ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2005 Справа N А-8/300
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Усенко Є.А.,
суддів: Бакуліної С.В., Мачульського Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги Тисменицької міжрайонної державної податкової
інспекції в Івано-Франківській області
на постанову від 01.03.2005 року Львівського апеляційного
господарського суду
у справі N А-8/300 господарського суду Івано-Франківської
області
за позовом ТзОВ "Керамік Прикарпаття"
до Тисменицької МДПІ
за участю Генеральної прокуратури України
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача:
Струс А.Я. (довіреність від 22.06.2005 р. N 5662/10-041);
Кукудяк О.О. (довіреність від 21.06.2005 р. N 5616/10-041);
Павлович М.І. (довіреність від 21.06.2005 р. N 5617/10-041)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області
(суддя Шіляк М.А.) від 18.01.2005 року, залишеним без змін
постановою Львівського апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Галушко Н.А., судді - Процик Т.С.,
Юрченко Я.О.) від 01.03.2005 року, по справі N А-8/300 позов
задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
Тисменицької МДПІ N 000022310/0 від 13.08.2004 року; стягнуто з
відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті
держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі Тисменицька МДПІ просить скасувати
ухвалені по справі судові акти, в задоволенні позовних вимог ТзОВ
"Керамік Прикарпаття" відмовити, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального та процесуального права, а саме:
пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
ст.ст. 101, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В поясненні по справі позивач заперечує викладені в
касаційній скарзі доводи, та просить залишити ухвалені судові акти
без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь
в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників
відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, перевіривши
повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка
доказів господарським судом повинна ґрунтуватись на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Тисменицькою МДПІ
проведено позапланову тематичну перевірку щодо правильності
визначення сум ПДВ, задекларованих до відшкодування, та
своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість
ТзОВ "Керамік Прикарпаття" за період з 01.12.2003 року по
31.12.2003 року з урахуванням уточненого розрахунку за
даний період, про що складено акт N 44-2340-31769400 від
13.08.2004 року. На підставі даного акту перевірки відповідачем
прийнято податкове повідомлення-рішення N 000022310/0 від
13.08.2004 року, яким визначено завищення позивачем суми
бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 2 250,00 грн. за грудень
2003 року та 2247750,00 грн. за березень 2004 року.
З наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено
договір N 10-12 від 10.12.2003 року з ТзОВ "Енергоком" м. Київ
щодо купівлі-продажу сірки особливо чистої марки ОСУ-15-3
(а.с.9-10). Позивач отримав даний товар згідно накладної N 10-12
від 10.12.2003 року (а.с.14) та податкової накладної N 258 від
10.12.2003 року (а.с.15). На підставі вказаної податкової
накладної товариством віднесено до податкового кредиту в грудні
2003 року суму 2 250,00 грн., та шляхом подання податковому органу
уточнюючого розрахунку в березні 2004 року до декларації за
грудень 2003 року - суму 2 247 750,00 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем правомірно згідно
з п. 7.4 та п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
віднесено у березні 2004 року по
декларації за грудень 2003 року до податкового кредиту на підставі
податкової накладної ПДВ у сумі 2250000,00 грн. і правових підстав
для його зменшення у відповідача не було.
Такий висновок судів не ґрунтується на вимогах чинного
законодавства і є наслідком врахування лише самого факту наявності
у позивача податкової накладної виданої його контрагентом і
неприйняття до уваги конкретних обставин справи та незастосування
системного аналізу норм Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платником податку є особа, яка
згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення
до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка
імпортує товари на митну територію України.
За змістом п. 1.8. ст. 1 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне
відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з
бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,
визначених цим Законом.
Судами, що вирішували спір, не спростовані доводи
відповідача - Тисменицької МДПІ в Івано-Франківській області про
те, що позивачем до складу податкового кредиту було включено
податок на додану вартість у розмірі 2250000,00 грн., нарахований
на суму вартості товару (сірки особливо чистої марки ОСЧ-15-3), що
підлягала сплаті позивачем на підставі договору купівлі-продажу
N 10-12 від 10.12.2003 року, за податковою накладною N 258 від
10.12.2003 року, розрахунок за яким проведено векселем
N 3229484627 на суму 13500000,00 грн., виданим позивачем в оплату
товару, але не оплаченого ним.
Згідно абзацу третього пункту 4.8. статті 4 Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в редакції чинній на момент виникнення спірних
правовідносин, векселі отримані, але не оплачені платником
податку, або видані, але не оплачені платником податку, не
змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого
платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі
векселі використовуються. Зазначене неповне встановлення обставин
справи є суттєвим порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо
правильності застосування судом норм матеріального права при
вирішенні спору. У зв'язку з цим постановлені у справі судові
рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом
засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення
обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Тисменицької МДПІ від 30.03.2005 року
N3395/10-041 на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 01.03.2005 року у справі N А-8/300 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
01.03.2005 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської
області від 18.01.2005 року по справі N А-8/300 - скасувати.
Справу N А-8/300 направити до Господарського суду
Івано-Франківської області на новий розгляд.