ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2005 Справа N 2/407
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Полянський А.Г.
розглянувши матеріали касаційної скарги Відкритого
акціонерного товариства "Експериментально-конструкторський і
технологічний інститут захисних покрить" ("ЕКТІавтопром")
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.03.2005
у справі господарського суду м. Києва
за позовом
1. Державного Львівського дослідно-експериментального заводу
технологічного обладнання (ДЕЗТО)
2. Державного науково-дослідного підприємства "Конекс"
3. Державного підприємства науково-технічного центру
"Композит"
до
1. Фонду державного майна України
2. Відкритого акціонерного товариства
"Експериментально-конструкторський і технологічний інститут
захисних покрить" ("ЕКТІавтопром")
3. Міністерства промислової політики України
третя особа Регіональне відділення Фонду Державного майна
України по Львівській області визнання недійсним акту
ненормативного
про характеру та визнання права
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивачів:
1) Чабан Б.Ю. - дов. N 290 від 15.12.2004;
2) Грабчак В.М. - дов. від 27.12.2003;
3) не з'явилися
від відповідачів:
1) Крижний Я.О. - дов. N 240 від 24.05.2005;
2) Гордієнко А.О. - дов. N 100/210 від 04.08.2004;
3) не з'явилися
від третьої особи: не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
Справа розглядалася неодноразово.
Рішенням від 16.11.2004 господарського суду м. Києва позовні
вимоги задоволені частково.
Визнано недійсним наказ Фонду державного майна України N 945
від 25.05.1999 "Щодо скасування наказів Регіонального відділення
Фонду державного майна України" з моменту прийняття.
Визнано право Державного Львівського
дослідно-експериментального заводу технологічного обладнання на
оперативне управління приміщеннями по вул. Зеленій, 115-Б,
загальною площею 6323 кв. м. сумарною вартістю 176322,00 грн.,
станом на момент оцінки основних фондів при приватизації ВАТ
"ЕКТІавтопром".
Визнано право Державного науково-дослідного підприємства
"Конекс" на оперативне управління приміщеннями 4 і 5 поверхів
адміністративно-побутового корпусу по вул. Зеленій, 115-Б
загальною площею 602 кв. м. сумарною вартістю 14358,00 грн.,
станом на момент оцінки основних фондів при приватизації ВАТ
"ЕКТІавтопром".
Визнано право Державного підприємства науково-технічного
центру "Композит" на оперативне управління приміщеннями по вул.
Зеленій, 115-Б загальною площею 180 кв. м. сумарною вартістю
7844,00 грн. станом на момент оцінки основних фондів при
приватизації ВАТ "ЕКТІавтопром".
В решті частини позову відмовлено.
Постановою від 21.03.2005 Київського апеляційного
господарського суду рішення від 16.11.2004 господарського суду
м. Києва залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що баланс підприємства є
формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна,
однак, баланс не визначає підстав знаходження майна у власності,
перебування майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою
його права власності на це майно.
Незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться
майно, воно не втрачає статус державної власності, знаходження
приміщень, що є державною власністю, збудованих за рахунок
державних централізованих коштів, на балансі одного з підприємств,
не є підставою для визнання його законним володільцем усіх
приміщень.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ВАТ "ЕКТІавтопром"
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати, мотивуючи тим, що вони прийняті з
порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема
ст.ст. 4, 4-2 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судами не прийнято до уваги, що позивачами не представлено
доказів закріплення за ними спірних приміщень на час приватизації
інституту "ЕКТІавтопром" і не спростовано презумпцію про
перебування спірних приміщень у повному господарському віданні
лише "ЕКТІавтопрому". Таким чином ВАТ "ЕКТІавтопром" є єдиним
законним володільцем всіх спірних приміщень, а права
підприємств-позивачів не порушені.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним в задоволені касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що наказом Міністерства
автомобільної промисловості СРСР від 17.03.1986 за N 184 створено
Науково-виробниче об'єднання "Автопромпокриття", до складу якого
входили Експериментально-конструкторський і технологічний інститут
захисних покрить, як головне підприємство і дослідний завод, як
структурна одиниця.
