ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.06.2005                         Справа N 2/2/2176-8/220-15/320

         (ухвалою Судової палати у господарських справах

              Верховного Суду України від 31.08.2005

         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

     Вищий господарський  суду  України  у  складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П., Михайлюка М.В., Дунаєвської Н.Г.

     розглянувши у  відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Павлоградбуд", м. Павлоград

     на постанову   від   11.03.2005   Запорізького   апеляційного
господарського суду

     у справі    N   2/2/2176-8/220-15/320   господарського   суду
Запорізької області

     за позовом  Закритого акціонерного товариства "Павлоградбуд",
м. Павлоград

     до Відкритого    акціонерного    товариства   "Дніпроенерго",
м. Запоріжжя

     про   стягнення заборгованості

     за участю представників сторін:

     від позивача - не з'явилися

     від відповідача - не з'явилися

     Закритим акціонерним  товариством   "Павлоградбуд"   заявлено
позов  до  Відкритого  акціонерного  товариства "Дніпроенерго" про
стягнення коштів в сумі 900582,07 грн.

     На обґрунтування  позову  зазначено,  що  на  виконання  умов
договору   на   поставку   вугілля   ЗАТ  "Павлоградбуд"  поставив
Запорізькій  теплоелектростанції,  яка   діяла   від   імені   ВАТ
"Дніпроенерго" в період з грудня 1999 по квітень 2000 року вугілля
в кількості 8448 тонн на суму 777839,36 грн.

     ВАТ "Дніпроенерго" не виконало зобов'язань за договором  щодо
оплати за поставлену продукцію.

     Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.01.05
позов  задоволено  частково.  Стягнуто  777839,36  грн.  основного
боргу, річні та суму інфляції.

     Постановою Запорізького  апеляційного господарського суду від
11.03.05 рішення місцевого суду скасовано,  у  задоволенні  позову
відмовлено.

     Апеляційна інстанція вмотивувала своє рішення тим, що позивач
є конкурсним кредитором,  вимоги якого не підлягають  задоволенню,
оскільки заявлені після сплину строку, встановленого ст. 14 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника  або  визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
        .

     У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ЗАТ
"Павлоградбуд" просить скасувати постанову апеляційної  інстанції,
рішення господарського суду Запорізької області залишити без змін,
посилаючись  на  неправильне  застосування  судом  ст.  14  Закону
України  "Про  відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
         та ст.  598 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  що
передбачає   можливість   припинення   зобов'язань  на  підставах,
встановлених законом.

     Дослідивши доводи  касаційної  скарги,  перевіривши  юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту,
колегія суддів вважає,  що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.

     Матеріалами справи встановлено, що спірні правовідносини мали
місце у грудні 1999 - квітні 2000 року.

     За угодою,  укладеною сторонами 08.09.99  ЗАТ  "Павлоградбуд"
поставило Запорізькій теплоелектростанції,  що діяла від імені ВАТ
"Дніпроенерго",  у грудні 1999 року та квітні 2000  року  8448  кг
вугілля.

     Факт отримання    вугілля    підтверджено   Запорізькою   ТЕС
повідомленням за N 83 від 19.10.2000 та звіренням розрахунків (акт
N  89  від  19.10.2000),  з  якого  вбачається,  що Запорізька ТЕС
отримала 8448 кг вугілля.

     Зобов'язання, щодо оплати отриманого  вугілля  відповідач  не
виконав.  Апеляційна  інстанція на підставі ст.  14 Закону України
"Про відновлення платоспроможності  боржника,  або  визнання  його
банкрутом"  ( 2343-12 ) (2343-12)
         (в редакції Закону N 3088-III ( 3088-14 ) (3088-14)
        
вважає вимоги позивача погашеними,  оскільки ці вимоги не заявлені
у процедурі банкрутства.

     Спірні правовідносини   виникли  в  період  дії  Закону  "Про
відновлення   платоспроможності   боржника   або   визнання   його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
         в редакції 1999 року, яким було встановлено
місячний строк для звернення кредиторів з письмовими  вимогами  до
боржника і цей строк не був присічним.

     Статтею 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
         визначено,  які вимоги кредитора
вважаються погашеними.

     Це передусім - задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких
досягнуто  згоди  про припинення,  у тому числі заміну зобов'язань
або припинення зобов'язання іншим чином,  а також інші вимоги, які
відповідно до цього Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
         вважаються погашеними.

     Отже, чинне   в   період   виникнення  спірних  правовідносин
законодавство   про   банкрутство   не    передбачало    погашення
заборгованості  у  разі  якщо відповідні вимоги не було заявлено у
процедурі банкрутства боржника (постанова Верховного Суду  України
від 18.02.03, від 13.04.04).

     Зважаючи на  викладене,  постанова  Запорізького апеляційного
господарського суду від 11.03.05 є помилковою,  а тому  підлягаюча
скасуванню.

     Керуючись ст.ст.  111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський  суд  України
П О С Т А Н О В И В:

     Постанову Запорізького  апеляційного  господарського суду від
11.03.05  скасувати,  рішення  господарського   суду   Запорізької

області від 12.01.05 залишити без змін.