ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2005 Справа N 33/392
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 18.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого, Н. Волковицької, Г. Фролової
за участю представників:
позивача - не з'явився, про час і місце слухання справи
повідомлений належним чином
відповідачів - Хібен Ю.Г. дов. від 04.01.05 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва
на постанову від 15.02.2005 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 33/392 господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Кернел-Капітал"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі
міста Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
10.06.2004 року N 001122626/0
В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Кернел-Капітал" звернулось до господарського суду міста
Києва з позовом про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 10.06.2004 року N 001122626/0, яким
позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану
вартість в сумі 151701,00 грн., з яких основний платіж -
101134,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції -
50567,00 грн., прийнятого ні підставі акта N 37/26-20/32081667 від
08.06.2004 року про результати позапланової документальної
перевірки з питань правильності нарахування та своєчасності сплати
до бюджету податку на додану вартість за період з 01.04.2003 року
по 01.10.2003 року.
В акті перевірки встановлено, що ТОВ "Кернел-Траст" в зв'язку
з ліквідацією підприємства в травні 2003 року ліквідувало основні
засоби в порушення пункту 4.9 статті 4 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. В результаті заниження обсягу
продажу на 505670,35 грн. при ліквідації основних фондів першої
групи за цінами нижчими їх балансової вартості, занижено податкові
зобов'язання з податку на додану вартість на 101134,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2004 року
позовні вимоги задоволено в повному обсязі, шляхом визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.06.2004 року
N 001122626/0.
Приймаючи рішення суд виходив з того, що у травні 2003 року
ТОВ "Інвекс", правонаступником якого є позивач, на підставі
договорів купівлі-продажу продало своє майно ТОВ "Кононівський
елеватор" та ТОВ "Бобринецький елеватор". Здійснені ТОВ "Інвекс"
операції за договорами купівлі-продажу не є ліквідацією для цілей
оподаткування, оскільки суми, одержані від ТОВ "Кононівський
елеватор" та ТОВ "Бобринецький елеватор" як оплата продане майно,
включаючи податок на додану вартість, а тому вимоги п. 4.9
статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не поширюються на здійснені позивачем операції
купівлі-продажу.
Крім того, відповідач не довів, що ціна договорів
купівлі-продажу, укладених ТОВ "Інвекс", правонаступником якого є
позивач, з ТОВ "Кононівський елеватор" та ТОВ "Бобринецький
елеватор", не відповідає рівню звичайних цін.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі міста Києва Київський апеляційний
господарський суд поставною від 15.02.2005 року рішення
господарського суду першої інстанції залишив без змін з тих же
підстав.
ДПІ у Голосіївському районі міста Києва подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Київського апеляційного господарського суду, в якій просить
рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення,
яким відмовити у задоволені позовних вимог, мотивуючи касаційну
скаргу доводами про порушення норм матеріального та процесуального
права, а саме: пункту 4.9 статті 4 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
статей 67, 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей 101,104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Скаржник вказує на те, що недотримання позивачем під час
укладання договорів купівлі-продажу з ТОВ "Кононівський елеватор"
та ТОВ "Бобринецький елеватор" вимог, передбачених п. 4.9 ст. 4
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
стосовно застосування звичайних цін призвело до заниження обсягу
продажу в сумі 505670,35 грн. і як наслідок занижено податкове
зобов'язання на суму 101,134 грн. від ліквідації основних фондів І
групи за цінами, менше їх балансової вартості.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи предметом спору у
даній справі є застосування пункту 4.9 статті 4 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до порядку
визначення продажної ціни майна, яке було реалізовано ТОВ "Інвекс"
за договорами купівлі-продажу з ТОВ "Кононівський елеватор" та ТОВ
"Бобринецький елеватор".
Ціна товарів (робіт, послуг), відповідно до приписів
підпункту 1.20.1 статті 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а також статей 632, 691
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, визначається сторонами
договору.
Судами встановлено, що позивач є правонаступником
ТОВ "Інвекс", яким 14.05.03 р. на підставі договору
купівлі-продажу з ТОВ "Кононівський елеватор" було продано майно
вартістю 1044739 грн. та на підставі договору від 23.05.03 року
продано ТОВ "Бобринецький елеватор" майно вартістю 455045 грн.
Виконання контрагентами зобов'язань по договорах
підтверджується витратними накладними N 3 від 15.05.03 р. та N 4
від 23.05.03 р., актами прийому-передачі від 14.05.03 р. та N 1
від 23.05.03 р., податковими накладними N 52 від 15.05.03 р. та
N 53 від 23.05.03 р.
Приймаючи рішення суди виходили з того, що операція
купівлі-продажу не є ліквідацією для цілей оподаткування.
Відповідно пункту 4.9 статті 4 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
якщо основні виробничі фонди або
невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника
податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій
платником податку, а також у разі переведення основних фондів до
складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи
переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка
таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за
звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для
основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх
балансової вартості.
Отже суди дійшли правильного висновку, оскільки згаданим
підпунктом передбачені випадки вибуття основних виробничих фондів
без будь-якої компенсації їх вартості, в той час, як продаж
товарів, що мав місце у спірних правовідносинах, згідно
пункту 1.31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, це будь-які операції, що здійснюються
згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими
цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав
власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від
строків її надання, а також операції з безоплатного надання
товарів.
Матеріали справи також свідчать про те, що господарські суди
першої та апеляційної інстанцій в порядку статей 43, 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі
обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали
юридичну оцінку обставинам, викладеним в акті перевірки, на
підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, та
дійшли обґрунтованого висновку, про невідповідність зазначеного
податкового повідомлення-рішення нормам чинного законодавства, а
тому правомірно визнали його недійсним.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
судами норм матеріального права при прийнятті рішення та постанови
не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в
зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових
рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 108, 111-7, пунктом 1 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 13.10.2004 року господарського суду міста Києва
та постанову від 15.02.2005 року Київського апеляційного
господарського суду у справі N 33/392 господарського суду міста
Києва залишити без змін, касаційну скаргу Державної податкової
інспекції у Голосіївському районі міста Києва без задоволення.