У 1990 році з НВО "Автопромпокриття" виділені в окремі
державні підприємства "Конекс" та "Композит", які були розміщені в
приміщенні адміністративно-побутового корпусу по
вул. Зеленій, 115-Б міста Львова. Науково-виробниче об'єднання
"Автопромпокриття" реорганізовано шляхом поділу на окремі державні
підприємства, а саме: Експериментально-конструкторський і
технологічний інститут захисних покрить (Інститут "ЕКТІавтопром"),
Державний Львівській дослідно-експериментальний завод
технологічного обладнання (ДЕЗТО), Державне науково-дослідне
підприємство "Конекс" (ДНДП "Конекс") та Державне підприємство
науково-технічного центру "Композит".
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про приватизацію
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
державними органами приватизації є
Фонд державного майна України, його регіональні відділення та
представництва у районах і містах, але стаття 13 цього закону
встановлює, що до складу комісії з приватизації об'єкта входять
представники органу, уповноваженого до прийняття рішення про
приватизацію управляти відповідним державним майном. В матеріалах
справи відсутні докази підписання акту оцінки цілісного майнового
комплексу представниками Міністерства машинобудування,
військово-промислового комплексу і конверсії України (Міністерства
промислової політики України).
За правилами статті 5 Закону України "Про приватизацію
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
об'єктами приватизації може бути
майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів,
які є єдиним (цілісним) майновим комплексом, якщо в разі їх
виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна
єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з
структури якого вони виділяються.
Частиною 3 статті 10 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
встановлено, що майно, яке є державною
власністю закріплюється за державним підприємством.
Правовстановлюючі документи, які б свідчили про закріплення
всього майнового комплексу по вул. Зеленій, 115-Б за інститутом
"ЕКТІавтопром" відсутні.
Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що баланс
підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і
вартості майна, однак, баланс не визначає підстав знаходження
майна у власності, перебування майна на балансі підприємства не є
безспірною ознакою його права власності на це майно.
Незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться
майно, воно не втрачає статус державної власності. Знаходження
приміщень, що є державною власністю, збудованих за рахунок
державних централізованих коштів, на балансі одного з підприємств,
не є підставою для визнання його законним володільцем усіх
приміщень.
Регіональне відділення ФДМУ по Львівській області 12.08.96
прийняло наказ N 2025, згідно з яким проведено розподіл приміщень
з передачею на баланс Державного науково-дослідного підприємства
"Конекс" приміщення 4 і 5 поверхів адмінкорпусу, Державного
науково-технічного центру "Композит" приміщення 3 поверху
лабораторного корпусу, проведено розподіл приміщень між ВАТ
"ЕКТІавтопром" і дослідно експериментальним заводом згідно з
протоколами комісії від 06.08.1996 та 02.08.1998, поділено
приміщення та територія бази відпочинку "Беркут".
Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна"
( 2163-12 ) (2163-12)
визначено поняття приватизації державного майна,
зокрема - це відчуження майна, що перебуває у державній власності
на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями
відповідно до цього Закону.
Згідно зі ст. 225 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного на той час) право продажу майна належить власникові, а в
ч. 2 ст. 37 Закону "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
зазначено, що майно,
яке є державною власністю і закріплене за державним підприємством,
належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи
право повного господарського відання, підприємство володіє,
користується та розпоряджається зазначеним майном. Тобто, майном
державних підприємств "Конекс", "Композит",
дослідно-експериментального заводу технологічного обладнання, в
тому числі адміністративні приміщення і виробничі площі, які за
ними закріплені згідно з їх статутами, могло бути відчужене цими
підприємствами або (враховуючи невиконання наказу Мінмашпрому
України N 506 від 15.09.93 про юридичне закріплення майна за
підприємствами) Міністерством промислової політики.
Наказом N 882 від 15.08.1997 Фонд державного майна України
призупинив приватизацію ВАТ "ЕКТІавтопром" і доручив Регіональному
відділенню ФДМУ по Львівській області надати пропозиції щодо
закріплення приміщень за державними підприємствами - позивачами у
даній справі.
Листом N 10-13-3067 від 23.03.1998 Фонд державного майна
України доручив Регіональному відділенню ФДМУ Львівській області
відновити дію наказу N 2025 від 12.08.1996.
За наказом N 342 від 25.03.1998 Регіональне відділення ФДМУ
по Львівській області зобов'язало ВАТ "ЕКТІавтопром" передати на
баланс ДНДП "Конекс", Державного експериментального заводу
технологічного обладнання, ДНТЦ "Композит" приміщення, які вони
фактично займають по вул. Зеленій, 115-Б у м. Києві.
