ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2005 Справа N 2-16/4589-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 31.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кравчука Г.А.
суддів: Грейц К.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу Красноперекопської ОДПІ
на постанову від 20.10.2004 Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі N 2-16/4589-2004 господарського суду АР Крим
за позовом СТОВ "Русь"
до Красноперекопської ОДПІ
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін
від позивача: Дербеньова Н.М., дов.
від відповідача: Братусін В.М., дов.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 15-20.07.2004 господарський суд АР Крим (суддя
Омельченко В.О.) задовольнив позов Сільськогосподарського
товариства з обмеженою відповідальністю "Русь" до
Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції,
визнавши недійсними повідомлення-рішення від 17.11.2003
N 000004/26-02/0 у повному обсязі та податкове
повідомлення-рішення від 17.11.2003 N 000005260/0 частково щодо
суми 83338 грн.
Задовольняючи позов в частині застосування пільг по
звільненню від сплати до бюджету ПДВ у 2002 р. відповідно
п.п. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, суди визнали неправомірним висновок
відповідача щодо нарахування позивачем податкового кредиту по
операціях здійснених з підприємствами, які не зареєстровані як
платники податків та не здійснюють податкову звітність, оскільки
недійсність угод та документів по цих операціях не було доведено
та не передбачено податковим законодавством.
Щодо заниження позивачем валового доходу в сумі 61178 грн. та
завищення валових витрат у сумі 182200 грн. по галузі
тваринництва, а також валових витрат у сумі 60500 грн. суд визнав
доведеними обставини наявності валових витрат, що були
документально підтверджені та відповідають вимогам Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Постановою від 20.10.2004 Севастопольського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: Фенько Т.П. -
головуючий, Градова О.Г., Голик В.С.) рішення суду першої
інстанції залишено без змін.
Ухвалою від 12.05.2005 Вищим господарським судом України
порушено провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій
заявлені вимоги про скасування постанови та відмову в задоволенні
позову. Скаржник не погоджується з рішенням і постановою в частині
визнання правомірними дій позивача по визначенню наступного
періоду для податкової звітності згідно з п. 11.29 ст. 11 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. також
скаржник посилається на неврахування обставин недотримання
позивачем вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
щодо безпідставного визначення
позивачем валових витрат за собівартістю у сумі 182200 грн. та
віднесення до податкового кредиту операцій з особами, що не є
платниками податку на додану вартість, а також невідображення СПК
"Росія" доходів у декларації по операціях з позивачем у
червні-грудні 2002 р.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення
представників сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до 1 січня 2004 року зупинено дію
пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в
частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій
з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи
продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких
умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком
операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою
вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками
незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в
яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції
власного виробництва та продуктів її переробки за попередній
звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків
загальної суми валового доходу підприємства.
Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників
різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції
в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році
визначається за даними звітного періоду.
Зазначені кошти залишаються в розпорядженні
сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на
придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.
У разі нецільового використання акумульованих коштів вони
стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.
Порядок акумуляції та використання зазначених коштів
визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідач не спростував факт належності позивача до
новостворених сільськогосподарських товаровиробників та наявність
іншої, ніж сільськогосподарська діяльність, діяльність по
виробництву та реалізації не сільськогосподарської продукції, тому
висновок суду першої та апеляційної інстанцій в цій частині слід
визнати відповідним податковому законодавству.
Проте не можна погодитися з висновками суду щодо віднесення
до валових витрат як окрему операцію кормовиробництва в разі
недоведення реалізації такої продукції як товару з врахуванням
бази оподаткування діяльності позивача у галузі тваринництва,
відповідно, без встановлення обставин використання продукції
тваринництва не можна визнати правомірними доводи позивача та
відповідача щодо відповідності або невідповідності вимогам п. 5.1
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Також не відповідають преамбулі та вимогам пп. 7.7.5 п. 7.7
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
висновки судових інстанцій щодо віднесення до
податкового кредиту податків, які не сплачені фактично до бюджету,
незалежно від наявності документів передбачених цим законом як
докази підстав врахування сплаченого податку в результаті
цивільно-правової угоди, якщо одна із сторін ухилилася від
перерахування податку в бюджет.
Оскільки позивач не довів виконання порядку сплати податку на
додану вартість у повному обсязі, тобто факт надходження
сплаченого ним податку до Державного бюджету України, права
передбачені законом не поширюються на такого платника податку,
незалежно від наявності декларації та відповідної податкової
накладної, тому нарахування позивачем податкового кредиту в сумі
57570 грн. не відповідає законодавству, і в цій частині позов не
підлягає задоволенню, в тому числі щодо валових витрат.
Судами неправильно застосовано законодавство відносно
визначення валових витрат в частині дотримання умов, зазначених у
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, в решті прийняті рішення і постанова при неповному
встановленню суттєвих обставин у справі.
Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та
допущені судами помилки у застосуванні норм матеріального права є
підставою для скасування ухвалених ними судових рішень та передачі
справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене
та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 20.10.2004 та рішення господарського суду АР Крим від
15-20.07.2004 у справі N 2-16/4589-2004 скасувати.
3. Позов в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної
податкової інспекції від 17.11.2003 N 0000052602/0 залишити без
задоволення.
4. Справу направити до суду першої інстанції для здійснення
нового розгляду в частині позовних вимог щодо визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної
державної податкової інспекції від 17.11.2003 N 000004/26-02/0.