог,  тому  припинення  зобов'язань  між
резидентом   та   нерезидентом   шляхом   зарахування   зустрічних
однорідних вимог не суперечить чинному законодавству України.
 
     Скаржник у  касаційній  скарзі,  посилаючись на ст.  4 Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків  в  іноземній  валюті"
( 185/94-ВР    ) (185/94-ВР)
        ,   доводить,   що   вказаний   закон   встановлює
обов'язковість надходження виручки  за  експортовану  продукцію  в
законодавчо  установлений  термін  та  відповідальність  у разі її
ненадходження.
 
     Проте такий висновок скаржника є  таким,  що  ґрунтується  на
довільному трактуванні вказаних норм, які лише встановлюють строки
зарахування   виручки   резидентів   у   іноземній    валюті    та
відповідальність за порушення цих строків.
 
     Дійсно, відносини    щодо    нарахування    пені    у   сфері
зовнішньоекономічної діяльності є публічно-правовими  і  цивільним
законодавством   не   регулюються,   проте   нарахування  пені  як
відповідальності  передбачено   законом   за   порушення   строків
зарахування  виручки  резидентів  у іноземній валюті в разі,  якщо
таке  зарахування  передбачено  згідно   з   зовнішньоекономічними
договорами   між   резидентом  та  нерезидентом,  які  регулюються
цивільним та господарським законодавством.
 
     З аналізу викладених  норм  вбачається,  що  суди  першої  та
апеляційної інстанцій на підставі встановлених обставин правомірно
дійшли висновку про відсутність підстав для  нарахування  позивачу
пені     за     порушення    термінів    розрахунків    у    сфері
зовнішньоекономічної діяльності,  тому судова  колегія  не  вбачає
підстав   для   скасування   постанови  у  справі  та  задоволення
касаційної скарги.
 
     Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
 
     Постанову Київського  апеляційного  господарського  суду  від
29.03.2005 у справі N 28/351 залишити без змін, а касаційну скаргу
без задоволення.