Разом з цим, наказом N 945 від 25.05.1999 Фонд державного
майна України скасував накази Регіонального відділення ФДМУ по
Львівській області від 24.03.1998 N 326 "Про скасування наказу РВ
ФДМУ по Львівській області від 13.05.1997 N 667 і відновлення дії
наказу РВ ФДМУ по Львівській області від 12.08.1996 N 2025" та від
25.03.1998 N 342 "Про передачу приміщень ВАТ "ЕКТІавтопром" на
баланси ДНДП "Конекс", ДЕЗТО, ДНТЦ "Композит".
Господарські суди встановили, що приватизація ВАТ
"ЕКТІавтопром" проведена з порушенням норм чинного на час
проведення приватизації законодавства, яке полягало у не
проведенні розподілу приміщень між державними підприємствами.
Постановами арбітражного суду Львівської області від 18.11.1998,
Вищого арбітражного суду України від 29.04.98 у справі
N 3/192-11/92 підтверджено законність наказів РВ ФДМУ по
Львівській області від 24.03.1998 N 326, та N 342 від 25.03.1998.
Господарський суд міста Києва обґрунтовано дійшов висновку про
задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним наказу
ФДМУ N 945 від 25.05.1999 та розподілу спірних приміщень за
позивачами.
Твердження скаржника про те, що за ВАТ "ЕКТІавтопром"
закріплено право власності на будівлі по вул. Зеленій, 115-Б і
базу відпочинку "Беркут" є безпідставним, оскільки ст. 37 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
вказує на те, що до права
повного господарського відання застосовуються правила про право
власності, а норми Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визначають підстави
витребування майна із чужого незаконного володіння.
Не відповідає дійсності посилання ВАТ "ЕКТІавтопром" на те,
що питання приватизації останнім спірного майна судом не
досліджувалося і не визнавалася недійсною приватизація цих
приміщень. Наказом Фонду державного майна України N 882 від
15.08.97 призупинена приватизація Інституту "ЕКТІавтопром" і
запропоновано закріпити приміщення за державними підприємствами -
позивачами, наказами Фонду держмайна і Регіонального відділення
ФДМУ створено комісії і перерозподілено приватизоване майно
Інституту.
За повідомленням Міністерства промислової політики України
(лист N 1/2-4-76 від 09.03.2004) Науково-виробниче об'єднання
"Автопромпокриття" у 1990 році було реорганізоване шляхом виходу з
його складу державних підприємств, які є сторонами у даній справі,
розподільчий баланс при реорганізації НВО "Автопромпокриття"
складений не був. Відповідно до статті 37 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
при поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки)
переходять до нововиниклих юридичних осіб. Накази Мінпромполітики,
як органу зі здійснення функцій управління майном, що є у
загальнодержавній власності, накази Фонду державного майна України
та його територіального управління, як органу приватизації і
здійснення повноважень щодо управління підприємствами союзного
підпорядкування, щодо розподілу майна між державними
підприємствами розташованими по вул. Зеленій, 115-Б є технічними
документами. Відповідно статті 37 Цивільного кодексу УРСР, ч. 6
ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
(чинних на той час) ч. 4 ст. 59 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
при поділі юридичної особи усе її майно (права та
обов'язки) за розподільчим балансом у відповідних частках
переходить до нововиниклих юридичних осіб. Правовими засобами
закріплення за позивачами спірного майна є саме ці норми законів,
а тому ВАТ "ЕКТІавтопром" зарахувало об'єкти нерухомості на свій
баланс і приватизувало їх з порушенням законодавства, яке діяло на
той момент.
Господарський суд встановив, що скасування наказу Мінмашпрому
України N 506 від 15.09.1993 наказом N 938 від 22.06.1994 не може
мати правових наслідків, оскільки наказ Мінмашпрому України N 506
від 15.09.1993 та наказ Регіонального відділення ФДМУ по
Львівській області N 2025 від 12.08.1996 є результатом роботи
відповідних органів по реальному розподілу майна між державними
підприємствами, спрямованими на усунення недоліків в роботі цих
органів, які своєчасно не склали передавального балансу при
реорганізації НВО "Автопромпокриття".
Відповідно до статті 137 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
правом оперативного управління визнається речове право
суб'єкта господарювання, який володіє, користується і
розпоряджається майном, закріпленим за ним власником
(уповноваженим ним органом). Припинення арбітражним судом
Львівської області провадження у справі N 3/192-11/92 не є
підставою для припинення провадження у справі N 2/407, оскільки в
силу ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
вказані справи мають різні підстави виникнення спору.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 21.03.2005 Київського апеляційного
господарського суду зі справи N 2/407 залишити без змін.