ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2005 Справа N 19/475а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 31.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Полякова Б.М.
Суддів - Ткаченко Н.Г., Бур'янової С.С.
за участю представників: Донецької залізниці -
Шаповалової О.В., Гарбузової Т.О.; Виконавчої дирекції Донецького
обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності - Антонішина Ю.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Виконавчої дирекції Донецького обласного
відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності
на рішення господарського суду Донецької області від
21.02.2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 29.03.2005 р. по справі N 19/475а за позовом Донецької
залізниці до Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення
Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
про визнання недійсним рішення про застосування та стягнення,
В С Т А Н О В И В:
Позивач - Донецька залізниця 21.12.2004 р. звернувся з
позовом до суду до Виконавчої дирекції Донецького обласного
відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності про визнання недійсним рішення N 1321 від
26.10.2004 р. про застосування та стягнення штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21 лютого
2005 р. по справі N 19/475а /суддя Дучал Н.М./ позовні вимоги було
задоволено, визнано недійсним рішення N 1321 від 26.10.2004 р. про
застосування та стягнення сум штрафних санкцій, неправомірних
витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення
законодавства по загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванню, стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. -
державного мита, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
29 березня 2005 р. по справі N 19/475а /судді: Г.Я. Старовойтова,
М.В. Калантай, С.І. Кондратьєва/ рішення господарського суду
Донецької області від 21.02.2005 р. залишено без змін, а
апеляційна скарга Виконавчої дирекції Донецького обласного
відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності без задоволення.
В касаційній скарзі відповідач - Виконавча дирекція
Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності просить скасувати рішення
господарського суду Донецької області від 21.02.2005 р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
29.03.2005 р., посилаючись на те, що вони постановлені з
порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти
нове рішення по справі.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення
представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем з
20.10.2004 р. по 22.10.2004 р. була проведена перевірка повноти
нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування з тимчасової втрати працездатності та
обґрунтованість їх витрачання в вагонному депо станції
Ясинуватська Донецької залізниці за період з 01.07.2003 р. по
01.10.2004 р. За результатами проведеної перевірки позивачем було
складено акт від 22.10.2004 р., в якому зазначено, що з
01.01.2004 р. на підприємстві здійснюються витрати, пов'язані з
наданням безоплатного проїзду робітникам залізничного транспорту у
вигляді надання проїзних квитків на залізничний транспорт для
особистих потреб. На підставі цього акту перевірки, відповідачем
було винесено рішення N 1321 від 26.10.2004 р. про застосування до
вагонного депо станції Ясинуватська Донецької залізниці штраф в
розмірі заниженої суми заробітної плати - 110 706,00 грн.,
донарахування до бюджету Фонду страхових внесків в сумі
4317,53 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх
інстанції виходили з того, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про
розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного
соціального страхування" ( 2213-14 ) (2213-14)
розмір внеску на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням для роботодавців - встановлений у
розмірі 2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці
найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та
додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні
виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно
з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону
України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
, та підлягають обкладанню
податком з доходів фізичних осіб;
- відповідно до п.п. 1 ст. 21 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням" ( 2240-14 ) (2240-14)
розмір страхових внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів
України встановлюється Верховною Радою України відповідно для
роботодавців і застрахованих осіб у відсотках: в т.ч. для
роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих
працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних
осіб;
- з аналізу зазначених норм вбачається, що зазначені норми
встановлюють розмір внесків, виходячи з сум фактичних витрат на
оплату праці;
- згідно зі ст. 1 Закону України "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
заробітна плата - це винагорода, обчислена, як
правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або
уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним
роботу; структура заробітної плати визначена ст. 2 зазначеного
Закону, де встановлено, що до інших заохочувальних та
компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за
підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і
положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати,
які не передбачені актами чинного законодавства, або які
провадяться понад встановлені зазначеними актами норми;
- відповідно до п. 5.6 Закону України "Про оподаткуванню
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат
платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних
осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником
податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату
основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і
виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень,
відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату
авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно
з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в
грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю
сторін.
Крім того, господарські суди попередніх інстанцій виходили з
того, що відповідно до ст. 16 Закону України "Про залізничний
транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
соціальний захист працівників
залізничного транспорту загального користування здійснюється у
встановленому порядку згідно з чинним законодавством України.
Працівники залізничного транспорту загального користування та
члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний
проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та
інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України,
колективними договорами та угодами;
- Постановою Кабінету Міністрів України N 160 ( 160-2001-п ) (160-2001-п)
від 21.02.2001 р. "Про реалізацію частин другої та третьої
статті 16 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено,
що витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з
безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу
валових витрат цих підприємств.
Отже, господарський суд як першої так і апеляційної
інстанції, прийшов до висновку, що право працівників залізничного
транспорту на безоплатний проїзд є соціальним захистом, право на
який зберігається також за працівниками залізничного транспорту,
які вийшли на пенсію по інвалідності чи за віком, або були
переведені на іншу роботу в цій галузі внаслідок трудового
каліцтва чи професійного захворювання.
Таким чином, господарський суд Донецької області та Донецький
апеляційний господарський суд дійшли до правильного висновку, що
відповідно до вимог чинного законодавства, внески на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, не нараховуються на соціальні пільги,
право користування якими надано працівникам залізничного
транспорту ст. 16 Закону України "Про залізничний транспорт"
( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
.
Господарські суди попередніх інстанції, перевіривши матеріали
справи, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим
судом доказам, дійшли до обґрунтованого висновку, що оскільки
рішення відповідача про застосування та стягнення штрафних санкцій
від 26.10.2004 р. N 1321 не відповідає вимогам закону, то позовні
вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та
підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до
висновку, що рішення господарського суду Донецької області від
21.02.2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 29.03.2005 р. постановлені у відповідності до фактичних
обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх
скасування не вбачається.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які
викладені в оскаржуваних судових рішеннях.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 -
111-9, 111-11, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Виконавчої дирекції Донецького обласного
відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від
21.02.2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 29.03.2005 р. по справі N 19/475а залишити без змін.